6. Механізм функціонування соціально- трудових відносин: аспект їх регулювання

Поняття "механізм" в економічній та соціальній науці запозичене з технічної сфери його вживання. Механізм (від грец. mechane-машина) - це система ланцюгів, важелів, тіл, що призначенні для перетворення руху одного чи декількох елементів цієї системи у потрібний рух інших елементів.

Соціальний механізм також є засобом передачі зусиль окремих важелів із метою спрямувати рух соціальних процесів та явищ у визначеному напрямку.

Механізм регулювання відносин, що реалізуються на виробництві, включає сукупність важелів, заходів й засобів, які призначені забезпечити сполучення економічних інтересів учасників виробничого процесу, а також таких, що чинять вплив на соціальні процеси у колективіста на кожного його члена.

Соціально-трудові відносини розподіляються за рівнями їх регулю­вання, оскільки саме тоді вони набувають конкретного і змістового на­повнення. Кожний рівень має своїх суб'єктів відповідно до наявних у них первинних чи делегованих повноважень.

За рівнями регулювання соціально-трудові відносини можна розпо­ділити таким чином:

Національний рівень:

а) державне регулювання - через акти законодавства;

б) договірне - через Генеральну угоду і рішення органів соціального партнерства.

Галузевий:

а) державне - через акти центральних органів виконавчої влади;

б) договірне - через галузеві колективні угоди і рішення галузевих органів соціального партнерства.

Територіальний:

а) державно-комунальне - через рішення органів виконавчої влади й місцевого самоврядування;

б) договірне - через регіональні угоди і рішення територіальних органів соціального партнерства.

Виробничий:

а) адміністративне - через рішення власників і уповноважених ними органів;

б) договірне-через колективний договір, консультації, переговори, індивідуальний трудовий договір.

Цей розподіл дещо умовний, тому що на регіональному рівні, наприк­лад, можлива диференціація як суб'єктів відносин, так і проблем, що ви­рішуються. Нині партнерами розв'язується чимало проблем, масштаб яких виходить за межі області чи району як адміністративно-територі­альної одиниці.

За сферами регулювання соціально-трудові відносини можна розпо­ділити на чотири різновиди:

• забезпечення прав громадян у сфері соціально-трудових відносин;

• сферу нормативно-методичного і статистичного забезпечення тру­дових відносин;

• сферу безпосереднього докладання праці;

• сферу формування і відтворення здатності до праці.

До забезпечення прав громадян у сфері соціально-трудових відносин входить:

• політика зайнятості й захист від безробіття;

• захист від примусової праці й дискримінації;

• регулювання умов найму;

• захист від безпідставних звільнень (досудове і судове вирішення індивідуальних трудових спорів);

• забезпечення права на об'єднання (у тому числі в профспілки) для захисту економічних і соціальних прав та інтересів;

• забезпечення права на колективні переговори і договірне регулю­вання соціально-трудових відносин;

• соціальний захист, утому числі соціальне страхування.

Науково обгрунтована нормативно-методична база стала вимогою дня. Її необхідність посилило прийняття низки норм у Конституції України, якими, зокрема, встановлено, що кожний має право на достатній життє­вий рівень для себе і своєї сім'ї. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого за­конодавством. Нині проводяться наукові розробки норм споживання, що будуть покладені у підґрунтя соціальних нормативів і затверджені законом.

Система норм і нормативів, сформована з їх використанням статис­тики, побудована на їх підставі законодавство дають змогу встановити вертикаль, яка буде нормативно-правовим підґрунтям для переговорів соціальних партнерів і укладанняними колективних договорів і угод.

Отже, до сфери нормативно-методичного і статистичного забезпе­чення соціально-трудових відносин входять:

• соціальне і трудове законодавство;

• нормування праці й відпочинку (підготовка, розроблення, прий­няття, застосування, перегляд, контроль);

• стандарти (нормативи) основних соціальних гарантій;

• планування використання праці;

• договірне регулювання соціально-трудових відносин;

• правове підґрунтя регулювання індивідуальних колективних тру­дових спорів й конфліктів;

• статистика праці;

• наукові дослідження у сфері трудових відносин.

