3. Кооперація праці

Розподіл праці тісно пов'язаний з її кооперацією, яка розуміється як об'єднання людей з приводу планомірної та сумісної участі у одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці. Її задача – забезпечити найбільшу узгодженість дій окремих працівників або груп працівників, що виконують різні трудові функції. Таким чином розподіл та кооперація праці складають два нерозривно пов'язаних між собою та доповнюючих один одного боки трудової діяльності людей.

Існування розділеної праці (по функціональній, професійній і кваліфікаційній ознаках) об'єктивно вимагає встановлення певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.

Між працівниками і їхніми окремими групами, колективами повинні бути організовані взаємодія, або здійснена кооперація. Тобто повинна бути забезпечена планомірна діяльність багатьох учасників виробництва для досягнення певного виробничого ефекту. Ця діяльність повинна бути погоджена в просторі, тобто встановлені необхідні виробничі зв'язки між працівниками, колективами бригад, ділянок, цехів і служб, і в часі, шляхом організації змінної роботи (взаємодія між змінами), здійснення роботи із графіка (годинному, змінно – добовому, тижневому, декадному тощо). В остаточному підсумку повинне бути забезпечене повне використання робочої сили й коштів праці, безперервний плин виробничих процесів, ритмічне виконання робіт, підвищення продуктивності праці. У цьому виражається ефективність кооперації праці.

Варто мати на увазі, що кооперація праці не означає лише досягнення раціональних пропорцій у витратах праці різних видів, а припускає встановлення соціально – трудових взаємин між учасниками виробництва, узгодження інтересів людей і цілей виробництва. Кооперація праці на підприємствах здійснюється в різних формах залежно від конкретних виробничих умов. На це впливають характер устаткування й особливості технології, тип виробництва й ступінь розчленовування виробничих процесів і багато інших факторів, включаючи організаційно – економічні й соціальні. Так, кооперування праці може відбуватися при індивідуальному виконанні роботи на окремих робочих місцях, при багатоверстатній роботі або сполученні трудових функцій і спеціальностей, при колективній роботі. Кооперація праці при індивідуальному виконанні робіт часто зустрічається, наприклад, у машинобудуванні, колективна організація ширше поширена в галузях видобувної промисловості, а також у виробництвах з перевагою апаратурних процесів (хімічному, металургійному тощо), у сільському господарстві, на транспорті.

Кооперація праці може бути наступних видів:

– міжцехова – між цехами (службами) організації;

– внутріцехова – між ділянками (службами) цеху;

– внутріділянкова – між окремими виконавцями або ланками;

– внутрібригадна – між членами бригади.

Розробка та впровадження раціональних форм розподілу та кооперування праці також передбачає вдосконалення та розвиток бригадної форми організації праці, сумісництво професій, багатоверстатного та багатоагрегатного обслуговування.

На провідне місце серед колективних форм організації сучасної праці господарська практика висунула виробничі бригади, групові форми організації праці.

У загальному виді бригада являє собою групу працівників, що спільно здійснюють виробничий процес або окрему його частину й колективно відповідальних за результати своєї роботи. Для створення бригад необхідно відповідні матеріально – технічні й організаційні передумови, зв'язані або з неможливістю розподілу загальної роботи між окремими виконавцями, або з необхідністю забезпечення чіткої взаємодії між основними й допоміжними працівниками для досягнення більше високого результату в праці, або із труднощами точного визначення обов'язків і обсягу роботи окремих працівників при відсутності в них постійних робочих місць. Обов'язковими умовами бригадної організації праці є наявність виробничого зв'язку між працівниками в процесі праці й загальної мети виконуваних робіт.

У бригадній формі організації праці кооперація праці знаходить найбільш повне виявлення. Вона створює можливості підвищення змістовності праці, зросту кваліфікації працівників, ефективного використання робочого часу, обладнання і на цій основі підвищення продуктивності праці, покращення якості роботи.

Відрізняють комплексні та спеціалізовані бригади.

Комплексні бригади (наприклад, докерів – механізаторів) організують із робітників різних професій для виконання комплексу технологічних різнорідних, але взаємопов'язаних робіт, що охоплюють повний цикл виробництва продукції або її закінчену частину. З метою забезпечення взаємозаміни та розширення сумісництва професій робітники комплексних бригад поряд з роботою по основній професії (операції), як правило, повинні оволодіти додатково одною або декількома професіями (операціями).

Спеціалізована бригада об'єднує, як правило, робітників однієї професії, що зайняті на однорідних технологічних операціях.

Комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними, якщо усі робітники, що її складають, працюють в одну зміну, або наскрізні, якщо до них включені робітники усіх змін.

Під сумісництвом професій (посад) розуміють виконання працівником поряд із своєю основною роботою, що обумовлена трудовою угодою, додаткової роботи з другої професії (посади). Сумісництво професій надає можливості раціонально використовувати робочий час, забезпечувати повне навантаження обладнання, підвищувати маневрування у використанні кадрів, забезпечувати їх взаємозаміни. В той же час воно розширює виробничий профіль робітника, сприяє зросту його кваліфікації, підвищенню змістовності праці, усуває монотонність у роботі.

В основі багатоверстатного обслуговування лежить використання часу машино – автоматичної роботи машин для виконання ручних та машино – ручних робіт на інших машинах, що обслуговуються робітником, та для переходів від однієї машини до другої.

Багатоверстатне обслуговування може бути індивідуальним та бригадним. Розподіл праці у багатоверстатних бригадах буває кваліфікаційним (бригадні та підручні робочі) або функціональним (наладчики та оператори), у ряду випадків застосовується так зване парне обслуговування, коли, наприклад, двоє робочих однакової професії та кваліфікації обслуговують декілька машин.