139. Облік прямих витрат на виробництво продукції.

Облік прямих матеріальних витрат.

Витраченими на виробництво вважаються матеріали, що ввійшли у звітному періоді в собівартість виготовленої продукції, або такі, обробку яких розпочато. Усі інші залишки матеріалів на робочих місцях, у цехових коморах вважаються запасами і обліковуються на дебеті рахунка 20 «Виробничі запаси».

Відпуск матеріалів на виробництво: Дт 23 Кт 20 „Виробничі запаси”, Кт 22 «МШП».

Відпуск прямих матеріалів понад визначені норми: Дт 901 «Собівартість реалізованої продукції» Кт 20, Кт 22.

Відходи виробництва зменшують собівартість продукції, тому при калькулюванні вони мінусуються із загальних витрат на виробництво. При цьому складається запис: Дт 209 «Інші матеріали» Кт 23.

Облік прямих витрат на оплату праці.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» до прямих витрат на оплату праці включаються ЗП та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Нарахування прямої ЗП працівникам: Дт 23 Кт 661.

Якщо заробітна плата нараховується понад встановлені норми, то її сума відноситься на собівартість реалізації: Дт 901 «Собівартість реалізації готової продукції» Кт 661.

Якщо в цеху випускається один вид продукції або кілька видів в умовах ритмічного виробництва, то до прямих витрат можуть відноситись:

- амортизація основних засобів виробничого призначення;

- амортизація МШП;

- витрати на утримання й експлуатацію обладнання;

- відрахування на соціальні заходи;

- інші витрати.

Нарахування амортизації: Дт 23 Кт 131 «Знос основних засобів».

Допоміжні матеріали відносяться до прямих матеріальних витрат за умови, якщо їх відсутність є значною в структурі витрат, і підприємство вважає за доцільне здійснювати їх розподіл на об’єкти обліку.

Облік витрат на соціальні заходи, які прямо відносяться на собівартість: Дт 23 «Виробництво» Кт 651, Кт 652, Кт 653.

До прямих можуть бути включені інші виробничі витрати, які економічно можливим способом відносяться на окремі об’єкти обліку витрат.

140. Облік і розподіл загально виробничих витрат.

Загально виробничі витрати (ЗВВ) – це витати (В) на управління, виробниче та господарське обслуговування в межах цеху (вир-ва). Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» до ЗВВ належать: В на управління вир-вом, амортизація ОЗ загально виробничого призначення, амортиз-я немат активів загально виробничого призначення, витрати на опалення, освітлення. Водопостачання, водовідведення вир-чих приміщень. Витрати на охорону праці. Техніку безпеки та охорону навколишнього середовища, витрати на вдосконалення технологій тощо.

Облік ЗВВ ведеться на рах-ку 91 «Загально виробничі витрати». Цей рах-к не застос-ся під-вами торгівлі. Рах-к 91 – активний, зббірно-розподільний, призначений для обліку господарських процесів. По Дт – сума визнаних витрат, по Кт – щомісячне з відповідним розподілом списання на ра-ки 23 та 90.

Аналіт/о ведеться за місцями виникнення,центрами і статтями витрат або елементами.

Первинними док-ми при відобр-ні накопичення ЗВВ є накладна, рахунок-фактура, ВКО, виписка банку, авансовий звіт, розрах-к бух-ї. Щомісячне списання ЗВВ за відповідним розподілом оформляється довідкою (розрахунком) бух-ї.

В кін місяця ЗВВ розподіл-ся за кожним цехом окремо між придатною прод-є і виправним браком, між товарною прод-є і НЗВ, а також між виробами (групами виробів).

Змінні ЗВВрозподіл-ся на кожен об’єкт витрат з викор-ням бази розподілу виходячи з фактичної потужності звітного пер-ду, а постійні - при нормальній потужності.

Змінні та постійні розподілені витрати спис-ся на збільшення вир-чих витрат для наступного визначення СВ виробленої прод-ї (Дт 23 Кт 91), а постійні нерозподілені відносяться на збільшення СВ реалізованої прод-ї (Дт 90 Кт 91).

