3) Визначення величини податку на прибуток, що належить сплатi до бюджету;

При перевiрцi правильностi розрахунку суми податку на прибуток ревiзор керується чинними нормативними документами з питань оподаткування, а також перелiком пiльг, якi надаються суб’єктам підприємницької дiяльностi при обчисленнi податкiв.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається эменшенням валового доходу звiтного перiоду на суму валових витрат та суму амортизації.

Валовий дохiд — загальна сума доходiв платника податку вiд всіх видiв дiяльностi.

Валовi витрати виробництва i обiгу платника податку — це компенсацiя вартостi товарiв (робiт, послуг), якi придбанi або виготовленi для подальшого використання їх у власнiй господарськiй дiяльностi.

Амортизацiя основних фондiв i нематерiальних активiв — поступове вiднесення витрат на вiдновлення їх вартостi, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизацiйних вiдрахувань, встановлених податковим законодавством.

4) Визначення I розподiл чистого прибутку, що залишився у розпорядженнi пiдприємства;

Чистий прибуток пiдприємства визначається ревiзором як рiзниця мiж балансовим прибутком, який оподатковується, i величиною податкiв з урахуванням пiльг. Напрями використання чистого прибутку визначаються пiдприємством самостiйно.

Державний вплив на вибiр напрямiв використання чистого прибутку здiйснюється через податки, податковi пiльги, а також економiчнi санкції.

У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом пiдприємства, частина чистого прибутку передається у власнiсть членiв трудового колективу пiдприємства. Розмiр цього прибутку i порядок його розподiлу визначаються радою (правлiнням) пiдприємства. Сума прибутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фондiв пiдприємства.

З. Ревiзiя фiнансової стабiльностi, платоспроможностi та лiквiдностi пiдприємства

Завданнями ревiзiї фiнансового стану пiдприємств, якi працюють в умовах ринкової економiки, є:

• оцiнка платоспроможностi пiдприємств за звiтний перiод у динаміці;

• визначення суми оборотних коштiв (оборотного капiталу), збiльшення його

(зменшення) i спiввiдношення з короткостроковими зобов’язаннями;

• вивчення структури джерел коштiв;

• розрахунок дебiторської заборгованостi i запасiв;

• оцiнка прибутковостi пiдприємств;

• обчислення рентабельностi пiдприємств i факторiв, що на неї впливають;

• визначення довгострокової платоспроможностi.

Аналiз фiнансово-господарської дiяльностi та стану активiв i зобов’язань вiдiграє в ринкових умовах важливу роль.

Аналiз фiнансового стану необхiдний для полiпшення органiзацiї фiнансiв та пiдвищення ефективностi їх використання в процесi господарської дiяльностi. Змiст аналiзу полягає у вивченнi розмiщення i використання засобiв виробництва, платоспроможностi пiдприємства тощо.

Основними джерелами для проведення аналiзу є звiтнi форми та розшифровки окремих рахункiв.

Передусiм необхiдно звернути увагу на змiну валюти (пiдсумку) балансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випадках, коли це зростання вiдбувається не за рахунок збiльшення боргових зобов’язань, а внаслiдок збiльшення власного капiталу. Зменшення валюти балансу сповiщає про звуження дiяльностi пiдприємства. В даному випадку необхiдно детально розглянути кожну причину звуження дiяльностi пiдприємства. Негативним явищем в балансi є зростання дебiторської та кредиторської заборгованостi звiтного перiоду.

Для оцiнки фiнансового стану фiрми необхiдно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштiв чи за рахунок зовнiшнiх зобов’язань. Тому важливою аналiтичною характеристикою фірми є її фiнансова незалежнiсть вiд зовнiшнiх позичкових джерел. Така незалежнiсть характеризується коефiцiентом фiнансової незалежностi (автономностi) , який визначається вiдношенням суми власних коштiв пiдприємства до пiдсумку балансу:

Оскiльки коефiцiєнт фiнансової незалежностi характеризує незалежнiсть пiдприємства вiд зовнiшнiх джерел фiнансування, то чим вище значення цього коефiцiєнта, тим кращий фiнансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов’язань не повинна перевищувати суми власних коштiв. Тобто значення коефiцiєнта фiнансової незалежностi не повинно бути менше нiж 0,5.

Важливим показником при аналiзi фiнансового стану є платоспроможнiсть пiдприємства, яку визначають розрахункам коефiцiєнтiв лiквiдностi. Лiквiднiсть характеризує здатнiсть пiдприємства швидко мобiлiзувати активи для погашення своїх зобов’язань.

Всi активи пiдприємства мають рiзну лiквiднiсть — здатнiсть швидко перетворюватись на грошовi засоби.

Найбiльш лiквiдними активами є грошовi кошти та їх еквiваленти, а також поточна дебiторська заборгованiсть. До високолiквiдних активiв вiдносять також цiннi папери, що належать до поточних фiнансових iнвестицiй. Менш лiквiдними активами є товари, готова продукцiя, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рiвень лiквiдностi активiв, видiляють такi види платоспроможностi:

1) грошову;

2) розрахункову;

3) фiнансову.

Коефiцiєнт грошової платоспроможностi (коефiцiєнт абсолютної лiквiдностi) визначається вiдношенням суми залишкiв грошових коштiв, їх еквiвалентiв та поточних фiнансових iнвестицiй до поточних зобов’язань:

• По рядку 630 пасиву балансу „Доходи майбутнiх перiодiв” включається сума, яка стосується перiодiв, що не перевищують 12 календарних мiсяцiв з дати складання балансу.

Значення цього коефiцiєнта повинно бути в межах 0,2—0,35.

