2 Характеристика основних елементів потенціалу підприємства

Формування та управління потенціалом підприємства здійснюється на рівні ринкового і внутрішнього потенціалу. Функціонування підприємства як відкритої системи вимагає врахування взаємного впливу та залежності від чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Це дозволяє максимально використовувати сильні сторони та можливості діяльності для нейтралізації та зменшення негативного впливу слабких сторін і загроз.

Економічний потенціал підприємства не можна розглядати тільки як суму потенціалів його елементів, потенціалів нижчого рівня. Це пов'язано з властивостями синергізму складних систем, які з'являються внаслідок взаємодії елементів системи і не спосте­рігаються в жодному з окремих складових елементів. Складо­вими елементами економічного потенціалу підприємства є:

• виробничий потенціал;

• інвестиційний потенціал;

• трудовий потенціал;

• інфраструктурний (управлінський) потенціал;

• інноваційний потенціал;

• інформаційний потенціал.

Економічний потенціал підприємства з позицій системного під­ходу має ряд характерних ознак.

Перша з них - цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать спільній меті, що стоїть перед системою. Ціліс­ність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі його фор­мування принципів спільності і єдності цільової функції для за­гального потенціалу і кожного його елемента, спільності критері­їв ефективності функціонування і розвитку елементів і самого потенціалу в цілому.

Другою відмітною рисою потенціалу є його складність. Вона виявляється в наявності декількох складових елементів, кожний з яких становить собою сукупність окремих частин. Наприклад, економічний потенціал підприємства складається з основних ви­робничих фондів, які серед інших елементів містять робочі маши­ни й устаткування, що, у свою чергу, включають основне техноло­гічне устаткування. А остання складова включає металорізальні верстати, які містять у своєму складі, приміром, групу токарних верстатів, і т.д. Крім того, складність системи визначається наяв­ністю в ній численних прямих і зворотних матеріально-речовин­них та інформаційних зв'язків між елементами потенціалу.

Третьою характерною рисою економічного потенціалу є вза­ємозамінність, альтернативність його елементів. Як одну з форм взаємозамінності елементів економічного потенціалу ва­рто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інфор­маційних ресурсів і методів організації керування і виробниц­тва. При цьому ступінь альтернативності не постійний і зале­жить від економічної ситуації, рівня розвитку потенціалу, особ­ливостей системи. Також важливо зрозуміти, що хоча суто теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, існує межа взаємозамінності. Крім того, це процес періодич­ний за своїми кількісними характеристиками і за часом. У цілому завдяки цій характеристиці елементи потенціалу ма­ють здатність досягати збалансованої рівноваги елементів.

Четвертою системною характеристикою економічного потен­ціалу є упорядкованість взаємозв'язків і взаємодія його елемен­тів. Вона являє собою якісну і кількісну характеристику взаємо­зв'язків, виражену мірою відповідності і співвідношення речо­винних і нематеріальних факторів виробництва. Інтегральна дія елементів свідчить про наявність структур виробничого потенці­алу, співрозмірних його мінімальній і максимальній віддачі. Стає зрозуміло, що поліпшенням тільки одного елемента неможливо домогтися істотного зростання віддачі потенціалу. Найвища від­дача потенціалу можлива лише при одночасній модернізації всіх його елементів.

П'ятою характерною ознакою економічного потенціалу мож­на назвати здатність до сприйняття новітніх досягнень науково-технічного прогресу, до розвитку шляхом безпосереднього і сис­тематичного використання нових ідей. При цьому виробництва з більш високою науково-технічною ємністю більш ефективні і мають ширші перспективи розвитку.

Шостою характерною рисою економічного потенціалу є гнуч­кість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів тощо, без докорінної зміни його матеріально-технічної бази. Вимога підвищення гнучкості потенціалу є особливо акту­альною в умовах ринку, при зростанні коливань обсягу і струк­тури попиту, різкому прискоренні темпів науково-технічного прогресу.