Послідовність розподілу ЗВВ: 1) Всі ЗВВ поділ-ся на змінні (безпосередньо пов’язані з масштабом д-ті ) і постійні (не залежать від обсягів вир-ва). 2) Вибір бази розподілу (годин праці, Зп вир-чих робітників, обсягу д-ті, прямих витрат тощо) 3) Визначення нормальної потужності під-ва. Нормальна вир-ча потужність – це очікуваний середній обсяг д-ті, що може бути досягнутий за умов звичайної д-ті під-ва протягом кількох років з урахуванням запланованого обслуговування вир-ва. 4) Обчислення суми пост і змінних ЗВВ за умови досягнення під-вом нормальної потужності. 5) Розрах-к питомих показників і змінних витрат на 1 бази розподілу. Розподіливши відповідні суми витрат на раніше визначену потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних ЗВВ.

141. Оцінка та облік незавершеного вир-ва (НЗВ). НЗВ – це вироби, що не пройшли всіх стадій обробки на даному під-ві.

У різних галузях вир-ва є різні методи визначення НЗВ. Вони представлені в методичних рекомендаціях щодо формування СВ пород-ї, роьіт, послуг у пром-ті і затверджені Днрж комітетом пром-ті 02.02.2001. №47.

Е відобр-ся у складі НЗВ: вир-чі запаси, які ще не підлягали обробці, втрати від браку, напівфабрикати власного вир-ва, своєчасно не списані витрати, пов’язані з готовою прод-ю або виконаними замовленнями.

Для цілей б/о необх оцінювати НЗВ у кіл-ному та вартісному виразі. При цьому залишки НЗВ у кіл-ному виразі можна визначити на основі техніко-економічних розрах-ків, шляхом зважування, вимірювання та підрах-ків, тобто інвентариз-ї НЗВ.

Після визначення к-ті проводять вартісну оцінку НЗВ. При цьому оцінка НЗВ під час інвентаризації залежить від прийнятого варіанту зведеного обліку вир-ва, і може проводитися такими методами: *за плановою (нормативною) вир-чою СВ; *за плановими прямими витратами; *за СВ сировини, матеріалів та напівфабрикатів.

Залишок НЗВ відобр-ся на рахку 23 «Вир-во»: сальдо на поч міс та сальдо на кін міс. НЗВ кін = НЗВпоч + Витрати на вир-во звітного міс – готова прод-я звітного міс.

У б/о витрати на виготовлення прод-ї відобр-ся так:

*на сировину Дт 23 Кт 20; на Зп Дт 23 Кт 66 (65); *амортиз-я вир-чого обладнання Дт 23 Кт 131. При оприбуткуванні готової прод-ї – Дт 26 Кт 23.

142. Облік втрат від браку прод-ї (робіт, послуг). Браком у вир-ві вваж прод-я, напівфабрикати, деталі, вузли, роботи якість яких не відповідає встановленим нормативам, стандартам, технічним х-кам, які не можуть бути викор-ні за прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

За х-ром виявлених дефектів брак розподіл-ся на: *виправний – можна виправити недоліки, * невиправний.

За місцем виявлення браку: *внутрішній (виявлений на самомк під-ві), * Зовнішній (виявлений покупцями і пред’явлений ними для відшкод-ня збитків).

На кожний випадок невиправног браку склад-ся акт. На виправний брак акт не склад-ся, а виписується окремий наряд робітнику, що не є винуватцем браку на відповідні витрати сировини, матеріалів, витрати по оплаті праці.

Виправлення браку робітником-винуватцем здійсн-ся без оформлення док-тів.

СВ внутр виправного браку включ всі витрати на виправлення (матеріали, Зп, відрах-ня).

СВ зовн невиправного браку включає фактичну СВ прод-ї, витрати на заміну та перевезення прод-ї та ін (за винятком вартості матеріалів одержаних від браку).

До втрат від браку віднос витрати на ремонт і гарантійне обслуговування прод-ї, яка реаліз-ся з гарантією.

Для обліку втрат від браку – рах-к 24 «Брак у вир-ві». По Д-ту – вартість невиправного браку проведенням Дт 24 Кт 23, і витрати на виправлення браку (Дт 24 Кт 20, 66,65).

За К-том – *вартість матеріалів від невипраного браку (Дт 209 Кт24), *утримання із Зп робітників, що винні у випуску бракованої прод-ї (Дт 66 Кт 24).

Списання втрат від браку на суму претензії постачальнику, що поставив неякісні матеріали – Дт 374 Кт 24.

Невідшкодована сума втрат від браку списується на СВ тої прод-ї по якій був допущений брак – Дт 23 Кт 24.

Таким чином рах-к 24 щомісяця закривається.

Аналіт/о втрат від браку ведеться за окремими цехами, видамиипрод-ї, причинами і винуватцями браку.

