21.4 Особливості державної підтримки проведення санації потенційно конкурентноспроможних підприємств

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується процесом трансформації всієї економічної системи, яка характеризується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, докорінними змінами методів державного регулювання економіки, значним підвищенням ступеня самостійності підприємств, становлення нової нормативно-законодавчої бази тощо. Для виживання підприємств в таких умовах необхідно змінити логіку і принципи їх функціонування. Таким чином, трансформація економічної системи України і потреба її пристосування до ринкових умов є першою причиною, що визначає необхідність реструктуризації підприємств. Другою причиною необхідності реструктуризації підприємств є здійснення процесу їх приватизації. Ступінь впливу і значимость цієї причини трансформаційних перетворень обумовлює її особливе місце. Приватизовані підприємства перевантажені соціальною сферою, надлишковими виробничими фондами, незавершеним капітальним будівництвом були заздалегідь неспроможні функціонувати в нових умовах господарювання. Зміна форми власності і організаційно-правової форми господарювання потребує коригування не тільки структури управління, а й характеру взаємовідносин, корпоративної культури, засобів і ступеня делегування повноважень. Все це примушує проводити реструктуризацію підприємств вже після їх приватизації. Третя причина - розвиток інституту банкрутства. Реструктуризація підприємств тісно пов'язана з процесом банкрутства. Своєчасна реструктуризація може бути засобом запобігання банкрутства підприємства; вона може здійснюватись в цілях санації, якщо справа про банкрутство вже порушена, за умов, що відновити життєдіяльність підприємства вже не можливо, реструктуризація може здійснюватися з метою більш вигідної реалізації його майна. Четверта причина реструктуризації полягає в необхідності демонополізації української економіки і створення умов для розвитку конкуренції.

Проблема фінансового оздоровлення підприємств в умовах кризи надзвичайно актуальна. Подолати кризові явища можна тільки використовуючи ринкові механізми.

Пошук шляхів оздоровлення неплатоспроможних підприємств займає одне з провідних місць в сучасній господарській практиці. В Україні кількість неплатоспроможних підприємств постійно зростає і на кінець 2003 року досягала більше 60 % всіх підприємств. Тому, без державного втручання в процес оздоровлення підприємств неможливо подолати економічну кризу взагалі. Одним із найважливіших методів виведення підприємства із кризового стану є його фінансове оздоровлення, тобто санація.

Держава через різні органи та інститути влади створює належні умови функціонування підприємств різних організаційно-правових форм, а також регулює і контролює їх діяльність з метою найбільш ефективного розподілу обмежених ресурсів, підвищення ефективності роботи суб'єктів господарювання і, таким чином, досягнення зростання національної економіки. Державні органи здійснюють регулювання і контроль через систему законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій, кодексів.

Стан української економіки, її перехідний характер потребують особливого підходу до виявлення і використання факторів економічного розвитку, важливу роль серед яких відіграє системне регулювання діяльності підприємств, яке включає цілий комплекс заходів державної підтримки. Системне реформування переслідує мету швидкої адаптації до ринкових умов господарювання, мобільності управління, зростання показників економічного розвитку, підвищення рівня зайнятості трудових ресурсів.

Докорінні перетворення на рівні підприємств з метою уникнення банкрутства проводяться державою за такими напрямками:

• зміна форм власності, що забезпечує можливість розширення кількості організаційно-правових форм підприємств;

• перехід від галузевого принципу управління до корпоративного, що вимагає зміни структури промисловості в країні;

• перехід до ринкових умов господарювання, що змінює мету і пріоритети діяльності підприємств і, як наслідок, призводить до покращення структури економіки.

Здійснення програми з системного реформування підприємств і її складової частини – державної підтримки, натикається на цілий ряд проблем. Системне реформування підприємств пов'язане із великими інвестиційними витратами, що потребує залучення усіх потенційних інвесторів, серед яких в умовах перехідного періоду найбільш могутнім і надійним є держава. Окрім того, держава є творцем законодавчої бази для функціонування ринкової економіки і, в першу чергу, для захисту прав приватних власників, а це передбачає, що від правильної державної політики залежить ефективність реструктуризації не тільки окремих підприємств, а і всієї української економіки. Держава визначає основні напрямки для досягнення економічного зростання і розробляє комплекс заходів для підтримки проведення санації потенційно конкурентоспроможних підприємств. При цьому структуруються стратегічні пріоритети економічної політики, реально оцінюються джерела економічного зростання і розробляється механізм запуску програми підтримки проведення санації потенційно конкурентоспроможних підприємств. Процес державної підтримки проведення санації підприємств пов'язаний із цілим комплексом заходів надзвичайного характеру, спрямованих на "виживання" підприємств в умовах кризового стану, пов'язаного із макроекономічною ситуацією, змінами загальної коньюнктури, впливом внутрішньовиробничих факторів.

В Україні використовуються різні види і методи державної підтримки проведення санації підприємств. На рівні окремих підприємств використовується функціональний принцип структуризації, коли підрозділи підприємства будуються у відповідності до його функцій в цілому, тобто у відповідності до головних напрямків діяльності. До таких функцій відносяться: право, фінанси, збут, маркетинг. На практиці функціональна структура забезпечує підприємству достатньо високі конкурентні переваги. А держава підтримує процес проведення санації тільки потенційно конкурентоспроможних підприємств. Конкурентні переваги досягаються за рахунок глибокої спеціалізації, чіткості, злагодженості, надійності комунікацій, ліквідації дублювання функцій структурними підрозділами підприємства. Все це дає можливість державі швидко забезпечувати концентрацію необхідних ресурсів для підтримки підприємства, яке знаходиться у кризовому стані, своєчасно оціювати наскільки конкурентноспроможне підприємство і визначати своє ставлення відносно його фінансового оздоровлення (санації ).

