3 Управління фінансовим потенціалом підприємства

Управління фінансовий потенціалом – цілеспрямований вплив на різні аспекти фінансової діяльності з метою забезпечення фінансової стабільності досягнення цілей діяльності підприємства.

Управління фінансовим потенціалом здійснюється за такими напрямками:

- діагностика підприємства на основі фінансових коефіцієнтів;

- управління витратами і прибутком;

- бюджетування;

- активізація інвестиційної діяльності;

- управління фінансовими ризиками;

- оптимізація портфеля цінних паперів підприємства;

- підвищення рівня кваліфікації фінансових менеджерів.

На сучасному підприємстві управління фінансовим потенціалом підприємства здійснюються в рамках і засобами відповідних інформа­ційних програмних комплексів і пов'язані із загальною інфор­маційною системою компанії.

У найбільш загальному вигляді управління фінансовим потенціалом підприємства передбачає такі етапи:

1. підготовка до аналізу, або попередній етап (характеристика на­прямків діяльності підприємства, перевірка правильності офор­млення фінансових документів, перевірка балансу на достовір­ність, перевірка загальної фінансової звітності, уточнення схеми аналізу за структурою й обраними коефіцієнтами, уточнення критеріїв оцінювання);

2. розрахунок показників фінансової звітності, або розрахунковий етап (загальна структура балансу, структура брутто-балансу, струк­тура нетто-балансу, аналітична структура балансу, розрахунок аналітичних коефіцієнтів);

3. оцінювання результатів аналізу, або аналітичний етап (проведення аналізу і написання аналітичного висновку про фінансовий стан підприємства);

4. формування заходів управлінського впливу з метою поліпшення фінансових показників і фінансового стану підприємства в цілому.

4 Аналіз загрози банкрутства підприємства

Особливої уваги у процесі діагностики фінансової діяльності заслуговує дослідження Є. Альтмана, який запропонував п'ятифакторну модель, що включає показники ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності та ринкової активності:

, (2.68)

де Х₁ – доля оборотних коштів в активах;

Х₂ - рентабельність активів, визначена по нерозподіленому прибутку;

Х₃ - рентабельність активів, визначена по балансовому прибутку;

Х₄- коефіцієнт покриття по ринковій вартості власного капіталу;

Х₅ - коефіцієнт віддачі всіх активів.

Залежно від значення Z прогнозується рівень життєздатності організації, а саме:

1,8 >Z – дуже висока ймовірність банкрутства;

1,81 < Z < 2,7 – висока ймовірність банкрутства;

2,8 < Z < 2,9 – можливе банкрутство;

Z > 3,0 – дуже низька ймовірність банкрутства.

Оскільки при прогнозі банкрутства за моделлю Є. Альтмана можливі помилки (для часового горизонту в один рік точність до 95 %, на два роки – 83 %), коли прогнозується збереження платоспроможності підприємства, а в дійсності відбувається банкрутство і навпаки.

У процесі адаптації моделі Є. Альтмана до сучасних умов господарювання вітчизняними економістами запропоновано моделі оцінки фінансового стану на основі таких залежностей:

- для державних підприємств:

, (2.4.20)

де К₁ – загальний показник покриття;

К₂ - поточний показник покриття;

К₃ - показник абсолютної ліквідності;

К₄- показник автономії;

К₇ - показник рентабельності продажу;

К₈ - показник рентабельності активів;

К₉ - показник рентабельності оборотних коштів.

- для акціонерних підприємств:

, (2.69)

- для підприємств інших організаційно-правових форм:

, (2.70)

Відповідно до різних рівнів кризового стану встановлено граничні значення інтегральних показників Z, що представлені а таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Критерії банкрутства підприємства

Рівень фінансового стану суб'єкту господарювання	Граничне значення
	Державні підприємства	Акціонерні підприємства	Підприємства інших організаційно-правових форм власності
Стійка робота	>0,85	>1,39	>2,25
Легка криза	0,71-0,85	1,11-1,39	1,59-2,25
Глибока криза	0,48-0,71	0,76-1,11	0,85-1,59
Катастрофа	<0,48	<0,76	<0,85