Сфера безпосереднього докладання праці охоплює такі питання:

• умови праці (норми безпеки і гігієни праці, граничні рівні тяжкості праці й шкідливості її умов, нічна праця);

• стандарти безпеки праці й стану довкілля на виробництві;

• особливі умови праці для жінок (охорона материнства, нічна пра­ця, праця на підземних роботах), молоді й неповнолітніх (мінімальний вік приймання на роботу, медичне обстеження), інвалідів (спеціальні робочі місця), осіб, які суміщають навчання з роботою (додаткові опла­чувані відпустки, вільні від роботи дні, скорочений робочий час);

• організація праці й виробництва;

• забезпечення продуктивної ефективної зайнятості;

• оплата праці (стимулювання ефективної праці, вплив на економі­ку підприємства);

• захист від нещасних випадків на виробництві й профзахворювань;

• дисципліна праці;

• робочий час (повний, неповний, скорочений робочий час, облік робочого часу, наднормові роботи);

• практичне вирішення індивідуальних і колективних трудових спорів та конфліктів;

• управління виробництвом і участь у ньому працюючих;

• встановлення гарантій, компенсацій і пільг;

• допуск до роботи і усунення від неї;

• матеріальна відповідальність за завдану шкоду роботодавцеві або працівникові.

Формування і відтворення здатності до праці має важливе значення як для роботодавця, так і для працівника. Роботодавець зацікавлений у тому, щоб працівник повноцінно виконував покладені на нього трудові функції, виробничі завдання.

Працівник зацікавлений у тому, щоб роботодавець через зарплату чи в іншій спосіб надав йому змогу утримувати в належному стані здоров'я, забезпечити інші найперші власні потреби свої й своєї сім'ї.

Сфера формування і відновлення здатності до праці охоплює:

• оплату праці (заробітна плата — мінімальні гарантії, процедура вста­новлення і захист, заохочення, компенсації, надбавки, доплати);

• відшкодування втрати заробітку внаслідок тимчасової втрати пра­цездатності (захворювання), досягнення пенсійного віку, нещасного ви­падку на виробництві, втрати робочого місця (безробіття), у тому числі за допомогою обов'язкового соціального страхування працівників;

• професійне навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовку, профорієнтацію;

• час відпочинку (оплачувані відпустки, щотижневий відпочинок тощо);

• медичне обслуговування і оздоровлення;

• умови житлово-побутового забезпечення (надання житла побуто­вих приміщень і послуг, організація громадського харчування тощо).

Верховною Радою України прийнято ряд законів з питань регулю­вання соціально-трудових відносин, а саме Закон України «Про соціаль­не партнерство», «Про порядок розв'язання колективних трудових супе­речок (конфліктів)», «Про колективні договори і угоди», «Про об'єднан­ня роботодавців», «Про професійні спілки». Ці закони становлять правову базу регулювання соціально-трудових відносин в Україні.

Вдосконаленню соціально-трудових відносин сприятиме також утво­рення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.95 р. Державної інспекції праці. Органи інспекції з праці діють при обладмі- ністрації і при здійсненні своїх повноважень незалежні від державних органів, посадових осіб і керуються тільки чинними Законами України.

В Україні діє також Кодекс законів про працю України 1971 р. (зі змінами від 1 березня 1998 р.).

Кодекс законів про працю України (КзоТ України) є зведеним законом держави. Він регулює трудові відносини всіх працівни­ків, положення, спрямовані на стимулювання росту продуктив­ності праці, поліпшення якості роботи, підвищення ефективності суспільного виробництва і підвищення матеріального і культур­ного рівня життя трудящих, зміцнення трудової дисципліни. По­ряд з правами на працівника накладаються обов'язки виконання встановлених норм праці.

