10.1.3. Класифікація цін.

У підприємницькій діяльності і діяльності держави діє безліч цін, що взаємозалежні й утворять систему. Система складається з окремих блоків цін, що взаємозалежні. Найбільш важливими основними блоками є:

- оптові ціни;

- ціни на будівельну продукцію;

- закупівельні ціни;

- роздрібні ціни;

- тарифи транспорту і зв'язку.

Під впливом безлічі ринкових факторів система цін знаходиться в постійній динаміці (змінах). Зміна цін в одному з основних блоків системи швидко віддаються на інші блоки. Так зміна цін на енергоносії вносить зміна цін по інших блоках і підблокам.

Існує, у залежності від тих чи інших ознак, кілька класифікацій цін по видах і підвидам.

1. У залежності від обслуговуючих ними галузей і сфер економіки розрізняють: оптові ціни; ціни на будівельну продукцію; закупівельні ціни; тарифи вантажного і пасажирського транспорту; роздрібні ціни; тарифи на платні послуги, що робляться населенню; ціни, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот; надбавки, знижки, націнки, у сфері звертання.

2. У залежності від території дії поділяються: на ціни єдині по чи країні поясні і ціни, регіональні (зональні, місцеві).

3. При переході до ринку в залежності від ступеня волі цін від впливу держави при їхньому визначенні розрізняють вільні, регульовані і фіксовані ціни.

4. У залежності від ступеня новизни товару, у тому числі при випуску на ринку нового товару: ціна «зняття вершків»; ціна проникнення (упровадження) на ринок; психологічна ціна; ціна з відшкодуванням витрат виробництва; престижна ціна.

5. На товари, реалізовані на ринку відносно тривалий час, установлюються наступні види цін: змінна ціна; довгострокова ціна: ціни споживчого сегмента ринку; гнучка ціна; переважна ціна; ціни на вироби зняті з виробництва випуск яких припинений; ціни, установлювані нижче, ніж у більшості підприємств; договірна ціна.

Розглянемо основні положення визначення цін у будівництві.

10.2. Основні положення ціноутворення в будівництві.

У колишньому Радянському Союзі існуюча система ціноутворення і кошторисного нормування була заснована на фіксованих оптових цінах, тарифах і інших елементах вартості на застосовувану в будівництві промислову продукцію і діяла в плині тривалого періоду.

Вона відповідала вимогам директивного планування, була зорієнтована на збереження стабільного рівня цін у будівництві в період їхнього перегляду і не вимагала уточнення кошторисної вартості в наслідок зміни цінових факторів. Таке визначення цін приводило до перекручування щирих показників безпосередніх виробників будівельної продукції й у ринковій економіці така постановка визначення цін непридатна.

Основними задачамиринкової системи ціноутворення і кошторисного нормування в будівництві є:

- формування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію;

- забезпечення повного набору кошторисних нормативів (елементних і укрупнених) і різних умов їхнього застосування;

- визначення вартості будівництва на різних етапах інвестиційного циклу.

Особливість формування ціни на будівельну продукцію полягає в тому, що в її стані беруть участь проектувальник, замовник і підрядчик.

В Україні визначення вартості будівництва здійснюється в складі техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на передпроектній стадії розробки проекту й у складі проектно кошторисної документації.

На стадії ТЕОвизначається розрахункова вартість, що являє собою попередню суму коштів, необхідних для здійснення будівництва того чи іншого об'єкта. Для її визначення використовуються укрупнені показники базової вартості для об'єктів, будинків і споруджень, а також окремих видів робіт. У випадку їхньої відсутності використовуються дані вартості об'єктів аналогів.

У складі проектно-кошторисної документаціївизначається кошторисна вартість будівництва будинків і споруджень, що являє собою суму коштів, необхідних для здійснення будівництва об'єкта відповідно до проектної документації. Кошторисна вартість визначається проектною організацією з доручення замовника (інвестора) у ході розробки проектної документації.

Для визначення кошторисної вартості будівництва підприємства, будинків і споруджень, комплексів і їхніх черг, складається наступна кошторисна документація:

- у складі проекту: кошторисний розрахунок вартості будівництва і (при необхідності) зведення витрат: об'єктні і локальні кошториси; кошторисні розрахунки на окремі види витрат, у тому числі на проектні і винахідні роботи;

- у складі робочої документації (РД): об'єктні і локальні кошториси.

Підставою для визначення вартості будівництваслужать:

- проект і робоча документація; специфікації і відомості на устаткування; основні рішення по організації будівництва і пояснювальна записка до проектних матеріалів;

- діюча кошторисно-нормативна база, у тому числі для складання кошторисів ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи, що введені в дію в Україні з 18 жовтня 2001 року.

Ресурсні кошторисні нормискладені по видах робіт з обліком працезатрат і машинного часу на одиницю виконуваних робіт, приведеного середнього розряду роботи; а також переліку застосовуваних машин і механізмів для даного виду роботи і витрати в матеріалах, конструкціях і виробах на одиниця об'єму.

Кошторисна вартість об'єкта є основою для визначення капітальних вкладень, фінансування будівництва, формування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію і розрахунків за виконані будівельно-монтажні роботи підрядчиком. Виходячи з кошторисної вартості визначається балансова вартість основних фондів, що вводяться в дію, по побудованих об'єктах.