143. Загальна схема визначення СВ готової прод-ї (виконаних робіт і наданих послуг) за звичайної та спрощеної форми б/о. За звичайної форми б/о СВ виготовленої прод-ї формується за окремими об’єктами обліку витрат на аналітичних рах-х субрах-ка 23 2вир-во». Зведені за аналітичними рах-ми витрати збираються за дебетом рах-ка 23.

Списані за кредитом рах-ка 23 витрати становлять СВ прод-ї, виготовленої за звітний пер-д.

СВ готової под-ї = Залишок НЗВ на поч. + Витрати на вир-во (або вир-ча СВ) – Залишок НЗВ кін

До виробничої СВ прод-ї включ-ся: *прямі мат витрати, *прямі витрати на оплату праці, *Інші прямі витрати , *змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Тобто при розрах-ку СВ виготовленої прод-ї до уваги беруться лише витрати, пов’язані з процесом вир-ва.

Спрощену форму б/о викор-ть малі під-ва, що виготовляють один чи кілька видів прод-ї. Б\о на малих під-вах ведеться ведеться виходячи з вимог П(С)БО 25 «Фін звіт суб-та малого підприємництва». Такі під-ва ведуть облік витрат за ек елементами.

На малих під-вах вир-чої сфери можуть викор-ся рах-к 23.

За дебетом рах-ків класу 8 облік усіх витрат під-ва, які списуються до дебету рах-ка 23 в частині прямих і виробничих накладних витрат та до дебету рах-ка 79 «Фін рез-ти « в частині адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат.В дебет 23 з кредита 80 -84 списуються віднесені прямі та загальновиробничі витрати на СВ вир-ва прод-ї.

144. Аналізх витрат на під-ві за їх елементами. Елементи витрат – це однорідні за своїм ек змістом витрати До них належать матеріальні витрати (за винятком вартості повторно використовуваних відходів), витрати на плату праці, відрах-ня на соц заходи, амортиз-я й інші операційні витрати.

Аналіз витрат за ек елементами дає можливість вивчити їх склад, питому вагу кожного елемента в загальних витратах на вир-во. Порівняння фактичної структури витрат за кілька пер-дів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, енергомісткості, трудомісткості, СВ прод-ї.

Аналіз даних про витрати за ек елементами дає змогу вивчити структуру СВ за галузями пром-ті та окремими під-вами, розкрити галузеві закономірності формування СВ і тенденцію її зміни за кілька звітних пер-дів.

Виявлені відхилення фактичних витрат від планових щодо кожного елемента не можуть розглядатися як економія чи перевитрата.

Інформація, яка викор-ся для аналізу: ф.2. «Звіт про фін рез-ти», кошторис витрат.

Чумаченко, 2001,ст. 473.

145. Аналіз матеріальних витрат у СВ прод-ї. До складу прямих матеріальних витрат включ-ся вартість сировини та основних матеріалів. Що утворюють основу вироблюваної прод-ї, купівельних напівфабрикатів комплектуючих виробів,допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Аналізуючи матеріальні витрати (МВ) слід враховувати, до якої галузі належить досліджу вальне під-во. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у СВ прод-ї, тобто матеріаломісткість прод-ї.

Аналіз МВ полягає в порівнянні фактичного їх обсягу з плановим чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення. Специфіка их факторів і конкретна методика дослідження їх залежить від особливостей технології, а також від використовуваних видів сировини. Матеріалів.

Проте завжди слід виявляти вплив таких факторів: 1) Зміни питомих затрат сировини та матеріалів на 1 прод-ї – фактор «норма»; 2) Зміни СВ заготівлі одиниці сировини та матеріалів – фактор «цін». Розмір впливу фактора «норма» визначається (Норма факт – Норма план)*Ціна матеріалів планова. Розмір впливу фактора «ціна» = (Ціна фактична – Ціна планова)*Фактичні витрати матеріалу. У резерв зниження СВ записуємо перевитрати за кількістю (нормою) і ціною (зі знаком «+»).

Фактор «цін» складається з таких 3-х підфакторів: 1) зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок; 2) транспортних затрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні; 3) заготівельні затрати.

Джерела інформації для аналізу: норми витрат матеріалів, відхиленя від норм, реєстри відпуску матеріалів на вир-во.

