Тема 2.8 Управління інформаційним потенціалом підприємства Зміст лекційний занять

1 Загальна характеристика інформаційного потенціалу підприємства.

2 Автоматизовані системи керування підприємством (стандарти MRP, MRPII, ERP, ERPII).

3 Критерії оцінки ефекту від автоматизації управлінської діяльності.

1 Загальна характеристика інформаційного потенціалу підприємства

Під інформаційним потенціалом підприємства розуміють сукупність інформаційних ресурсів і здатностей до їх реалізації, які забезпечують умови його тривалого розвитку на основі генерації, накопичення і використання знань (фактів і правил). До інформаційного потенціалу підприємства слід включати інформаційні, інтелектуальні та інші нематеріальні активи, які вміщують:

• знання та досвід працівників (робітників, інженерно-технічних працівників (ІТП), керівників);

• технічна документація (конструкторська, технологічна, ремонтно-експлуатаційна та ін.);

• економічна інформація (маркетингова, відомості про економічних контрагентів підприємства, техніко-економічні характеристики обладнання, технологій тощо);

• права власності на продукцію інтелектуальної праці (ноу-хау, патенти, зареєстровані торговельні марки, „розкручені” бренди, промислові зразки і т.п.);

• програмне, інформаційне та ін. забезпечення комп’ютерних інформаційних систем (ІС);

• наукоємні вироби та послуги, технології їх виробництва;

• засвідчена сертифікатами відповідність підприємства і його продукції міжнародним стандартам, наприклад, ІСО 9000, ІСО 14000;

• засоби комунікації та зв’язку, інформаційні системи та технології управління (переважно комп’ютерні);

• корпоративна культура і соціально-психологічний клімат на підприємстві та у його підрозділах;

• налагоджені зв’язки з економічними контрагентами (споживачами, постачальниками, посередниками і т.д.), а також представниками контактних аудиторій (засобами масової інформації, кредитно-фінансовими установами, політичними рухами, органами влади тощо), налагоджена і перевірена часом збутова мережа;

• імідж та ділова репутація.

Оцінювання інформаційного потенціалу підприємства необхідне для регулювання податку на прибуток та обсягу амортизаційних відрахувань, збільшення ринкової вартості підприємства тощо. Однак більшою мірою це потрібно для визначення перспектив розвитку і оптимізації вибору конкретних його напрямів. З цих позицій інформаційний потенціал (його складові) слід розглядати з точки зору інформаційних ресурсів і здатностей до їх реалізації. Цьому більшою мірою відповідає така структура інформаційного потенціалу (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 - Структура інформаційного потенціалу підприємства

Складові	Елементи складових
Знання та досвід	знання та досвід персоналу;
	корпоративна культура;
	соціально-психологічний клімат
Документація та права	технічна, технологічна і т.п. документація;
	права власності на патенти, торгові марки, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки;
	сертифікати відповідності стандартам якості, вимогам екологічної безпеки тощо
Наукоємна продукція	вироби;
	послуги;
	технології
Інформаційні системи та технології	засоби комунікації та зв’язку;
	інформаційні системи і технології;
	інформаційне, програмне, технічне та ін. забезпечення інформаційних систем
Інформація та зв’язки	економічна інформація;
	зв’язки з економічними контрагентами, контактними аудиторіями і т.п.;
	імідж, репутація

Як бачимо з наведеного переліку складових, інформаційний потенціал підприємства має певні особливості. Його не слід ототожнювати лише з нематеріальними активами підприємства, оскільки, як бачимо з табл. 2.5, інформаційний потенціал містить як нематеріальну, так і матеріальну частину. У таблиці 2.6 подано розгорнуту характеристику інформаційного потенціалу підприємства.

