Стратегічні альянси фармацевтичних фірм для впровадження наукових проектів

Фірми	Оціночна вартість проекту, млн. дол. США	Предмет дослідження
Amgen/Regeneron	53	Нейтропні фактори
Ciba-Seigy/Isis	35	Молекулярні мішені
Chugai/Vertex	30	Імунофіліни
Genentech/Xenova	20	Серцево – судинні засоби
Glaxo/Beecham	22	Протиракові та противірусні засоби

Питання для самоконтролю

1. Що являє собою за міжнародними стандартами інновація?

2. Визначте класифікаційні ознаки інновацій.

3. Охарактеризуйте класифікацію інновацій у фармацевтичній галузі.

4. Що розуміється під інноваційною діяльністю?

5. Назвіть основні етапи алгоритму інноваційної діяльності.

6. Чим обумовлена сьогодні актуальність активізації інноваційної діяльності у фармацевтичній галузі?

7. Назвіть головні напрямки наукових досліджень у фармацевтичній галузі.

8. Охарактеризуйте відмінні риси інноваційної і традиційної моделі розвитку фармацевтичного виробництва.

9. Наведіть узагальнену схему інноваційного процесу.

10. Проаналізуйте моделі інноваційного циклу розробки і впровадження оригінального і генеричного лікарських засобів.

11. Які види ефектів повязані з інноваційним процесом?

12. Обгрунтуйте економічну доцільність державного регулювання і підтримки інноваційних процесів у ринковій економіці.

13. Назвіть основні організаційні форми інноваційної діяльності в ринковій економіці.

Глава 19. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

19.1. Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Характерною особливістю діяльності підприємства в умовах ринкової економіки є значний збіг інтересів у бік зовнішньоекономічних зв’язків. Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України і зарубіжних суб’єктів господарської діяльності, яка заснована на взаємовідносинах між ними, які мають місто як на території України, так і за її межами.

При зростанні міжнародного розподілу праці масштаби впливу світового господарства стають такими, що зовнішньоекономічні завдання із підпорядкованих переростають в пріоритетні, які визначають напрямки і тенденції розвитку економіки. Вирішальним для подальшого розвитку економіки стає конкурентоспроможність країни – спроможність національних господарств покращити своє становище в світовому господарстві, брати активну участь у формуванні міжнародного розподілу праці з метою отримання користі від нього, завоювання собі нових зовнішньоекономічних позицій. Міжнародний розподіл праці, а також форми його прояву визначаються соціально-економічними і політичними умовами. Саме вони формують механізм зовнішньоекономічної діяльності.

Вибір форм і напрямків зовнішньоекономічної діяльності залежить від певних напрямків виробничо-господарської діяльності підприємства, його форми власності і фінансового стану, механізму державного регулювання і органів управління зовнішньоекономічною діяльністю. Міжнародний розподіл праці, як процес, характеризується обміном товарами (послугами) та іншими результатами суспільно корисної діяльності між країнами у визначених кількісних і якісних пропорціях.

На міжнародному ринку відбувається жорстока конкурентна боротьба між підприємствами (фірмами) на базі діяльності яких формується зовнішньоекономічна стратегія спочатку галузі, а потім і держави в цілому. Цей процес має подвійний характер. В свою чергу, зовнішньоекономічна стратегія країни все більш активно і реально впливає на прийняття рішень на рівні галузі і підприємства (фірми).

Розробляючи зовнішньоекономічну стратегію, підприємства (фірми) переслідують мету знайти і втілити в життя методи і шляхи вигідної і довгострокової конкуренції як у своїй галузі на національному ринку, так і на світовому ринку по мірі укріплення своїх конкурентних позицій. Універсальних зовнішньоекономічних стратегій не буває. Їх вибір визначають два принципових фактори: галузь, в якій функціонує підприємство (фірма), і позиція, яку підприємство (фірма) займає в межах галузі на світовому ринку. Напрямки зовнішньоекономічної діяльності підприємства залежать від вибору форми міжнародного розподілу праці.

