4. Основні конвенції Міжнародної організації праці з питань регулювання ринку праці

Із розвитком світової економіки, економічної інтеграції та співробітництва різних країн виникла задача узгодити та узагальнити трудові відносини, які склалися на національних ринках праці. Виконання цієї задачі взяла на себе Міжнародна організація праці, яка в своїх конвенціях та рекомендаціях юридично закріпила норми трудових відносин як частину міжнародного права. Конвенції та рекомендації МОП після ратифікації їх парламентами багатьох країн стали складовою національного трудового права, яке регулює певні аспекти національного ринку праці.

Розглянемо зміст деяких основних конвенцій МОП з питань регулювання ринку праці.

У 1919 р. на першій сесії Міжнародної організації праці була прийнята конвенція про обмеження з 1921 р. робочого часу на промислових підприємствах 8 годинами на день, або 48 годинами на тиждень, але вона у той же час не була ратифікована усіма державами. Зараз у більшості розвинених країн ринкової економіки законодавчо встановлений 8-годинний робочий день, а у деяких країнах - 36-40-годинний робочий тиждень (наприклад, у Франції).

Конвенція № 2 (від 29 жовтня 1919 р.) «Про безробіття». У статті 2 відмічається, що держава встановлює систему безоплатних державних бюро зайнятості під контролем центральних органів.

Конвенція № 29 (від 28 червня 1930р.) «Про примусову або обов'язкову працю».

У статті 1 відмічається, що держава зобов'язується ліквідувати застосування примусової або обов'язкової праці у всіх формах у найближчі строки.

Конвенція № 44 (від 23 червня 1934 р.) «Про допомогу особам, які є безробітними з не залежних від них обставин».

В конвенції дається визначення поняття «відповідна (підхожа) зайнятість» і вказується на ряд критеріїв: професія, місце проживання, винагорода та інші умови праці, непричетність до трудових спорів, особисті обставини претендентів.

Зокрема, у деяких статтях Конвенції відмічається:

• Конвенція розповсюджується на всіх осіб, які працюють за наймом (стаття 2);

• Право на отримання допомоги обумовлюється дотримання особою таких умов: здатна до праці та може розпочати її, зареєстрована в бюро з працевлаштування та регулярно з'являється в ці бюро; У статті 6 відмічається, що право на допомогу залежить від стажу або сплати відповідної кількості страхових внесків або від зайнятості на роботі до настання безробіття;

• Право на отримання допомоги може обумовлюватися відвідуваністю курсів професіонального навчання (стаття 8);

• У статті 9 відмічається, що право на отримання допомоги може обумовлюватися прийняттям у порядку, встановленому законодавством країни, громадської праці, організованої державними органами влади;

• Допомога надається на обмежений термін, тривалість якого, як правило, не може бути менш ніж 156 робочих днів за рік (26 календарних тижнів) (стаття 11);

• В статті 14 відмічається, що законодавством країни створюються суди або інші відповідні установи, що уповноважені вирішувати питання, які виникають у зв'язку з заявою про допомогу.

Конвенція № 87 (від 9 липня 1948 р.) «Про свободу асоціації та захист прав на організацію».

У статті 2 відмічається, що трудящі та підприємці мають право створювати за своїм вибором організації без передуючого на те дозволу.

Державна влада утримується від будь-якого втручання у діяльність асоціації (стаття 3).

Конвенція № 88 (від 9 липня 1948 р.) «Про організацію служби зайнятості». У статті 1 відмічається, що держава утримує та забезпечує утримання безоплатної державної служби зайнятості.

Основний обов'язок служби - забезпечення можливої організації ринку зайнятості як невід'ємної частини національної програми досягнення і підтримки повної зайнятості, розвитку та використання продуктивних сил.

Служба зайнятості складається з національної системи бюро з найму та працює під керівництвом державної влади (стаття 2).

В статті 3 відмічається, що ця система має мережу місцевих та регіональних бюро.

Представники підприємців та працівників залучаються через консультативні комітети до співробітництва у справі організації та діяльності служби зайнятості, а також до розробки її політики.

В статті 9 відмічається, що персонал служи зайнятості складається з державних службовців.

Конвенція № 96 (від 1 липня 1949 р.) «Про платні бюро з найму».

В статті 2 відмічається, що держава передбачає поступову ліквідацію платних бюро з найму, які мають комерційні цілі.

