Тема 4 споживча цінність товару як ключовий фактор стратегічного маркетингу глосарій

Запас конкурентоспроможності товару – різність між споживчою цінністю товару і тієї ціною, за яку він був реально куплений; для споживача представляє собою частку споживчої цінності, що є неоплаченою й дісталася йому даром; для постачальника є кількісною мірою конкурентоспроможності його товару.

Імідж – образ, репутація, уявлення широкої громадськості про підприємство та його продукцію.

Індукована неконкурентоспроможність – масова втрата конкурентоспроможності підприємствами, викликана переходом до ринкової економіки і, як правило, посилена відкриттям національного ринку для іноземних товарів.

Інформаційний дефіцит – типовий для підприємств, що зайво захоплюються технічною і недооцінюють маркетингову сторону бізнесу: їхній товар краще, ніж його репутація; фактично підприємство даремно витрачає гроші на позамежне підвищення якості, нічого не виграючи цим у думці покупців, тому варто підсилити комунікаційні зв'язки зі своїми клієнтами і з'ясувати, чи потрібні їм ті високі показники, що підприємство прагне втілити у своїх товарах.

Інформаційний надлишок – (низька об'єктивна якість товару за думкою підприємства у сполученні з його високою суб'єктивною оцінкою споживачами) найчастіше стосується підприємств, чия ринкова репутація тримається на колишніх заслугах; не слід шкодувати коштів на штучну підтримку свого іміджу, а основні стратегічні зусилля повинні бути зосереджені на поліпшенні якості.

Конс’юмерізм – організований рух споживачів за закріплення та захист прав і можливостей громадян держави у їх взаємовідносинах з продуцентами і продавцями.

Обмін – акт отримання від будь-якого бажаного об’єкту з пропозицією натомість чого-небудь іншого.

Попит – це потреба, що підкріплена покупною спроможністю.

Потреба – нужда, що прийняла специфічну форму відповідно до культурного рівня і особистості індивіда.

Принцип компенсації для товару – закономірність, яка виражається в тому, що прагнення придати товару найкращі характеристики в одних відношеннях змушує в деякому ступені поступатися його перевагами в інших відношеннях.

Принцип компенсації для підприємств – закономірність, яка полягає в тому, що пристосування підприємства до обслуговування певних ринкових сегментів, як правило, відбувається ціною втрати інших ринкових сегментів або зменшення можливостей досягнення успіху на них.

Стимули – внутрішні спонукальні мотиви, що лежать в основі поведінки споживача на ринку, обумовлені сукупністю зовнішніх і первинних внутрішніх причин.

Техніко-інформаційне випередження – підприємство займає ідеальну позицію, у якій воно об'єктивно випереджає конкурентів і вміє донести свої досягнення до свідомості споживача; треба продовжувати дотримуватися лінії поведінки, що принесла успіх.

Техніко-інформаційне відставання – якість товарів підприємства об'єктивно (у власному розумінні) і суб'єктивно (в сприйнятті споживачів) відстає від аналогічних товарів конкурентів; оптимальним шляхом виходу з цієї ситуації є поліпшення якості в сполученні з інтенсивним роз'ясненням споживачам новознайдених достоїнств свого товару; гірший, але часто більш реальний, шлях виходу з кризи - зниження витрат і цін: на товари, що подешевіли (хоча як і раніше неякісні), може підсилитися попит.

Товар в маркетинговому значенні – це сукупність функціональних та обов’язкових атрибутів, які сприймаються та оцінюються споживачами, відображають систему вигод для них, виступають засобом задоволення потреб споживачів у процесі придбання, споживання або володіння.

Характеристики товарів кількісні – задоволеність споживача, тобто усвідомлена споживча цінність, зростає зі ступенем кількісного поліпшення відповідного показника.

Характеристики товарів маловажні – байдужість як до присутності, так і до відсутності визначених властивостей у товару; це вірна ознака другорядності відповідної характеристики - клієнтові зовсім усе рівно, є вона або її немає.

Характеристики товарів обов'язкові – вважаються людьми такими, що саме собою розуміються: виконання вимог покупців у відношенні цих характеристик майже не сприяє збільшенню споживчої цінності товару, а їхнє невиконання - різке знижує її.

Характеристики товарів проблемні – присутність і відсутність визначеної властивості однаково викликають задоволення або незадоволення покупців; такий тип відповідей виникає, коли опитувана група клієнтів неоднорідна.

Характеристики товарів сюрпризні – відсутність відповідних властивостей у товару не відлякує клієнта - він просто їх не очікує, відповідно різко зростає споживча цінність товару.

Цінність товару економічна – це вигода, яку отримує споживач в процесі купівлі та експлуатації товару від його спроможності мінімізувати ціну споживання, яка складається з ціни товару та витрат споживача на його експлуатацію в період всього терміну служби.

Цінність товару емоційна – це вигода, яку отримує споживач в процесі купівлі та експлуатації товару від його спроможності викликати позитивні чи негативні емоції та почуття.

Цінність товару споживча – максимальна ціна, яку покупець вважає для себе вигідною заплатити за даний товар.

Цінність товару споживча – являє собою сукупність вигод, яку отримують споживачі в процесі купівлі та експлуатації (споживання) товару; даний критерій охоплює наступні види цінностей: функціональну, економічну та емоційну.

Цінність товару функціональна – це вигода, яку отримує споживач в процесі його експлуатації від технічної досконалості товару та ступеня втілення в ньому найновіших наукових досягнень.