Підберіть вірні відповіді:

А). Соціальні відносини

Б). Економічні (виробничі) відносини

В). Соціальні відносини

Г). Трудові відносини

Д). Соціально – трудові відносини

Е). Фактичні соціально – трудові відносини

Ж). Соціально – трудові правовідносини

З). Субєкти соціально – трудових відносин

І). Найманий працівник

К). Роботодавець

Л). Рівень соціально – трудових відносин

М). Предмет соціально – трудових відносин на рівні індивідуумів

Н). Предмет колективних соціально – трудових відносин

О). Предмет соціально – трудових відносин на рівні підприємства

П). Предмет соціально – трудових відносин на територіальному рівні

Р). Предмет соціально – трудових відносин на галузевому рівні

С). Предмет соціально – трудових відносин на національному рівні

Т). Принцип солідарності

У). Принцип субсидіарності

Ф). Соціальна політика

Х). Соціальний захист

Ц). Соціальна підтримка

Ч). Соціальна допомога

Ш). Соціальне партнерство

Щ). Генеральна угода

Є). Галузева тарифна угода

Ю). Профспілка

1). Об'єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці, націлені на регулювання якості трудового життя

2). Індивідуум або група, яка об'єднана якою-небудь системоутворювальною ознакою.

3). Усталені зв язки між людьми, які обумовлен їх спільною трудовою діяльністю.

4). Діють на об'єктивному і суб'єктивному рівнях, тобто передбачають взаємодію конкретних суб'єк­тів цих відносин щодо вирішення певних проблем, що виникають у соціально-трудовій сфері.

5). Похідна від особливостей суб'єктів соціально-трудових відносин, що визначаються властивостями соціально-економічного простору, в якому функціонують суб'єкти соціально-трудових відносин.

6). Кадрова політика з її окремими елементами: атестація кадрів контроль і аналіз трудової діяльності, оцінка ефективності праці, організація праці, нормування праці, трудова мотивація і трудові конфлікти.

7). Сукупність відносин між людьми, які складаються у процес суспільного виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ головними, визначальними у всій системі соціальних відносин у широкому значенні.

8). Громадянин, який уклав трудову угоду з роботодавцем, керівником підприємства або іншим уповноваженим ним органом.

9). Масове, самоврядне, добровільне, суспільне утворення громадян, зв'язане загальними виробничими і професійними інтересами по роду їхньої досяжності визначеної чи суміжної галузі, професійна група, яка створюється з мегою представництва і захисту їхніх соціально-трудових прав і інтересів.

10). Заходи, що стосуються всього насе­лення і є допомогою, як правило, короткочасного характе­ру, що надається людям, які потрапили в екстремальні життєві ситуації, що потребують додаткових витрат.

11). Відносини між членами соціальних спільнот та окремими спільностями з приводу їх суспільного становища, образу і укладу життя, у кінцевому рахунку, з приводу умов формування та розвитку особистості, соціальних спільнот.

12). Людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну чи бага­тьох осіб.

13). Визначені сторони трудового життя людини, зміст яких залежить від життєвого циклу людини, а також специфіки цілей і задач, розв'язуваних людиною на кожнім з цих циклів.

14). Гарантії зайнятості; державний протекціонізм на ринку праці; умови підприємницької діяльності; підтримка національного виробника; мінімальні гарантії оплати праці й доходів населення; соціальні стандарти тощо.

15). Проекція фактичних соціально-трудових відносин на інституційний законодавчий і норма­тивний рівні.

16). Організація праці, форми й системи її оплати, гарантії зайнятості, розвиток персоналу, участь працівників в управлінні та у власності тощо.

17). Угода, що визначає загальні принципи погоджувально­го проведення соціально-економічної політики.

18). Система заходів по забезпеченню рівноправного співробітництва найманих працінвиків, репрезентованих за звичай професійними спілками, з роботодавцями, які обєднані, як правило, у асоціації підприємців на національному, галузевому, регіональному, виробничому рівнях, заснований на взаємовигідних економічних умовах.

19). Система заходів, що стосується в основному економічно активного населення, становить со­бою створення умов, які дозволяють забезпечити соціаль­ну захищеність найманих робітників.

20). Створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, професійна підготовка працівників, покращення стану соціальної інфраструктури регіону, екологічної ситуації тощо.

21). Нормування праці, мінімальні гарантії заробітної плати, доплат, надбавок,соціальних гарантій з урахуванням специфіки галузі; умови та охорона праці тощо.

22). Принцип, що передбачає спі­льну відповідальність людей, що базується на особистій відповіда­льності і згоді, єдності і спільності інтересів.

23). Стратегічний соціально-економічний напрямок, обраний урядом країни для всебічного розвитку громадян, що забезпечує гідний рівень та умови їхнього життя і праці, їх соціальну захи­щеність.