Період ліквідації таких бюро може продовжуватися до тих пір, доки не буде створена система державної служби зайнятості (стаття 3).

Конвенція № 102 (від 28 червня 1952 р.) «Про мінімальні норми соціального забезпечення».

В статті 19 відмічається, що держава забезпечує особам допомогу у разі безробіття.

Захисту підлягають особи, здатні та готові працювати, які тимчасово втратили заробіток через неможливість отримати відповідну діяльність (стаття 20).

В статті 24 відмічається, що допомога може не надаватися під час періоду очікування, тривалість якого складає перші 7 днів у будь-якому випадку тимчасової втрати заробітку.

Конвенція № 111 (від 25 липня 1958 р.) «Про дискримінації у сфері роботи та зайнятості».

У статті 1 відмічається, що будь-які розбіжності, недопущення або перевага відносно певної праці, засноване на специфічних вимогах, не вважається дискримінацією.

Терміни «праця» та «діяльність» містять доступ до професіонального навчання, доступ до праці та будь-яким заняттям, а також оплату та умови праці.

Конвенція № 122 (від 9 липня 1964 р.) «Про політику у сфері зайнятості».

В статті 1 відмічається, що держава здійснює активну політику, спрямовану на сприяння повній, продуктивній та вільно обраній зайнятості з метою стимулювання економічного росту та розвитку, підвищення рівня життя, задоволення потреб в робочій силі та ліквідації безробіття. Ця політика враховує взаємозв'язок між цілями у сфері зайнятості, іншими економічними та соціальними цілями. Представники підприємців та працівників залучаються до консультацій відносно політики у сфері зайнятості (стаття 3).

У 1970 р. МОП прийняла Конвенцію 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються. Стаття 2 цієї Конвенції проголошує, що встановлена мінімальна заробітна плата має силу закону і не підлягає зниженню; невиконання цього положення тягне за собою відповідні карні та інші санкції.

У 1967 р. прийнята рекомендація про розгляд скарг на підприємствах з метою їх вирішення.

Конвенція № 142 (від 23 червня 1975 р.) «Про професіональну орієнтацію та професіональну підготовку в області розвитку людських ресурсів».

У статті 5 відмічається, що політика і програми професійної орієнтації і професійної підготовки здійснюються у співробітництві з організаціями підприємців та працівників.

Конвенція № 150, що прийнята у 1978 р., містить основні положення про регулювання витань праці, про роль, функції та організацію цього регулювання.

Конвенція № 159 (від 20 червня 1983 р.) «Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів».

У статті 3 відмічається, що політика держави повинна бути спрямована на те, щоб заходи з професійної реабілітації розповсюджувались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям зайнятості інвалідів на вільному ринку праці. Ця політика заснована на принципі рівності можливостей інвалідів та працівників взагалі (стаття 4).

У статті 6 відмічається, компетентні органи повинні прийняти заходи відносно розвитку служб професійної орієнтації та зайнятості інвалідів.

Конвенція № 160 (від 20 червня 1985 р.) «Про статистику праці».

В статті 1 відмічається, що держава зобов'язується регулярно збирати, обробляти та опубліковувати статистичні дані про економічно активне населення, зайнятість, безробіття, структуру та розподіл в економічно активному населенні, а також про вартість робочої сили.

Конвенція № 168 (від 21 червня 1988 р.) «Про сприяння зайнятості та захисту від безробіття».

В статті 2 відмічається, що держава намагається, щоб методи надання допомоги зацікавили працівників пошуком зайнятості, а підприємців - пропозицією продуктивної зайнятості.

Держава зобов'язується здійснювати програми сприяння зайнятості (стаття 8).

У статті 12 відмічається, що держава здійснює методи захисту населення або через систему внесків, або не засновану на внесках систему, або на об'єднанні таких систем. Якщо допомога нараховується на основі внесків, які робить захищена особа, то вона встановлюється у розмірі щонайменше 50% попереднього заробітку. Якщо допомога не заснована на внесках, то вона повинна складати щонайменше 50% встановленої законом мінімальної заробітної плати (стаття 15).

Міжнародне трудове право визнано в багатьох країнах, і конвенції, а також рекомендації зіграють суттєву роль у регулюванні ринку праці, коректуванні механізму його саморегуляції та захисту найманої праці.

