1 Голос України. — 2003. — № 115-116, 24 черв. 480

Як раніше зазначалося, чинне законодавство не закріплює ви­черпного переліку видів використання земель несільськогоспо-дарського призначення, правовий режим яких визначається при­писами глави 13 ЗК України. Законодавець не обмежується зем­лями оборони, а говорить і про землі іншого призначення, які з урахуванням характеру спеціальних завдань можуть входити до складу цієї самостійної категорії земель. Йдеться, зокрема, про землі Міністерства внутрішніх справ України, Державного де­партаменту України з питань виконання покарань та деякі інші, проведення інвентаризації яких до 1 січня 2005 р. повинен був за­безпечити Кабінет Міністрів України¹.

• РОЗДІЛ 17

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ Й ІНШОГО ПРИРОДООХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

1. Поняття та склад земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення

Охорона земель є загальним принципом земельного права України. Він означає, що охороні підлягають усі без винятку землі в межах території нашої держави. Разом із тим, методи та способи охорони земель є різними. Вони залежать від категорії земель, до якої належать відповідні земельні ділянки чи тери­торії, їх цільового призначення та характеру використання.

У складі земель України є землі, які підлягають найбільш су­ворій охороні — консервативній. її суть зводиться до повного або максимально повного виключення певних земель зі сфери госпо­дарського використання, а також максимально можливе обме­ження антропогенного впливу на такі землі. В нашій країні кон­сервативній охороні підлягають землі, які належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного при­значення. Такі землі служать не тільки територіальною основою для розміщення об'єктів природно-заповідного фонду, а й самі є важливою складовою таких об'єктів.

Як свідчить практика, консервативні методи збереження нав­колишнього природного середовища залишаються в умовах су­

часного етапу розвитку людської цивілізації основними метода­ми, які забезпечують захист генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних екосистем і ландшафтів. Саме тому за роки незалежності України загальна площа природоохорон­ного призначення розширена більше ніж у 2 рази переважно шляхом створення багатофункціональних об'єктів природно-заповідного фонду таких видів, як біосферні заповідники, націо­нальні природні та регіональні ландшафтні парки.

Площа земель природно-заповідного фонду та іншого приро­доохоронного призначення становить 2 757,4 гектара, або 4,57% території України. Разом із тим, частка земель природно-запо­відного фонду більшості країн Європи становить від 10 до 25 %¹. В Україні також планується збільшити площу цієї категорії зе­мель. Зокрема, передбачається створити 12 національних при­родних парків, три природні та один біосферний заповідники на площі близько 455 тис. гектарів, а також забезпечити умови для включення природно-заповідного фонду України до Світової і Пан'європейської екологічних мереж.

Згідно з главою 7 ЗК України землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення виділені в ок­рему категорію земель. Однією з основних ознак кожної кате­горії земель є наявність особливого правового режиму, який встановлений законодавством України. Основним завданням правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншо­го природоохоронного призначення є забезпечення їх консер­вативної охорони, яка здійснюється шляхом встановлення від­повідного режиму заповідності.

¹ Концепція Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року, затверджена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 р. № 70-р. // Офіційний вісник України. — 2006. —№6, —Ст. 315.

Цією главою також встановлено, що землі природно-заповід­ного фонду та іншого природоохоронного призначення поділя­ються на дві підкатегорії, а саме: землі природно-заповідного фонду та землі іншого природоохоронного призначення. Перелік земель природно-заповідного фонду та їх правові ознаки чітко визначені в законі. Що стосується земель іншого природоохорон­ного призначення, то згідно зі ст. 46 ЗК України до них належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність. На жаль, чинне законодавство не містить норм, які розкривають правові ознаки об'єктів, що мають особливу наукову цінність. Очевидно, до підкатегорії земель іншого природоохоронного призначення можуть належати неве­ликі земельні ділянки, на яких розташовані унікальні природні утворення, що підлягають всебічному науковому дослідженню і яким не наданий статус об'єкта природно-заповідного фонду. Межі таких ділянок закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.

Поняття та склад земель природно-заповідного фонду. Зем­лями природно-заповідного фонду є ділянки суші і водного про­стору з природними комплексами та об'єктами, що мають особ­ливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекре­аційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 ЗК України). Порядок надання таким природним комплексам та об'єктам статусу об'єктів природно-заповідного фонду встанов­лений Законом України «Про природно-заповідний фонд» від 16 червня 1992 р.¹ Згідно зі ст. З цього Закону об'єкти природно-заповідного фонду України поділяються на природні території й об'єкти та штучно створені об'єкти. До природних територій та об'єктів належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, за­казники, пам'ятки природи і заповідні урочища. Групу штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду утворюють бо­танічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Отже, землі природно-заповідного фонду складаються з земельних ділянок, на яких розташовані зазначені вище об'єкти.

¹ ВВР.~ 1992. — №34. — Ст. 502.

Об'єкти природно-заповідного фонду мають різний заповід­ний режим, що зумовило встановлення законодавством України відповідного режиму охорони і використання також земельних ділянок, на яких розташовані такі об'єкти.

Законодавство про землі природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду виконують дві важливі функції. З одного боку, вони є територіальним базисом для розміщення заповідників, національних природних парків та інших об'єктів і територій природно-заповідного фонду. Відпо­відно земельні відносини, в яких земля виступає як територіаль­ний базис, регулюються нормами земельного права. З іншого боку, землі природно-заповідного фонду, будучи природним ре­сурсом, самі виступають як невід'ємний елемент, складовою відповідних об'єктів і територій природно-заповідного фонду. Останні є об'єктом суспільних відносин, які регулюються норма­ми екологічного права. Отже, земельні відносини, які виникають у процесі охорони і використання об'єктів і територій природ­но-заповідного фонду, регулюються нормами земельного та еко­логічного права.

Норми земельного та екологічного права, які регулюють відносини щодо охорони і використання земель природно-запо­відного фонду, містяться у великій кількості нормативно-право­вих актів, провідна роль серед яких належить законам України. До основних законодавчих актів, які регулюють зазначені суспільні відносини, належать ЗК України, Закон України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» від 19 червня 2003 р.¹, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р.², Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21 вересня 2000 р.³, Закон України «Про екологічну мережу» від 24 червня 2004 р.⁴ тощо.