24). Угода, що є другою за значенням після генеральної угоди та укладається на рівні галузі національного господарства

25). Принцип, спрямований на збереження неослабного прагнення людини до самовідповідальності й самореалізації та покликаний запобігати перенесенню відповідальності на суспільство.

26). Система заходів, що забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного насе­лення і соціально вразливих верств працездатного на­селення.

1. Які поняття входять в поняття „соціально – трудові відносини” та в чому є їх специфічні відмінності?

2. З якими причинами пов'язане впровадження в систему понять і категорій економіки праці терміну „соціально – трудові відносини”?

3. Охарактеризуйте форми існування соціально – трудових відносин.

4. Якими є структурні складові соціально – трудових відносин?

5. В чому полягають характерні риси держави як суб'єкта соціально – трудових відносин?

6. Надайте характеристику рівням соціально – трудових відносин.

7. Що саме виступає предметом соціально – трудових відносин на кожному їх етапі, згідно 4-хфазної моделі?

8. В чому полягає необхідність структурування соціально – трудових відносин на блоки?

9. Надайте характеристику принципам солідарності і субсидіарності соціально – трудових відносин.

10. В чому проявляються характерні відмінності різних типів соціально – трудових відносин?

11. Надайте характеристику різних видів дискримінації в соціально – трудових відносинах. Який з них, на Ваш погляд, є найбільш притаманним для підприємств України в умовах сьогодення? Якими можуть бути дії найманого робітника при навяності кожного з виду дискрімінації?

12. Які заходи передбачає соціальна політика держави та якої є її основна мета?

13. Чому саме глобалізація економіки мають наслідком необхідність використання політики трудового протекціонизму?

14. Яким чином процес заміщення праці капіталом впливає на соціально – трудові відносини сьогодення?

15. У чому полягають характерні відмінні риси соціального партнерства як типу соціально – трудових відносин?

16. Якими, на Ваш погляд, є першорядні завдання системи соціального партнерства в Україні на поточний момент?

17. Якими були передумови та в чому полягала необхідність створення міжнародної організації праці?

18. В чому полягають основні відмінності угод щодо соціального партнерства на різних рівнях?

19. Чому саме, на Ваш погляд, певні зобов'язання сторін в колективному договорі вносяться в обов'язкову частину, а інші є факультативними?

20. В яких випадках та яким чином угоди та чинність колективного договору можуть змінюватися?

21. Охарактеризуйте відмінності розвитку профспілкогово руху в Україні, зокрема в радянські часи.

22. Що саме може належати до ресурсів профспілкової орагнізації?

23. Надайте характеристику регулювання соціально – трудових відносин на кожному з рівнів.

1. Сукупність відносин між людьми, які складаються в процесі суспільного виробництва, обміну і споживання матеріальних благ – це:

1. економічні відносини;

2. соціальні відносини;

3. трудові відносини;

4. соціально –трудові відносини.

2. Відносини між працівником і державою належать до:

1. індивідуального рівня соціально- трудових відносин;

2. групового рівня соціально – трудових відносин;

3. змішаного рівня соціально-трудових відносин.

3. Професійна орієнтація особи є предметом соціально-трудових відносин на:

1. першому їх періоді;

2. другому їх періоді;

3. третьому їх періоді;

4. четвертому їх періоді.

4. Кадрова політика з її окремими елементами є предметом:

1. групових соціально-трудових відносин;

2. соціально-трудових відносин на рівні підприємства;

3. соціально-трудових відносин на регіональному рівні;

4. соціально-трудових відносин на національному рівні.

5. Які з приведених нижче категорій працівників на відносяться до найменш здатної до адаптації групи населення?

1. працівники з низьким соціальним статусом;

2. працівники з низькими доходами;

3. працівники, використовуючі можливості понаднормованої роботи;

4. всі перераховані вище.

6. Домінуюча роль держави в соціально – трудових відносинах притаманна для:

1. патерналізму;

2. партнерства;

3. конфлікту;

4. дискримінації.

