94. Методи оцінки товарних запасів реалізованих та залишку

Запаси відображаються в БО і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням вказаної вартості в позабалансовому обліку. Списання суми зниження ціни запасів до чистої реалізаційної вартості: Д 946 «Втрати від знецінення запасів» - К 20 «Виробничі запаси», субрахунки 201-209.

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: 1) ідентифікованої с/в відповідної одиниці запасів; 2) середньозваженої с/в; 3) с/в перших за часом надходження запасів (ФІФО); 4) с/в останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); 5) нормативних затрат; 6) ціни продажу.

1) Метод ідентифікованої с/в застосовується для запасів і послуг за спеціальними замовленнями і проектами, а також за запасами, що не замінюють одні одних. Оскільки запаси — незамінювані, то кожні з них списуються у витрати за балансовою вартістю.

2) Застосування методу середньозваженої с/в передбачає визначення вартості одиниці того чи іншого запасу при списанні у витрати шляхом ділення сумарної вартості залишку цього запасу на початок місяця і вартості надходження цього ж запасу за місяць на сумарну кількість запасу на початок місяця і надходження за місяць.

3) Застосування методу ФІФО ("першим прийшов — першим пішов") передбачає використання запасів у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто першими відпускаються у виробництво ті запаси, які надійшли раніше за с/в перших надходжень, а в залишку при цьому залишаються запаси з останніх надходжень за ціною останніх за часом надходжень.

4) Застосування методу ЛІФО («останнім прийшов — першим пішов») передбачає, що останні за часом надходження списуються раніше, що означає: запаси відпускаються у виробництво (продаж) за ціною останнього надходження, а вартість запасів на кінець місяця визначається за вартістю перших надходжень.

5) Застосування оцінки запасів за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених на підприємстві з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

6) При оцінці за цінами продажу в роздрібній торгівлі здійснюється розрахунок середнього відсотка торгових націнок за формулою:

Сума торгової націнки =	Продажна вартість реалізованих х товарів	Залишок торгових націнок на поч. міс. + торгові націнки за міс.
		Продажна вартість залишку товарів на поч. міс. + продажна вартість отриманих у звітному міс. товарів

97. Аналіз стану та асортименту товарів. Асортимент – це перелік усіх видів прод-ї, що виробл-ся, із зазначенням обсягів випуску.

Розрахунок показників виконання плану з асортименту здійснюється 3-ма способами.

1-й. «Спосіб найменшого числа». Суть – вибирається менша із 2-х сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, але якщо вона не > планового завдання і зараховується у виконання плану. Потім визначається коеф асортиментності = ­ Загальна сума зарахованих у виконання плану сум / Плановий випуск прод-ї у вартісному вираженні.

За 2-м способом як загальний показник беруть найменший серед усіх виробів % виконання плану.

3-й спосіб базується на співвідношенні к-ті виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної к-ті планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою прод-ї, а тому його називають коеф номенклатурності.

Розгляд асортименту прод-ї є невідривним від вивчення його оновлення. Для цього розраховують коеф оновлення асортименту як відношення к-ті нових виробів до загальної к-ті прод-ї. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів прод-ї (у грош вираженні) до загальної вартості товарної прод-ї.

Аналіз виконання потоних завдань з асортименту прод-ї слід доповнити дослідженням основних показників у динаміці.