Підберіть вірні відповіді:

А). Ринок

Б). Робоча сила

В). Інфраструктура ринку праці

Г). Попит на ринку праці

Д). Пропозиція на ринку праці

Е). Відкритий ринок праці

Ж). Прихований ринок праці

З). Ринок праці

І). Внутрішній ринок праці

К). Зовнішній ринок праці

Л). Форма ринку праці

М). Сегментація ринку праці

Н). Регулювання ринку праці

О). Сучасний механізм регулювання ринку праці

1). Особи, які формально зайняті в на­родному господарстві, але у зв'язку зі скороченням обсягів виро­бництва або зміною його структури можуть бути вивільнені без шкоди для виробництва.

2). Капітальний товар для суспільства, оскільки робоча сила - це здатність людини до праці, сукупність її фізичних, інтелектуальних цінностей, набутих знань, досвіду, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ та духовних цінностей.

3). Система соціально-трудових відносин, що обмежені рамками одного підприємства, всередині якого призначення ціни робочої сили і її розміщення визначаються адміністративними правилами й процедурами.

4). Система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцями та продавцями через вільне ціноутворення, яке здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання та споживачів.

5). Платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі.

6). Все економічно активне насе­лення, яке фактично шукає роботу і потребує переорієнтації, під­готовки і перепідготовки, а також усі вакантні робочі та учнівсь­кі місця в усіх секторах економіки.

7). Система соціально-трудових відносин між роботодавцями та працівниками, що наймаються, у межах країни, регіону, галузі.

8). Сукупність державних та недер­жавних структур сприяння зайнятості населення, кадрових служб підприємств і фірм, громадських організацій та фондів, які забезпе­чують взаємодію між попитом і пропозицією на ринку праці.

9). Структурна одиниця в системі, яка здійснюється як форма пристосування до структурної перебудови економіки.

10). Поєднання ринкового механізму саморегулювання економічних процесів і системи заходів державного сприяння зайнятості.

11). Система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили, це право кожного робітника вільно, на основі трудового найму за вибором, бажанням та ринковими цінами працевлаштовуватись.

12). Поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують ирбільність робо­чої сили своїми рамками.

13). Контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності.

14). Взаємоузгоджена робота уряду, територіальних органів влади, спілки роботодавців і керівників підприємств.

1. Охарактеризуйте основні відмінності ринку праці від ринків інших ресурсів.

2. Що, на Вашу думку, є об'єктом продажу на ринку праці - труд чи робоча сила? Поясність, чому саме.

3. Розкрийте специфічні характеристики робочої сили як товару.

4. Охарактеризуйте основні елементи ринку праці.

5. Розкрийте сутність ринку праці виходячи з основних його функцій.

6. Охарактеризуйте основні елементи ринку праці. Які закони та нормативні акти утворюють кожний з елементів?

7. Надайте характеристику відносинам, що виникають на ринку праці. Чому саме держава є центральною ланкою в цих відносинах?

8. Назвіть основні відмінни риси кожного з трьох типів кон'юнктури ринку праці. Якою є поточна кон'юнктура ринку праці України та чому?

9. Які чинники формують сукупний ринок праці та яким є механізм цього?

10. Надайте характеристику основним моделям ринку праці.

11. Яку з трьох моделей ринку праці – японську, шведську або американську – Ви вважаєте такою, що найбільш підходить нашій державі? Чому?

12. Надайте характеристику основним типам ринку праці.

13. Якими є спільні риси внутришніх ринків праці різних підприємств?

14. В яких саме сферах зовнішній ринок праці має переважне значення і чому?

15. Охарактеризуйте складові елементи откритого і закритого ринків праці.

16. Що саме передбачає гнучкість ринку праці?

17. В чому полягає необхідність сегментації ринку праці та по яких критеріях вона проводиться?

18. В чому полягають відмінності активного та пасивного регулювання ринку праці з боку держави? Якому з них необхідно надати перевагу в согоденній Україні і чому саме?

19. Охарактеризуйте зміст основних конвенцій МОП з питань регулювання ринку праці.

1. Виберіть невірне ствердження:

1. інвестування в людський капітал пов'язане з великим ризиком;

2. людський капітал не є високоліквідним;

3. у людського капіталу інвестиційний період складає 15-20 років;

4. у|біля| людського капіталу інвестиційний період складає 1-| 3 року.

2. Що включається у відкритий ринок праці?