146. Аналіз витрат на Зп. Аналіз використаних коштів на оплату праці проводиться способом зіставлення фактичної нарахованої ЗП наростаючим підсумком з початку року (за місяць, квартал, рік) з плано-вою в цілому по підпр-ву (за катего-ріями і групами персоналу, також цехами, дільницями, бригадами). При аналізі вирішують такі завдання: визначається. абсолютна економмія чи перевитрата фонду оплати праці; дається оцінка викор-ня кошторису з оплати праці; виявл. фактори та визнач. розмір їх впливу на економію чи перевитр фонду з оплати праці; обгрунт. зміни коштів на опл. пр.; пропон заходи для ліквідації причин перевитрат на оплату праці. Визначають не тільки абсол., а ще й відносну ек-мію (перевитрату). Ця вел. розрах як різниця між фактично нарах ЗП і кошторисом (плановим фондом), скоригованим на фактичний темп росту обсягу вир-ва прод-ї і продуктивності праці. Відхилення величини фактично нарахов ЗП від планового рівня в цілому по під-ву і за категоріями працівників залежить від зміни чисельн. персоналу та сер ЗП. При цьому розмір впливу зміни чисельн. перс. визнач. множ. величини різниці між факт та плановою чисельн на тарифну ставку або сер планову ЗП одного прац., а розміру впливу зміни ЗП — множенням величин різниці між факт. та план. сер ЗП одного працюючого на їх фактич чисельн. Аналіз обсягу фонду оплати праці проводять в порівнянні з темпами росту прод. праці: темпи зростання продукт. праці співвідносять з темпами росту ЗП. Відхил. витрат на ЗП в с/в одиниці прод. залежить від працеміст. виготовл прод і сер-годинної ЗП; розрах. шляхом множ різниці між факт. і план. працеміст-кістю на планову сер-годинну ЗП, або - множ різниці між факт і план сер-год оплатою на факт працеміст. В процесі аналізу впливу факторів на величину ЗП перевіряють прогресив-ність та обгрунтов. норм часу і розцінок, виявляють напрямки їх змін. Закінчується аналіз ЗП підрахув резервів зниж. с/в прод. за рах-к скороч непродуктивних виплат.

Джерела інформації: «Звіт з праці» ф. 1-ПВ, табелі про нарахування Зп.

147. Аналіз комплексних статей витрат. Накладні витрати попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які потім розподіляють між виробами пропорційно до певних ознак. Усі накладні витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні: *витрати на утримання апарату управління цеху, *відрядження апарату управління, *витрати на дослідження та розробки, *амортизація ОЗ загально виробничого призначення. *витрати не обслуговування вир-чих будівель, *витрати на обслуговування вир-чого процесу. Змінні: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, *водопостачання, *утримання внутрішнього транспорту, *витрати на матеріали загально виробничого призначення.

Для виявлення економії або перевитрат постійних витрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із кошторисними.

Аналіз змінних витрат здійснюється на основі відносного відхилення, яке = Фактичні витрати – Скориговані витрати. Скориговані витрати = (Кошторисні витрати * %Виконання плану випуску прод-ї)/100%. % виконання плану = Фактичний обсяг товарної прод-ї /Кошторисний обсяг товарної прод-ї.

Аналіз непродуктивних витрат здійснюється на основі абсолютного відхилення. До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачц, брак, втрати від псування мат цінностей і виробів у НЗВ, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення.

Резерв зниження СВ включає усі перевитрати (відхилення із знаком «плюс».

148. Аналіз СВ окремих виробів. СВ прод-ї це виражена у грош формі сукупність витрат на вир-во прод-ї.

Під-ва, які виробляють невелику номенклатуру основних виробів планують і підраховують СВ 1 про-ї кожного основного виду. Для цього всі витрати на вир-во основного виду прод-ї ділять на обсяг прод-ї в натуральних показниках. У процесі аналізу фактичну СВ 1 прод-ї кожного виду порівнюють із плановою та фактичною за попередній пер-д, визначають рівень виконання та відхилення від плану. Робиться висновок про виконання чи невиконання плану із СВ. Такий аналіз поглиблюється аналізом за статтями витрат.

Фактичну СВ 1 виробу за статтями витрат порівнюють із плановою і нормативною, а для порівняних виробів – також і СВ минулого пер-ду. Визначається, як змінилась СВ виробу проти минулорічної, як виконано план за СВ, як змінились витрати ха окремими статтями СВ.

Порівняння витрат за статтями калькуляції дає змогу виявити збільшення чи економію витрат.