7. Система заходів, що стосується в основному економічно активного населення та має за мету створення умов, які дозволяють забезпечити соціальну захищеність найманих робітників – це:

1. соціальна політика;

2. соціальний захист;

3. соціальна підтримка;

4. соціальна допомога.

8. Який з приведених нижче заходів є методом трудового протекціонізму?

1. квотування і ліцензування імпорту;

2. вибір шляхів технологічного розвитку;

3. регулювання валютних курсів;

4. всі приведені вище.

9. Сутність якої з функцій соціального партнерства передбачає стандартизацію трудових відносин?

1. захисної;

2. організаційної;

3. мирної.

10. Який з приведених нижче принципів є специфічним принципом організації роботи партнерів?

1. забезпечення гарантій;

2. рівноправність сторін на договорах;

3. повноважність представників сторін;

4. забезпечення гарантій.

11. Що з переліченого ниже не може бути предметом територіальної тарифної угоди?

1. встановлення мінімальних соціальних гарантій та пільг у сфері праці і зайнятості;

2. умови оплати праці наскрізних професій і посад;

3. перелік підприємств, яким рекомендовано зменшити темпи зростання зарплати;

4. все вищеприведене може бути предметом територіальної тарифної угоди.

12. Що з приведеного нижче входить в необхідні умови колективного трудового договору?

1. робочий час і час відпочинку;

2. дотримання інтересів працівників при приватизації державного і муніципального майна;

3. відмова від страйків при виконанні відповідних умов колективного договору;

4. все вищеприведене входить в необхідні умови колективного трудового договору.

13. Яким є максимальний строк зберігання без змін колективного договору в разі змінення власника підприємства?

1. не більше пів-року;

2. не більше одного року;

3. не більше полутора років;

4. не більше двох років.

14. Яка з функцій колективного договору виявляється в тому, що він помагає згладжувати трудові конфлікти?

1. захисна;

2. функція соціального партнерства;

3. нормотворча.

15. Що з перерахованого нижче входить до сфери нормативно-методичного забезпечення соціально-трудових відносин?

1. регулювання умов найму;

2. соціальне страхування;

3. планування використання праці;

4. дисципліна праці.

1. Профспілковий рух: основні задачі.

2. Історія розвитку профспілок.

3. Роль трудового договору у наборі персоналу.

4. Індивідуальні трудові конфлікти: передумови виникнення та шляхи регулювання.

5. Зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин.

1. Комплекс взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями за участі держави, які пов'язані з наймом працівників, використанням та оплатою їхньої праці, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення соціальної злагоди, високого рівня та якості життя працівників, високої ефективності роботи підприємств?

2. Людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одну або багато осіб?

3. Громадянин, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов'язків у трудовій сфері?

4. Конкретні аспекти трудового життя людини, зміст яких залежить як від її індивідуальних характеристик, так і від специфіки етапів життєвого циклу працівника?

5. Свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей суб'єктів цих відносин, що зменшує для них можливості у трудовій сфері?

6. Систематизована сукупність показників, що характеризують умови праці в найширшому розумінні, і дають змогу врахувати міру реалізації інтересів і потреб працівника?

7. Яка функція держави може змінюватися відповідно до історичних, політичних, економічних змін її розвитку?

р	о	Б	о	т	о
ь	Ц	Е	В	А	Д
в	с	И	п	В	н
І	о	Н	р	І	и
д	н	и	А	ц	к
Д	и	м	І	я	п
и	р	і	ц	т	р
с	к	Н	а	Е	Е
р	о	Л	ь	М	Д
я	к	І	с	т	ь

Основі питання:

1. Населення як суб`єкт соціально – трудових відносин

2. Соціально – економічна характеристика трудових ресурсів

3. Основні програми розвитку трудового потенціалу в Україні

4. Основні напрямки лемографічної політики в Україні

Ключові слова: НАСЕЛЕННЯ, ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ, ТРУДОВІ РЕСУРСИ, ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ВІДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯ, ДЕМОГРАФІЧНА КАТЕГОРІЯ, ПРАЦЕЗДАТНЕ НАСЕЛЕННЯ, ПРАЦЕЗДАТНИЙ ВІК, ПРАЦЮЮЧІ ПІДЛІТКИ, ПРАЦЮЮЧІ ПЕНСІОНЕРИ, ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ

.