Коефiцiєнт розрахункової платоспроможностi (промiжний коефiцiєнт лiквiдностi) визначається вiдношенням суми залишкiв грошових iнвестицiй, дебiторської заборгованостi, товарiв та готової продукції до поточної кредиторської заборгованостi:

До чисельника та знаменника можуть бути включенi вiдповiдпо витрати та доходи майбутнiх перiодiв, якi не перевищують 12 календарних мiсяцiв з дати балансу.

Даний показник повинен бути вище вiд попереднього.

Коефiцiєнт лiквiдностi платоспроможностi визначається вiдношенням загальної суми оборотних активiв та витрат майбутнiх перiодiв до загальної суми зобов’язань та доходiв майбутнiх перiодiв.

Цей показник характеризує здатнiсть пiдприємства погасити всi свої зобов’язання i повинен перевищувати 1.

Досить поширеним є середнiй коефiцiєнт лiквiдностi та коефiцiєнт критичної лiквiдностi . Перший з них не враховує рiвнiв лiквiдностi активiв i тому буде не завжди правдивим, оскiльки запаси i продукцiя на стадії незавершеного виробництва не скоро перетворюються на грошi. Тому реальнiшим є коефiцiєнт критичної лiквiдностi.

Теоретично оправдано, коли дорiвнює 1, але в дiйсностi такого досягти важко. Тому цiлком достатньо для значення 0,8-0,9.

Рекомендується розраховувати коефiцiєнт лiквiдностi на початок i на кiнець звiтного перiоду та порiвнювати їх мiж собою. Зменшення значення показникiв порiвняно з попередньою звiтною датою свiдчить про погiршення фiнансового стану пiдприємства.

Для детальнiшого аналiзу фiнансового стану необхiдно розрахувати показники оборотностi запасiв, дебiторської заборгованостi, прибутковостi тощо. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й iнших форм звiтностi.

Коефiцiєнт оборотностi запасів визначається вiдношенням виручки вiд реалiзацiї без врахування непрямих податкiв до середної суми негрошових оборотних активів:

Середнiй залишок негрошових оборотних активiв визначається як середньоарифметична величина залишкiв по рядках 100, 110, 120, 130, 140, 150 балансу пiдприємства ( ф. № 1 ) на початок i на кiнець звiтного перiоду.

Даний показник не має оптимального значення i тому його слiд порiвнювати iз середньогалузевим показником.

Для внутрiшнього використання цей показник рекомендується визначати iншим шляхом: замiсть величини виручки вiд реалiзацiї використати собiвартiсть реалiзованої продукції.

Таке значення непридатне для порiвняння iз середньогалузевим, але може подати iнформацiю про середню норму запасiв у днях. Для цього необхiдно кiлькiсть мiсяцiв у календарному роцi (звiтному перiодi) роздiлити на коефiцiєнт оборотностi запасiв, визначений з використанням собiвартостi реалiзовано продукцiї.

Оборотнiсть дебiторської заборгованостi визначається вiдношенням доходiв вiд продажу (без ПДВ i акцизiв) до середньої величини дебiторської заборгованостi, визначеної як середньоарифметична величина мiж сальдо на початок i на кiнець звiтного перiоду.

Цей показник показує, скiльки разiв за звiтний перiод обертаються кошти, вкладенi у розрахунки i визначає ефективнiсть кредитного контролю, оскiльки, надаючи товар iншим суб’єктам з вiдстрочкою платежу, пiдприємство фактично їх кредитує. Тривалiсть оборотiв дебiторської заборгованостi (термiн кредиту покупцям — ) можна визначити, скориставшись зворотною формулою, а саме:

В результатi визначається середнiй термiн (в днях), через який надiйде оплата за вiдвантаженi товари.

Показники прибутковостi (рентабельностi) показують, наскiльки ефективно використовувались всi ресурси, якi забезпечили отримання фiрмою прибутку

Рентабельнiсть як показник дає уявлення про достатнiсть (недостатнiсть) прибутку порiвняно з iншими окремими величинами, якi впливають на виробництво, реалiзацiю i взагалi на фiнансово-господарську дiяльнiсть пiдприємства. При визначеннi показника рентабельностi прибуток спiввiдноситься з чинниками, якi мають найбiльший вплив на його отримання. До таких чинникiв належать iнвестицiї, активи, витрати.

Вiдношення прибутку до власного капiталу характеризує прибутковiсть власного капiталу (рентабельнiсть iнвестицiй):

Середнiй розмiр власного капiталу визначається як середньоарифметичне значення статутного капiталу (р.300 ф. № 1), пайового капiталу (р.310 ф. № 1 ), додаткового вкладеного капiталу (р.32О ф. № 1 ), iншого додаткового капiталу (р.330 ф. № 1 ), резервного капiталу (р.340 ф. № 1 ), нерозподiленого прибутку (р. 350 ф. № 1 ), нарахованих учасниками дивiдендiв (р.590 ф. № 1) на початок та кiнець звiтного перiоду.

Вимiрювачем ефективностi використання всiх активiв підприємства (рентабельнiсть виробництва) є спiввiдношенням чистого прибутку i середньої суми активiв:

Цей показник показує, скiльки прибутку приносить кожна гривня, вкладена в актив.

Рентабельнiсть продукцiї визначається вiдношенням величини прибутку вiд реалiзацiї до собiвартостi реалiзованої продукцiї

Цей показник дозволяє визначити вiдносну величину прибутку, одержаного на кожну гривню, що була вкладена у виробництво кiнцевого продукту.

Рентабельнiсть реалiзації визначається спiввiдношенням прибутку від реалiзацiї до виручки вiд реалiзацiї (без ПДВ i акцизiв).

Можливий також розрахунок показникiв рентабельностi окремих видiв продукцiї, виробничих фондiв тощо.