При аналізі перевитрат за статтею «Сировина та матеріали», виявляють, за рах-к якої сировини, матеріалів вона сталася. Загальна сума цієї статті перевитрат залежить від норм витрат матеріалів на 1 прод-ї (фактор «норма») і заготовленої вартості цих матеріалів (фактор «ціна»).

Виявлену економію оцінюють позитивно, якщо її досягнуто не за рах-к цінових факторів, застосування застарілих норм, завищених планових витрат.

Для оцінки виконання плану зниження СВ 1 про-д фактичну СВ виробу порівнюють з плановою і минулорічною; визначають відхилення абсолютне й у %-х.

149. Аналіз обсягу вир-ва прод-ї в натуральному і вартісному виразі. Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план вир-ва у звітному пер-ді в цілому по під-ву і в розрізі його основних вир-чих одиниць.

Аналіз випуску прод-ї протягом поточного місяця здійсн-ся на підставі оперативної ін форм-ї, яка стосується загального обсягу, асортименту прод-ї, місця вир-ва тощо як за день, так і наростаючим підсумком з початку місяця.

Аналіз обсягів вир-ва прод-ї у звітному пер-ді можна доповнити вивченням рівнів виконання плану в поквартальному і річному розрізі. Якщо рівні виконання плану між цими проміжками часу суттєво відрізн-ся, слід більш докладно з’ясувати причини такого становища.

Аналіз обсягу вир-ва у натурал вимірниках викор-ся для аналізу динаміки обсягів випуску прод-ї. Натуральні вимірники є більш слушними, оскільки нейтралізують вплив інфляції. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах або цінах поточного року з відповідним перерахуванням показників товарної прод-їза попередні роки.

Джерела інформації: статистична звітність про вир-во прод-ї (ф. 1-п), планові матеріали, оперативні дані виробничої д-ті.

150. Оцінка динаміки обсягу вир-ва прод-ї. Особливу увагу приділяють вивченню динаміки обсягів випуску прод-ї на під-ві по роках. При цьому найдоречнішим є викор-ня натуральних вимірників обсягів випуску прод-ї, оскільки це дає могу запобігти перекрученням, які спричинює інфляція. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги визначають у незмінних цінах. Також розраховують відсоток вир-ва до попереднього року та відсоток до 1-го року.

Під час аналізу можна рорах-ти середньо річні темпи зміни вир-ва (Тсер) або приросу (ΔТсер). Викор-ть для цього формулу:

Аналізуючи динаміку обсягів вир-ва, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили таку тенденцію, і відокремити ті, що були зовнішніми. Проте внутрішні фактори потребують не меншої уваги. Обсяг вир-ва можна збільшити викор-чи більш дорогі матеріали і відповідно підвищуючи ціну виробів. Або навпаки, збільшувати у складі рецептур дешеві компоненти і спрямовуючи зекономлені дефіцитні матеріали на додатковий випуск прод-ї.

Джерела інформації:статистична звітність про вир-во прод-ї (ф. 1-п), а також планові матеріали відповідного відділу, оперативні дані виробничої д-ті.

151. Аналіз асортименту і структури та якості прод-ї (нробіт, послуг). Одним із важливих напрямків деталізації обсігу випуску прод-ї є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Асортимент – це перелік усіх видів прод-ї, що виробл-ся, із зазначенням обсягів випуску. Структура – це співвідношення (здебільшого у %-х) окремих виробів у загальному обсязі вир-ва.

Розрахунок показників виконання плану з асортименту здійснюється 3-ма способами.

1-й. «Спосіб найменшого числа». Суть – вибирається менша із 2-х сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, але якщо вона не > планового завдання і зараховується у виконання плану. Потім визначається коеф асортиментності = ­ Загальна сума зарахованих у виконання плану сум / Плановий випуск прод-ї у вартісному вираженні.

За 2-м способом як загальний показник беруть найменший серед усіх виробів % виконання плану.

3-й спосіб базується на співвідношенні к-ті виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної к-ті планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою прод-ї, а тому його називають коеф номенклатурності.

Розгляд асортименту прод-ї є невідривним від вивчення його оновлення. Для цього розраховують коеф оновлення асортименту як відношення к-ті нових виробів до загальної к-ті прод-ї. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів прод-ї (у грош вираженні) до загальної вартості товарної прод-ї.

Аналіз виконання потоних завдань з асортименту прод-ї слід доповнити дослідженням основних показників у динаміці.