Міжнародний розподіл праці має дві форми: міжнародну спеціалізацію і міжнародне кооперування. Міжнародна спеціалізація виробництва – це концентрація однорідного виробництва на основі диференціації національних виробництв і виготовлення однорідних товарів (послуг) в більшому об’ємі, ніж того потребує внутрішній ринок для здійснення міжнародного обміну. В свою чергу, міжнародна спеціалізація має свої форми: предметну – виробництво готового продукту; по-детальну – виробництво частин, елементів продукції; технологічну – виконання окремих процесів або окремих операцій єдиного технологічного процесу.

Міжнародне кооперування виробництва – це спільна координація виробничо-господарської діяльності підприємств різних країн з метою збільшення об’ємів виробництва матеріальних благ при більш високій продуктивності праці. Міжнародне кооперування може приймати різні форми, найважливішими із яких є: спільне коопероване виробництво; організація спільних підприємств; продаж комплектуючих; передача (купівля-продаж) ліцензій на використання прав промислової та інтелектуальної власності. Міжнародне кооперування виробництва є основою міжнародної інтеграції і прискорення науково-технічного прогресу.

Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності здійснюється на основі таких принципів:

• принцип суверенітету народу України в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, який передбачає виключне право самостійно і незалежно проводити зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законодавством України; зобов’язання України виконувати всі угоди і домовленості в галузі міжнародних економічних відносин;

• принцип свободи зовнішнього підприємництва (право суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати свою діяльність у будь-яких формах, не заборонених законами України, виключне право власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• принцип юридичної рівності і недискримінації, тобто рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності в тому числі іноземних суб’єктів господарської діяльності по формах власності, місцезнаходження та інших ознаках;

• принцип пріоритету закону, тобто регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законодавчими актами;

• принцип верховенства інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, тобто, Україна забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території у відповідності до законів України; здійснює однаково рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за її кордонами згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами тільки у відповідальності до законів України;

• принцип еквівалентності обміну, неприпустимості бросового асортимен-ту товарів при ввозі і вивозі .

Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється у різних формах і видах. Це і зовнішня торгівля, і міжнародне та інвестиційне співробітництво, міжнародне переміщення трудових ресурсів, міжнародне виробниче співробітництво, валютні і фінансові операції тощо. Зростання збуту продукції підприємств (фірм), орієнтованих на експорт забезпечує економію ресурсів у зв’язку зі зростанням масштабів виробництва (зниження витрат) і сприяє прискоренню окупності вкладів в основний капітал і науково дослідні і досвідно-конструкторські розробки. Економічна спеціалізація підвищує ефективність господарювання національних компаній, які постачають експортним фірмам проміжну продукцію (за рахунок зростання об’єму збуту), а також вітчизняних компаній споживачів товарів, які вивозяться за кордон (за рахунок відносного зниження витрат). На зовнішньоекономічну діяльність суттєво впливає ступінь інтенсивності ринкової внутрігалузевої конкуренції, яка залежить від п’яти постійно діючих основних факторів:

• можливості появи або виходу на певний ринок нових виробників;

• загрози заміни одного товару іншим;

• рівня купівельної спроможності споживачів;

• кредитоспроможності постачальників;

• рівня конкуренці між учасниками ринку.

Значення кожного із названих факторів для певної галузі визначає, в кінцевому підсумку зовнішньоекономічну стратегію підприємства (фірми), галузі, держави. Кожне підприємство (фірма) функціонує в певних ринкових умовах і не може здійснювати свою діяльність незалежно від навколишнього середовища. Світовий ринок розвивається в умовах конкурентної боротьби між державами. Структура і напрямки торговельних потоків складаються під впливом зміни конкурентоспроможності їх товарів на світовому ринку. Обмін товарами на світовому ринку – один із найважливіших видів зовнішньоекономічної діяльності підприємства (фірми).

В міжнародній торговій практиці використовуються два методи торгівлі:

• прямий метод (торгові операції відбуваються безпосередньо між виробником і споживачем);

• непрямий метод (торгові операції відбуваються через посередника).