1. все економічно активне населення, що фактично шукає роботу;

2. вакантні робочі місця у всіх секторах економіки;

3. вакантні учнівські місця у всіх секторах економіки;

4. частина робочих місць, які не охоплені послугами органів працевлаштування.

3. Як реєструється офіційна частина прихованого ринку праці?

1. у вигляді осіб, що знаходяться в адміністративних відпустках за ініціативою адміністрації;

2. у вигляді осіб, що знаходяться у відпустках за власним бажанням більше 30 робочих днів;

3. у вигляді осіб, що працюють неповний робочий час за власним бажанням;

4. вона не підлягає реєстрації.

4. Хто може бути представником попиту на працю?

1. підприємство, що шукає працівників для проведення сезонних ремонтних робіт;

2. державне підприємство;

3. приватний підприємець, охочий найняти реалізатора для збуту продукції на ринку;

4. всі вищеперелічені особи.

5. Що з перерахованого нижче відноситься до еволюційного потоку розвитку людини?

1. розвиток матеріально – технічних елементів і структур;

2. розвиток професійної культури;

3. розвиток державних і класових структур.

6. Що з перерахованого нижче відноситься до причин сегментації ринку праці?

1. відмінності в рівні економічної ефективності виробництва;

2. відмінності в рівні соціальної ефективності виробництва;

3. відмінності в рівні соціальної ефективності праці;

4. все вищеперелічене.

7. Ринок з|із| великою текучістю кадрів і нестабільною заробітною платою–| це:

1. первинний ринок праці;

2. вторинний ринок праці;

3. зовнішній ринок праці;

4. внутрішній ринок праці.

8. Відношення|ставлення| між суб'єктами ринку праці і держави–| це:

1. функція ринку праці;

2. елемент інфраструктури ринку праці;

3. мета політики регулювання ринку праці;

4. компоненти ринку праці.

9. Що є унікальною особливістю праці, що відрізняє її від інших чинників виробництва?

1. вона має важливе макроекономічне значення;

2. вона властивий всім моделям економічних відносин;

3. вона не може бути відокремленою від людини;

4. все вищеперелічене.

9. Що не включається в інфраструктуру ринку праці?

1. державна служба зайнятості;

2. комерційні агентства по працевлаштуванню;

3. ВНЗ, технікуми, що готують кадри для ринку праці;

4. профспілки.

9. З якою формою безробіття пов'язана прихована частина ринку праці?

1. з фрикційною;

2. із структурною;

3. з прихованою;

4. з циклічною.

9. По яких ознаках сегментуються ринки праці?

1. по галузевій;

2. по статево- віковій;

3. по професійно- кваліфікаційній;

4. по всіх вищеперелічених.

9. Що з перерахованого нижче відноситься до еволюційного потоку розвитку суспільних відносин?

1. розвиток матеріально – технічних елементів і структур;

2. розвиток професииональной культури;

3. розвиток державних і класових структур.

14. Що з перерахованого нижче не відноситься до причин сегментації ринку праці?

1. відмінності в рівні економічної ефективності виробництва;

2. відмінності в рівні соціальної ефективності прозиводства;

3. відмінності в рівні соціальної ефективності праці;

4. відмінності в рівні економічної ефективності праці.

15. Система соціально – трудових відносин між працедавцями|роботодавцями| і працівниками однієї галузі–| це:

1. первинний ринок праці;

2. вторинний ринок праці;

3. зовнішній ринок праці;

4. внутрішній ринок праці.

16. Вирішення питань зайнятості населения– це:

1. функція ринку праці;

2. елемент інфраструктури ринку праці;

3. мета політики регулювання ринку праці;

4. компоненту ринку праці.

17. Що є особливостями ринку праці?

1. він в сучасних умовах виступає як ринок людського капіталу;

2. у людського капіталу довше інвестиційний період;

3. інвестування в людський капітал пов'язане з великим ризиком;

4. все вищеперелічене.

17. Що відносять до комплексу регулювання компенсацій у зв'язку з втратою або зміною роботи і перепідготовкою?

1. закони, регулюючі допомогу по безробіттю;

2. стипендії по переучебе;

3. підйомні при переїзді на нове місце роботи;

4. все вищеперелічене.

17. Неофіційна частина відкритого ринку праці:

1. акумулює частину вакансій, які не охоплені послугами органів працевлаштування;

2. акумулює частину пропозиції, охоплену органами працевлаштування;

3. пов'язана з прихованим безробіттям;

4. пов'язана з циклічним безробіттям.