Для аналізу якості прод-ї викор-ть показник сортності прод-ї.

Виконання плану за сортністю можна визначити 3-ма основними способами.

1-й. Спосіб першосортних одиниць:

* Визначається перевідний коеф сортності для кожного сорту. Для цього беруть базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту.

* Визначаються плановий (Кп) та фактичний (Кф) коеф сортності. Посортові коефіцієнти множаться на відповідну к-ть прод-ї і одержані суми складаються. Складена сума ділиться на загальну к-ть вир-ва прод-ї.

* Якщо Кф > Кп, то план за сортністю виконано.

2-й. Спосіб порівняння середньозважених цін. Суть – у розрахунку середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу > або = плановій, то план за сортністю вваж-ся виконаним. Недолік методу – його не можна викор-ти для розрах-ку загального показника по під-ву.

3-й. Спосіб порівняння %-в виконання плану у вартісному і натуральному вираженні:

* Розраховують % виконання плану у вартісному вираженні (Ів) = Загальна фактична сума / Загальна планова сума.

* Розрах-ть % виконання плану у натуральному вираженні (Ін) = Загальна фактична к-ть про-ї / Загальна планова к-ть прод-ї.

* Якщо Ів > = Ін, то план за сортністю є виконаним.

Найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає небажаний вплив зміни асортименту прод-ї.

Завершуючи аналіз сортності про-ї. виконують розрахк впливу Зіни к-ті та якості прод-ї на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Розорах-к факторів.

1. Зміна к-ті виробленої прод-ї: (Заг к-ть виробів факт – Заг к-ть виробів план)*Сер зважена ціна планова.

2. Зміна якості (сортності) прод-ї: (Сер зважена ціна фактична – Сер зважена ціна планова)* Заг к-ть виробів планова.

Джерела ін форм-ї – статистична звітність про вир-во прод-ї (ф.1-п) планові матеріаливідовідного відділу і бухгалтерські дані про випуск прод-ї, оперативні дані вир-чої д-ті.

Чумаченко, 2001, ст. 355 -366.

152. Аналіз ритмічності роботи під-ва. Ритмічна робота – це випуск прод-ї рівними частинами за будь-які однакові проміжки часу. Є багато способів розрах-ку показників ритмічності (аритмічності) роботи під-ва. Однак навіть найпростіші з них достатньо надійно х-ть це явище.

Узагальнюючим показником є коеф ритмічності, який розрах-ся способом найменшого числа. Тобто, серед планового обсягу вир-ва у % та фактичного обсягу вир-ва у % обирається найменший % і зараховується у плановий ритм. Коефіцієнт ритмічності = Сумі зараховани у плановий ритм %-в поділеній на 100%.

Якщо коеф ритмічності < 1, то робта під-ва є неритмічною.

Якщо потрібно проаналізувати ритм роботи за квартал, або рік, то відповідно визначають обсяг вир-ва за планом і фактично у перші, другі та треті декади, а потім діють як під час аналізу за місяць.

За браком планових показників ритму їх можна самостійно розрахувати, спираючись на саме визначення поняття ритмічності. Напр., за декаду має бути виконана третина місячного плану.

Фактори, які впливають на ритмічність випуску прод-ї: 1) трудові ресурси: Забезпеченість робочою силою, склад і структура працюючих, організація і трудова дисципліна, плинність кадрів; 2) засоби праці: загальна забезпеченість основними фондами, склад і якість устаткування, терміни та якість капітальних і поточних ремонтів, Наявність резервних вир-чих потужностей; 3) предмети праці: загальна забезпеченість матеріальними ресурсами, ритмічність постачання, якість сировини та матеріалів, наявність і комплектність складських запасів, орг-я зберігання та викор-ня матеріалів; 4) Інші фактори: Орг-я вир-ва та управління, оперативний облік та контроль, Наявність і комплектність НЗВ, довершеність технологічних процесів. Вирішальними можуть бути виявитися лише кілька або навіть один з вказаних чинників.

Наслідки неритмічної роботи під-ва:

* Збільшення к-ті браку і відходів сировини та матеріалів,

* Погіршання якості прод-ї,

* Підвищення СВ прод-ї,

* Порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримки реалізації прод-ї.

Джерела інформації – статистична звітність з вир-ва прод-ї (ф. 1-п), планові матеріали випуску прод-ї, бухгалтерські дані про випуск прод-ї, оперативні дані вир-чої д-ті.

Івахненко, 2005. ст. 123-125.