3. Методи встановлення норм часу і виробітку в трудовому процесі

Складовою частиною будь-якого виду норм є нормовані затрати часу на виконання операції. Ці затрати часу на операцію або на одиницю продукції складають норму, що є визначальною при розрахунку інших видів норм. Так, у норму часу входять ті ж види затрат часу, що й у норму виробітку. Тому між зміною норм часу і норм виробітку існує залежність: зі зменшенням норми часу збільшується норма виробітку.

Норма часу на партію продукції Н_ч.п звичайно розраховується за формулою:

Н_ч.п = Т_п.з + Т_од ∙п

де Т_п.з – норма підготовчо-заключного часу на партію продукції, хв.;

Т_од – норма часу на одиницю продукції (передбачає нормовані витрати часу основної і допоміжної робіт, обслуговування робочого місця і відпочинку), хв.;

п – кількість одиниць продукції в партії, кг, шт. і т.д.

За цією формулою можна розрахувати норму загальних витрат часу на одиницю продукції Н_{ч од}, у хв.:

Тема 15

В широкому розумінні організація праці – це система використання живого труда, певний порядок побудови та здійснення трудового процесу, що дозволяє найбільш ефективно з'єднати техніку та людей у єдиному виробничому процесі і забезпечує підвищення продуктивності праці, охорону здоров'я працівника, його професійне та духовне зростання. 250

3. КООПЕРАЦІЯ ПРАЦІ 258

4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ ТА ЇХ ОБСЛУГОВУВАННЯ 261

Відрізняють три системи обслуговування: централізовану, децентралізовану, змішану. Можуть бути три форми обслуговування: стандартна, планово-попереджувальна та чергувальна. 263

7. РОБОЧИЙ ЧАС. РЕЖИМИ ПРАЦІ Й ВІДПОЧИНКУ 274

3. Сучасні теорії мотивації 385

модель Портера-Лоулера. 387

де Т_обс – час обслуговування за нормою на одиницю устаткування, хв.

Отже, найбільш ретельно обґрунтованою величиною має бути норма часу або елементи, що її складають.

Рівень обґрунтованості норм часу залежить від методів, засто­совуваних для їх розрахунків. На практиці використовуються такі методи:

1. Аналітичний.

1. Аналітично-дослідний.

2. Аналітично-розрахунковий.

2. Мікроелементне нормування праці.

2. Дослідно-статистичний метод.

Аналітичний метод заснований на вивченні і критичному ана­лізі існуючого порядку і прийомів виконання нормованої роботи, організації й умов праці на робочому місці, його механізації, ефективності використання устаткування з метою виявлення резервів скорочення затрат праці і збільшення її продуктивності.

На підставі такого аналізу розробляється раціональний поря­док і організаційно-технічні умови виконання робіт, НОТ, що сприяють підвищенню ефективності праці.

Виходячи з цього проектуються норми витрат праці.

Норми витрат праці, встановлювані аналітичним методом, є технічно обґрунтованими.

Встановлення норм часу на операцію при аналітичному методі здійснюється в такому порядку:

– нормована операція розчленовується на складові елементи;

– по кожному елементу визначаються фактори, що впливають на час виконання роботи. Вивчаються виробничі можливості виконання кожного елемента і всієї роботи в цілому з мінімальними затратами праці при ефективному використанні устаткування, пристроїв, інструмента;

– враховуються психофізіологічні можливості людини, оптимальні можливості виконання нею кожного елемента роботи, виходячи з допустимих затрат енергії (у межах 250 ккал/год.) і нервового напруження.

Наприклад, враховується вага вантажу, який може піднімати і переміщувати людина протягом зміни, допустимий темп роботи. Враховуєтеся також можливий ступінь зниження працездатності людини за несприятливих факторів зовнішнього середовища (температура, запиленість, шум, вібрація і т.д.), а також при монотонності робіт:

- проектується раціональний склад операції і послідовність виконання її елементів. Встановлюються способи і прийоми робіт по кожному елементу операції й організаційно-технічні умови на робочому місці, режим роботи устаткування, виконавця, інструмент, пристрої;

- розробляються організаційно-технічні заходи, що забезпечують впровадження запроектованих режимів, прийомів роботи, організації й умов праці на робочому місці;

- визначається тривалість виконання окремих елементів і операції в цілому.

У тих випадках, коли встановлюється не норма часу на операцію, наприклад на машинних процесах, а відразу визначається норма виробітку, аналізу піддаються елементи роботи по управлінню й обслуговуванню машин і механізмів.

При аналізі методів і прийомів виконання елементів операції розробляються заходи, що забезпечують застосування раціональних прийомів і рухів, режимів роботи, використання оплати пе­редових робітників тощо.

Аналітичний метод нормування праці передбачає вибірковий характер нормативних досліджень. У зв'язку з цим велика увага приділяються вибору об'єктів досліджень, що здійснюються для того,– щоб результати досліджень дали можливість одержати високу якість норм і нормативів.

