2. Предмет і структура соціально- трудових відносин

Предметом соціально- трудових відносин виступають соціально- економічні процеси і явища, які виникають у соціально- трудовій сфері різних рівнів.

Предметом соціально-трудових відносин на рівні індивідуумів виступають визначені сторони трудового життя людини, зміст яких залежить від життєвого циклу людини, а також специфіки цілей і задач, розв'язуваних людиною на кожнім з цих циклів.

В даний час у спеціальній літературі виділяються 3-х і 4-х фазні моделі життєвого циклу. 4-х фазна модель складається:

-період від народження до закінчення освіти;

- період вступу на роботу й обзаведення родиною;

- період трудового життя;

- старість.

Тоді предметом соціально- трудових відносин на першому етапі виступає:

• трудове самовизначення;

• професійна орієнтація;

• професійне навчання.

На другому етапі:

• наймання;

• звільнення;

• соціально-професійний розвиток;

• професійна підготовка і перепідготовка;

• оцінка праці і її винагорода.

На третьому етапі:

• ступінь трудової активності.

Предметом групових (колективних) соціально-трудових відносин виступає кадрова політика з її окремими елементами: атестація кадрів контроль і аналіз трудової діяльності, оцінка ефективності праці, організація праці, нормування праці, трудова мотивація і трудові конфлікти.

Предметом соціально- трудових відносин на рівні підприємства є організація праці, форми й системи її оплати, гарантії зайнятості, розвиток персоналу, участь працівників в управлінні та у власності тощо.

Предметом соціально- трудових відносин на територіальному (регіональному) рівні є створення нових робочих місць, підтримка місцевих виробників, професійна підготовка працівників, покращення стану соціальної інфраструктури регіону, екологічної ситуації тощо.

Предметом соціально- трудових відносин на галузевому рівні є нормування праці, мінімальні гарантії заробітної плати, доплат, надбавок,соціальних гарантій з урахуванням специфіки галузі; умови та охорона праці тощо.

Предметом соціально- трудових відносин на національному рівні є гарантії зайнятості; державний протекціонізм на ринку праці; умови підприємницької діяльності; підтримка національного виробника; мінімальні гарантії оплати праці й доходів населення; соціальні стандарти тощо.

Усе різноманіття соціально-економічних явищ, що використовуються як предмети в соціально-трудових відносинах, структурується на три відносно самостійних предметних блоки: соціа­льно-трудові відносини зайнятості; соціально-трудові відносини, пов'язані з організацією та ефективністю праці; соціально-трудові відносини, що виникають у зв'язку з винагородою за працю. Дана структуризація соціально-трудових відносин про­дуктивна, тому що дозволяє чітко визначити систему факторів, які обумовлюють соціально-трудові відносини в кожному з цих блоків та методи їх регулювання.

Річ у тім, що в суспільстві продовжується процес формування нового типу соціального розшарування населення за життєвим рівнем, трудовою мотивацією, соціальною і професійною орієнтацією, трудовою поведінкою та можливостями адаптації до ринкових форм господарювання. Сьогоді фахівці виділяють кілька груп населення. До першої, найменш здатної до адаптації, відносять працівників з низькими доходами і соціальним статусом, для яких основна заробітна плата є єдиним джерелом існуван­ня. Для цієї групи характерна малоактивна поведінка на ринку праці і, у наслідок цього, слабка самоідентифікація як суб'єктів соціально- трудових відносин.

Другу групу населення відрізняють більш високий рівень життя, визначення певних соціальних і споживчих цілей та по­шуки шляхів їх досягнення. Ці люди активні в соціально-трудо­вих відносинах. Працівники цієї групи підвищують свій життє­вий рівень, використовуючи можливості понаднормової роботи, більш інтенсивної, виснажливої і навіть шкідливої для здоров'я (у цій групі зафіксовані кваліфіковані робітники, науковці, лікарі, шкільні та вузівські викладачі і тощо).

Третю групу складає населення, рівень життя якого форму­ється від доходів у тих сферах економіки, де, інколи кон'юнкту­рно, створилися найбільш сприятливі умови для їх (доходів) зростання (біржа, комерційний банк і т.д.). При зміні ситуації поведінка цієї групи в соціально-трудових відносинах може ста­ти важкопередбачуваною.

Четверта група населення основним джерелом існування має доходи від тіньової, незаконної в рамках даної системи діяльності і відповідне уявлення про систему,соціально-трудо­вих відносин.

У кожній із груп склад населення варіюється відповідно до наборів якісних характеристик, до яких відносять: вік, кваліфікацію, професію, здоров'я, здатність до систематичної праці, мора­льність тощо.

Разом з тим у зазначених групах формується певна єдність уявлень про роль у соціально-трудових відносинах, про цінності тих чи інших сторін цих відносин, про найбільш ефективні спо­соби регулювання.