Таблиця 2.6 - Ресурси та можливості інформаційного потенціалу підприємства

Інформаційні ресурси	Здатності до їх реалізації
Знання та досвід персоналу Технічна, технологічна і т.п. документація Права власності на патенти, торгові марки, промислові зразки, ноу-хау, товарні знаки Сертифікати відповідності стандартам якості, вимогам екологічної безпеки тощо Засоби комунікації та зв’язку Інформаційні системи і технології Інформаційне, програмне, технічне та ін. забезпечення інформаційних систем Економічна інформація	Наукомісткі вироби, послуги, технології Зв’язки з економічними контрагентами, контактними аудиторіями і т.п. Імідж підприємства у споживачів і ділових партнерів, ділова репутація Соціально-психологічний клімат Корпоративна культура

Характеризуючи інформаційний потенціал, відзначимо, що в умовах науково-технічного прогресу зростає роль інформації як специфічного ресурсу. Інформація - необхідна умова й елемент будь-якої виробничої діяльності, що за своєю значимістю все більше прирівнюється до енергетичних і сировинних ресурсів і використовується для заміщення живої праці, сировини й енер­гії. Інформація набуває характеру товару і перетворюється в об'єкт змагальності. Інформація має ряд специфічних властиво­стей: вона не витрачається в процесі використання, розширен­ня її споживання практично не має обмеження, вона має високу ресурсозберігаючу здатність. Таким чином, інформація фактич­но визнається елементом виробництва і є невід'ємною складо­вою частиною економічного потенціалу підприємства. Причому вона виконує сполучну функцію стосовно інших елементів еко­номічного потенціалу, поєднуючи їх у єдине ціле.

Нині існує три основних види інформаційних систем керуван­ня компанією.

Типові. Створюються для певного класу компаній. Передбачається, що компанія, яка придбала дану систему, за допомогою індивідуальних настроювань адаптує її до своїх потреб. На практиці навіть найбільш широкий спектр настроювань часто виявляється недостатнім, а інших способів втручання користува­ча в процес адаптації системи не передбачено.

Індивідуальні. Система створюється під конкретну компа­нію, іноді силами самої компанії. Недолік такого підходу - дово­диться «винаходити велосипед», що призводить до непродуктив­ної витрати фінансових ресурсів. Виникають і інші ускладнення, пов'язані з недостатньою кваліфікацією власних розробників, не­правильно обраною стратегією проектування системи тощо.

Комбіновані (адаптовані). У цьому випадку компанія ство­рює власну систему на основі деяких компонентів типової системи. Однією з головних вимог, які висуваються до типової системи, є наявність широких можливостей адаптації, що дозволяє компа­нії, користуючись стандартними компонентами типової системи і створюючи власні, настроїти її для своїх потреб. Цей підхід є найбільш перспективним, і багато розробників типових систем реалізують у своїх розробках саме компонентний підхід.

Для успішного просування будь-які інформаційні системи мають відповідати ряду вимог, обумовлених необхідністю використання компонентного підходу.

Відкритість. Ця властивість є необхідною і означає, що система не може бути ізольованою. Вона має бути відкритою для зовнішнього світу і доступною для модифікацій. У рамках відкритості дотримуються таких вимог:

• переносність. Система не прив'язує до конкретної апаратної платформи; є можливість переходу на іншу платформу з мінімальними витратами. Для розроблювання ця вимога означає використання програмних технологій, не зв'язаних з конкретними платформами. Сьогодні це не становить проблеми;

• інтероперабельність. Система розробляється за такими правилами, щоб мати можливість нарощування за допомогою додаткових, незалежно розроблених компонентів і забезпечувати необхідний експорт/імпорт даних. Для цього розроблювач си­стеми має дотримуватись міжнародних чи загальноприйнятих стандартів у всіх необхідних галузях;

• масштабованість. Система повинна мати можливість необме­женого розширення. Для цього обмеження, які накладаються на систему в тому чи іншому аспекті, або відсутні, або передбачають роботу в системі з достатнім запасом ресурсів для будь-якого користувача.