Аналітичний метод має два різновиди:

– аналітично-дослідний;

– аналітично-розрахунковий.

Різниця між ними полягає у способі визначення затрат часу.

При аналітично-дослідному методі витрати часу на кожний елемент операції і на операцію в цілому визначаються на основі вимірів затрат часу шляхом спостережень безпосередньо на робочих місцях (хронометраж).

При аналітично-розрахунковому методі ці затрати визнача­ються по заздалегідь встановлених, технічно обґрунтованих нормативах часу або шляхом розрахунку за допомогою нормативів режимів роботи устаткування, а також за формулами залежності часу від факторів, що характеризують обсяг виконуваних робіт за певних організаційно-технічних умов.

Аналітично-розрахунковий метод дозволяє значно скоротити трудомісткість розробки норм, тому що при цьому немає необхідності вивчати затрати часу шляхом спостережень. Однак трохи знижується точність норм для даного робочого місця, оскільки нор­мативи розробляються на типові організаційно-технічні умови виконання роботи. Тому на ручних роботах у масовому виробництві, де особливе значення має точність норм, поряд з розрахунково-аналітичним широко застосовується аналітично-дослідний метод.

Методи нормування праці не залежать від форми його оплати. Вони однакові для робіт, оплачуваних як відрядно, гак і почасово. Відмінності можуть бути тільки в способах встановлення технічно обґрунтованих норм, залежно від характеру і змісту роботи.

На роботах, що мають нестабільний характер, нормування здійснюється по укрупнених вимірниках, що відображають обсяги робіт, а також аналітичним методом.

Велике значення при нормуванні праці має встановлення норм рівної напруженості у всіх галузях народного господарства. Це може бути досягнуто шляхом застосування розрахунково-аналітичного методу встановлення норм по нормативах, розроблених у централізованому порядку.

Мікроелементне нормування праці засноване на визнанні того факту, що різні дії робітника при виконанні трудового процесу можна звести до обмеженої кількості елементарних, найпростіших рухів пальців, рук, корпусу одного робітника, зорових елементів. Ці первинні елементи робочої операції отримали назву мікроелементів.

У порівнянні з розрахунково-аналітичним методом перевагою даного методу є те, що при розрахунку норм часу проектується найбільш раціональна послідовність і склад рухів, робочих прийомів, виконуваних робітником.

Це особливо важливо при встановленні норм на технологічні операції що проектуються, але ще не функціонують. Крім того, норми, розраховані по мікроелементах нормативах, мають високий ступінь точності.

Найбільшого поширення мікроелементне нормування набуло в США, Німеччині, Франції, Японії, Польщі і багатьох інших країнах. Причому на практиці застосовуються різні системи, основною з яких є система МТМ (Methods – Time Measurement, «система виміру часу роботи з визначенням методів її виконання»).

У цій системі робочі рухи розчленовані на 19 мікроелементів: 8 варіантів руху рук, 9 варіантів руху корпусу і ніг і 2 варіанти руху очей. Для кожного мікроелемента розроблені нормативи його тривалості, що враховують дальність переміщення при виконанні руху, масу деталі, точність руху і т.д.

Також широко застосовується система Work Factor («система, що враховує фактори складнощів роботи»). Вона відрізняється тим, що тут нормативи на мікроелементи встановлені окремо на основні і додаткові рухи в залежності від кількості враховуваних факторів складності. До основних рухів відносяться ті, що вимагають мінімальних зусиль або точності (інші відносяться до додаткових.) Величина надбавки для додаткових рухів залежить від відстані переміщення, ступеня точності руху й опору руху.

Застосовуються також системи МТА (Motion – Time Analysis, «аналіз часу і рухів»), МОДАПТС (Modular Arrangement of Predermined Time Standards, «модульна система мікроелемент них нормативів»). Особливістю останньої є використання укрупнених мікроелементів – модулів, що дозволяє значно спростити використання системи.

Усі перераховані системи нормування знайшли широке засто­сування при проектуванні трудових процесів, аналізі і раціоналі­зації існуючих методів і прийомів праці, розробці нормативів додаткового часу, встановленні норм праці, навчанні робітників правильним методам виконання роботи.

В окремих випадках застосовується дослідно-статистичний метод встановлення норм.

У цьому випадку норми на операцію встановлюються на ос­нові досвіду нормувальника і систематизованих даних про фактичні витрати часу на аналогічні операції за минулий період, причому без поелементного аналізу, проектування режимів роботи, прийомів і раціональної організації праці. Такі норми називаються дослідно-статистичними.

ГІри такому способі не виявляються резерви підвищення продуктивності праці, не розробляються заходи щодо удосконалення організаційно-технічних умов праці на даному робочому місці. Тому норми, встановлені цим способом, не можуть сприяти по­дальшому прогресу виробництва.

На практиці в середньому 1–2 % від загального обсягу робіт застосовуються дослідно-статистичні норми.