17. Хто може бути представником пропозиції праці?

1. випускник ВНЗ, що вперше шукає роботу;

2. підприємство, провідне додатковий набір співробітників;

3. кадрове агентство;

4. все вищеперелічене.

17. Що з перерахованого нижче відноситься до еволюційного потоку розвитку економіки?

1. розвиток матеріальний – технічних елементів і структур;

2. розвиток професииональной культури;

3. розвиток державних і класових структур.

Задача 1.

Визначити попит на робочу силу в регіоні в плановому періоді за даними таблиці 1.

Таблиця 1.

Дані щодо наявності вакансій в регіоні

Показники	Звітний рік	Планові зміни
1	2	3
Наявність вакансій: робочі місця	24583	+2,3%
Посади службовців	5854	-5,6%

(продовження таблиці 1)

1	2	3
Робочі місця, що не потребують професії та спеціальності	4419	+4,8%
Сукупний попит підприємств в працівниках

Задача 2.

Визначити навантаження на одне робоче місце, вакансію за даними таблиці 2.

Таблиця 2.

Складові ринку праці по регіону

Показники	Фактично у наявності	Кількість безробітних, що бажають отримати роботу	Навантаження на одне робоче місце
Наявність вакансій: робочі місця	2458	4816
Посади службовців	585	2517
Робочі місця, що не потребують професії та спеціальності	440	2095
разом

Задача 3.

За методикою МОП визначити по даних таблиці 3 визначити чисельність економічно активного та економічно неактивного населення, його питому вагу у складі населення регіону. Зробити висновки щодо динаміки змін.

Таблиця 3

Населення регіону по групах

Показники	Базовий рік		Звітний рік
	Тис.осіб	Питома вага, %	Тис.осіб	Питома вага, %
1	2	3	4	5
Всього населення регіону	4893,9		4623,0

(продовження таблиці 3)

1	2	3	4	5
В т.ч. у віці 15-70 років	3710,8		3620,8
Зайняте населення у працездатному віці	1921,7		1980,5
Зайняте населення старше працездатного віку	155,4		144,4
Безробітні	238,1		140,2
Економічно активне населення
Економічно неактивне населення

1. Формування попиту на робочу силу.

2. Формування пропозиції робочої сили.

3. Сегментація ринків праці, їх взаємозв`язок з ринками інших ресурсів.

4. Особливості формування та розвитку ринку праці в Україні в умовах сьогодення: національний та регіональний аспект.

5. Історія розвитку та основні конвенції Міжнародної організації праці.

1. Через що розподіляється людський капітал за регіонами країни, галузями і видами виробництва, професіями і підприємствами?

2. Що на ринку праці складається з таких основних груп: безробітні, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівники, які намагаються змінити місце роботи; особи котрі бажають працювати у вільний від роботи час?

3. Яку назву має тип кон'юнктури ринку праці коли попит перевищує пропозицію?

4. Регулювання відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально — трудових конфліктів є функцією ______ринку праці?

5. Поділ робочих місць і працівників за об'єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами?

п	р	А	ц	я	п
т	р	У	з	о	р
ф	Е	д	И	п	о
І	д	о	ц	У	к
ц	и	т	І	р	т
І	А	н	я	т	У
н	Ф	р	А	с	р
Е	М	г	Е	с	А
н	т	А	ц	І	Я

Основі питання:

1. Сутність і завдання формування трудових ресурсів на макрорівні

2. Макрорівень прогнозування чисельності та складу трудових ресурсів

3. Формування потреби підприємства в персоналі

4. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу

Ключові слова: ПЕРСОНАЛ, ФОРМУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ, БАЛАНС ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ, ЯВОЧНА ЧИСЕЛЬНІСТЬ, ОБЛІКОВА ЧИСЕЛЬНІСТЬ, СЕРЕДНЬООБЛІКОВА ЧИСЕЛЬНІСТЬ, ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ, СТАН ДИСЦИПЛІНИ, ЖИВА ПРАЦЯ. МИНУЛА ПРАЦЯ, УРЕЧЕВЛЕНА ПРАЦЯ, ОСНОВНІ ПРАЦІВНИКІ, ОБСЛУГОВУЮЧИЙ ПЕРСОНАЛ, ДОПОМІЖНІ ПРАЦІВНИКІ, ПЛИННІСТЬ КАДРІВ.