Особливості державної підтримки проведення санації потенційно конкурентноспроможних підприємств полягають у використанні різних методів: економічних, організаційних, правових (в залежності від величини підприємства), характера виробництва, значущості продукції тощо. Найбільш значущими видами державної підтримки є: прямі субсидії, регулювання зовнішньої торгівлі, надання податкових пільг і можливості залучення кредитів під гарантії держави; особливі принципи підтримки малого і середнього бізнесу.

Враховуючи складну економічну ситуацію, щоб запобігти банкрутству підприємства і з метою їх фінансового оздоровлення (санації), використовують державні субсидії. Субсидії допомагають відновленню основних фондів, а в певних випадках залишаються єдиним засобом для виходу підприємства з економічної кризи. Особливо це стосується підприємств системи охорони здоров'я, освіти тощо. Субсидія - це одна із форм санації підприємства. Друга форма - пільгові займи. Цей вид державної підтримки дуже активно використовується великими підприємствами: по-перше, зростає вірогідність того, що підприємство не зупинить діяльність, а це знижує ступінь ризику; по-друге, у випадку невдачі легше повернути вкладені фінансові ресурси, здійснивши процедуру банкрутства з продажем основних засобів виробництва. Надання великому підприємству пільгових позик дає можливість включати в дію так званий ефект масштабу, тобто з урахуванням усіх обставин ефективність використання займів великим підприємством буде значно вищою в порівнянні з середнім і малим підприємством.

Особливого значення в державній підтримці проведення санації потенційно конкурентноспроможних підприємств великого бізнесу набувають податкові пільги. Санаційні проекти звичайно підлягають державній експертизі на предмет оцінки їх якості і визначення підприємств, які потребують державної фінансової підтримки. Держава проводить відбір підприємств з метою визначення якому підприємству доцільно надати державну підтримку. З метою здійснення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва і недопущення банкрутства держава:

• на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавством, надає земельні ділянки; передає підприємству державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані та недобудовані об'єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

• сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці й перепідготовці кадрів;

• здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємствам;

• стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

• надає підприємствам кредити та інші види допомоги.

Держава активно використовує правові види підтримки проведення санації потенційно конкурентноспроможних підприємств. Один з них - інститут банкрутства. Законодавство про банкрутство не тільки стимулює підприємства ефективно використовувати активи і захищає інтереси кредиторів, а і може виробляти механізми, спрямовані на фінансове оздоровлення (санацію) боржника.

Нові підходи до банкрутства і санації боржників знайшли своє відображення в законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який докорінно змінив фінансовий механізм санації підприємств при запровадженні справи про банкрутство. Головне нововведення в частині фінансового оздоровлення боржника пов'язане з використанням інституту арбітражного управляючого, можливістю реалізації плана санації і укладання мирової угоди в ході запровадження справи про банкрутство. Законом визначено, що господарський суд має право винести рішення про необхідніть санації. Для санатора мотиваційними стимулами участі у фінансовому оздоровленні підприємства, яке знаходиться у кризовому стані, можуть бути: отримання контролю над підприємством - боржником; використання ефекту синергізму; бажання придбати надійного постачальника сировини і матеріалів або споживача продукції тощо; приватизація підприємства, якщо воно належить до державної форми власності.

Суттєвою новизною в механізмі санації і банкрутства підприємств є впровадження інституту арбітражного керуючого, якому надано право виконувати функції розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора. Законодавство передбачає можливість включення в план санації ряд обов'язкових елементів, а саме: підприємства по відновленню платіжноспроможності боржника (у тому числі закриття нерентабельних підприємств, мирова угода, ліквідація дебіторської заборгованості тощо), періоду і першочерговість погашення боргів, умови переведення боргів на інвестора.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або признання його банкрутом" введена така норма, як досудова санація, яка передбачає систему дій по відновленню платоспроможності боржника, до яких може вдатися власник майна (орган, який уповноважений керувати майном боржника) або інвестор.

З метою запобігання банкрутства боржника, держава підтримує впровадження реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів, передбачених законодавством, до початку порушення справи про банкрутство. Закон передбачає можливість використання позасудових процедур. При цьому до початку реалізації названих вище заходів підприємству боржнику надається можливість реструктуризації кредиторської заборгованості.

Для реалізації плану санації підприємству надається можливість на певний період звільнитися від виконання зобов'язань перед кредиторами. Ця можливість може бути здійснена шляхом укладання мирової угоди. Можливість укладання мирової угоди в процесі порушення справи про банкрутство - це ще одно суттєве нововведення в фінансовому механізмі санації і банкрутства підприємства. Мирова угода - це процедура досягнення згоди між боржником і кредиторами щодо пролонгації періоду сплати кредиторам платежів або зменшення суми боргів.

Аналіз фінансового механізму санації підприємств в Україні дозволяє переконатися в програмному характері змін, передбачених законами України "Про банкрутство" та "Про відновлення платоспроможності боржника або признання його банкрутом". У названих законах закладено достатньо механізмів для захисту прав кредиторів. Крім того, вони створюють сприятливі умови для санації боржника під час порушення справи про банкрутство.