Питання для самоперевірки.

1. Що таке стратегія будівельної фірми?

2. На які сучасні методи прогнозування й аналізу повинна спиратися розроблювальна стратегія фірми?

3. Що таке стратегічне планування?

4. Які етапи включає стратегічне планування?

5. Що повиннао містити програма фірми при стратегічному плануванні?

6. Що повиннео бути передбачене в плані розвитку господарського портфеля фірми?

7. Які задачі і мети стратегічного планування?

8. Назвіть види стратегій фірми стосовно будівельної продукції.

9. У чому укладається стратегія низьких витрат?

10. У чому складається стратегія диференціації?

11. Ключові фактори успіху диференціації?

12. У чому складається стратегія спеціалізації?

13. Назвіть стратегії будівельних фірм у відношенні охоплення ринку.

14. У чому складається глобальна стратегія?

15. У чому укладається стратегія ринкової диференціації?

16. У чому складається стратегія ринкової спеціалізації?

Тема (модуль) № м-8 Інвестиції в об'єкти капітального будівництва.

План.

8.1. Сутність маркетингу інвестиційної діяльності.

8.2. Капітальні вкладення на підприємствах

8.3. Вплив фактора часу в будівництві на капітальні вкладення.

8.4. Маркетинг іноземних інвестицій.

Література (11, 12, 15, 17)

8.1. Сутність маркетингу інвестиційної діяльності.

У колишньому Радянському Союзі до 1991 року поняття «інвестицій» не використовувалося, а застосовуваний термін «капітальні вкладення», являли собою грошове вираження інвестицій на відтворення основних і оборотних фондів.

Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) чи досягається соціальний ефект.

Інвестиційними цінностями в умовах ринкової економіки можуть бути:

- кошти, цільові банківські вклади, акції й інші цінні папери;

- спонукуване і нерухоме майно (будинку, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності);

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід і інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- право користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудженнями, устаткуванням, а також інші майнові права й інші цінності.

Інвестиції, що вкладаються у відтворення основних доходів і на приріст матеріально-виробничих запасів відносяться до капітальних вкладень.

Реалізація інвестицій здійснюється сукупністю практичних дій громадян, юридичних осіб і держави і складає інвестиційну діяльність.

Інвестиційну діяльність виконують (суб'єкти й учасники) фізичні і юридичні особи України й іноземних держав.

Суб'єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення власних, позикових і притягнутих майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування, є інвесторами. Об'єктами інвестування можуть бути знову створювані і реконструируемые основні фонди, оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права й інші.

Як учасників інвестиційної діяльності виступає генеральний інвестор, субинвесторы, замовник, підрядні організації (виконавці робіт), постачальники матеріально-технічних ресурсів і устаткування, розроблювачі проектно-кошторисної документації, банки, будівельні компанії, іноземні юридичні і фізичні особи.

Джерелом фінансуванняінвестиційної діяльності можуть бути бюджетні, власні, притягнуті і позикові кошти, а також безоплатні благодійні внески і пожертвування громадян, підприємств, і організацій, усі види іноземних інвестицій.

До власних коштів відноситься нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, власні заощадження і нагромадження громадян і т.д. до позикових – облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити. Прикладом притягнутих коштів можуть бути кошту від продажу акцій, пайові й інші вкладення і т.д.

Як інвестора виступає держава, місцева адміністрація, підприємства й організації, приватні особи, іноземні громадяни і підприємства.

У СРСР інвестування об'єктів будівництва здійснювалося в основному за рахунок державних бюджетних вкладень і коштів підприємств і організацій і у виняткових випадках за рахунок кредитів банку. Сьогодні, в Україні, бюджетні асигнування зведені до мінімуму, відсутні також, через падіння обсягів виробництва необхідні кошти для створення нових і відтворення старих фондів і в підприємств, що, безумовно, позначилося на падінні попиту на будівельну продукцію і місткості ринку будівельних організацій.

Відомо, що проблема маркетингу капітального будівництва, капітальних вкладень, на відміну від традиційних товарів зважується в місцях їхнього виробництва і споживання. Ріст капітальних вкладень (інвестицій), у тому числі і бюджетних залежить безпосередньо від діяльності самих підприємств, від зниження витрат виробництва, одержуваної маси прибутку, а також від роботи будівельних організацій. По оцінці закордонних фірм скорочення термінів будівництва об'єкта на один місяць, забезпечує економію кошторисної вартості на 4-6 %, що дає можливість направити ці кошти на будівництво інших об'єктів.

Таким чином, сутність маркетингу інвестицій складається в поліпшенні діяльності і керуванні інвестиціями, як на підприємствах замовників, так і в будівельних організаціях.

Сьогодні, в умовах дефіциту попиту на будівельну продукцію, маркетинг інвестиційної діяльності в будівництві повинний бути спрямований на ринок галузей промисловості, що розвиваються, дослідження й аналіз власної діяльності будівельних фірм у напрямку зниження ціни, скорочення термінів будівництва при високій якості провадження робіт, а також на залучення іноземних інвестицій з виходом на міжнародний ринок.