З переходом на ринкові відносини й у залежності від умов договірних відносин із замовниками і загальною економічною ситуацією в Україні до 2001 року застосовувалися різні методи складання кошторисів і кошторисних розрахунків, у тому числі: ресурсно-індексний, базисно-індексний, базисно-компенсаційний і ін. Державними органами по будівництву й архітектурі практично щорічно складався «Порядок визначення вартості будівництва, здійснюваного на території України», яким враховувалися інфляційні процеси, шляхом уведення визначених індексів. З уведенням 18 жовтня 2001 року «Ресурсних елементних кошторисних норм на будівельні роботи» в Україні, як указувалося вище, при складанні кошторисів застосовується ресурсний метод, що дозволяє визначити кошторисну вартість будівництва об'єкта на будь-який момент часу.

В умовах ринкових відносин оцінка вартості будівельної продукції здійснюється інвестором (замовником) і підрядчиком на рівноправній основі з визначенням договірної ціни в процесі висновку контракту (договору підряду). Договірна ціна може бути:

- твердою (паушальна ціна) при який контракт передбачає виплату замовником підрядчику заздалегідь обумовленої суми після виконання останнім робіт, визначених технічною документацією. Ціна не підлягає перегляду за винятком випадків внесення самим замовником змін у проект у ході його виконання;

- ціна з оплатою по обсязі виконаних робіт. Визначається виходячи з обсягів робіт і ринкових розцінок. Спочатку оцінюються попередні обсяги пропонованих робіт, а фактичні заміряться й оцінюються по завершенню робіт;

- ціна з відшкодуванням витрат заснована на оплаті підрядчику фактичних витрат, що він поніс у ході виконання робіт. Цією ціною передбачається компенсація додаткових виплат на покриття накладних витрат і ін., що визначаються як фіксований відсоток фактичних витрат, або у виді фіксованої суми;

- коректована ціна, відповідно до якої можливе підвищення чи зниження ціни, у залежності від витрат, що поніс підрядчик;

Договірна ціна, згідно ДБН 1.1-1-2000 включає:

- прямі витрати, у тому числі заробітну плату визначену локальними кошторисами; вартість матеріальних ресурсів і експлуатації будівельних машин і механізмів на момент виконання робіт.

- накладні витрати в залежності від виду галузей будівництва;

- витрати на зведення (пристосування) і розбирання титульних тимчасових будинків і споруджень;

- кошту на додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період;

- інші супутні витрати;

- прибуток (планові накопичення);

• податки, збори, обов'язкові платежі, установлені чинним законодавством і невраховані складовим і вартості будівництва.

- податок на додаткову вартість.

Цінова стратегія будівельної фірми, у відмінності від тактичної, котра може мінятися в невеликі відрізки часу під впливом кон'юнктури ринку, розробляється на тривалий період. Вона дозволяє визначити обсяги прибутків і частку на ринку в розрахунку на перспективу, мати визначений фінансовий і часовий резерв для маніпулювання маркетинговими важелями впливу на ринок.

Цінова стратегія при розробці повинна враховувати:

- відповідність рівня цін фірми з рівнем цін конкуруючих організацій на даному сегменті ринку;

- ступінь цінової і нецінової конкуренції;

- ступінь функціональної і цінової політики;

- ступінь новизни будівельної продукції;

- відповідність ціни новизні і якості будівельної продукції, сервісної політики й обслуговуванню, престижу фірми і т.д.

Для будівельної галузі характерні наступні види стратегій, що повинні бути ув'язані з цілями і задачами будівельної фірми.

1. Стратегія технічного погоджування рівня цін з якістю товару. Ця стратегія передбачає встановлення цін на високому рівні, що відповідає високому рівню якості будівельної продукції, формованому в споживачів (високоякісне престижне житло з великими зручностями і сервісом).

2. Стратегія встановлення цін по географічній ознаці, коли фірма реалізує житло в різних частинах регіону за різними цінами.

3. Стратегія конкурентних цін. Ця стратегія зв'язана з проведенням агресивної цінової політики фірм – конкурентів, що з метою завоювання частки ринку, і її розширення знижують ціни на будівельну продукцію з метою підтримки норм прибутку. У даному випадку фірма в розумних межах також знижує ціну до такого ж рівня, як у конкурентів чи більш низького, прагнучи не втратити частку на ринку чи залишає колишню ціну, але втрачає частку ринку.

4. Стратегія стабільних, стандартних, незмінних цін. Дана стратегія передбачає реалізацію будівельної продукції за незмінними цінами протягом тривалого періоду (наприклад, ціна 1 м³ і 1 м² подібних будинків)

5. Стратегія низьких цін – застосовується в умовах виживання і проникнення на ринок і т.д.

При розробці цінової стратегії фірмі варто враховувати:

- реакцію споживачів на зміну цін. Зниження цін вони можуть розглядати як погане фінансове положення фірми чи зниження якості і можуть відмовитися від послуг фірми, зажадавши ще більш низьку ціну і т.д.

- реакція конкурентів на зміну цін. Фірма, що планує зміну цін повинна орієнтуватися не тільки на споживачів, але і передбачати реакцію конкурентів, знати їхні можливості по зміні ціни.

При зміні цін конкурентамифірма повинна врахувати наступне:

- чому конкурент змінює ціну, чи то для завоювання ринку, чи то через недовантаження потужностей і т.д.;

- тимчасове це чи постійна зміна ціни;

- що відбудеться з часткою фірми на ринку і її доходах, якщо вона не прийме відповідних мір;

- чи збираються застосувати міри інші фірми і які можуть бути відповіді.

Як ми бачимо при здійсненні маркетингової цінової стратегії необхідно враховувати численні фактори, а саме: рівень попиту, його обсяг і динаміка, економічні можливості покупця, повні витрати фірми на виробництво, ціни аналогічної будівельної продукції фірм конкурентів і т.д.