7.Валютні ринки. Валютний курс

Валютний ринок – це система різноманітних економічних та організаційних відносин між країнами-учасницями з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які потребують обміну і використання іноземної валюти.

Головними суб’єктами валютного ринку є великі транснаціональні корпорації та банки. Вони щоденно розпоряджаються певними сумами вимог та зобов’язань щодо кожної іноземної валюти.

На валютних ринках постійно функціонують брокери й дилери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують за це відповідну комісійну винагороду.

Брокер – це посередник, котрий укладає угоду від імені, з доручення і за кошти клієнта, отримуючи винагороду за угодою сторін або за визначеною таксою.

Дилер – це фізична або юридична особа котра здійснює валютні операції від свого імені і власним коштом, його прибуток складається із різниці між цінами купівлі та продажу.

Об’єктами валютного ринку є грошові рахунки іноземних держав платіжні документи валютні чеки фондові цінності в іноземній валюті – акції та облігації.

Функції валютних ринків:

• Забезпечення своєчасності здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

• Диверсифікація валютних резервів банків, регулювання валютних курсів;

• Отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют;

• Регулювання економіки.

Валютні операції – це операції пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. На валютному ринку використовують два види операцій: касові та строкові. Касові операції здійснюються на умовах “спот”.

Операція “спот” це валютні угоди на короткотермінову до 48 годин, доставку валюти з негайною виплатою.

Другим видом валютних операцій є строкові або форвардні за якими суб’єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, на момент укладання угоди.

Своп –операція – це купівля або продаж валюти за курсом, але з одночасним укладенням зворотної форвардної операції, при чому терміни розрахунків не збігаються.

Валютний курс – це співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Валютний курс використовується при купівлі продажу валюти, надходження в країну іноземних капіталів, надання кредитів. Є такі види валютних курсів:

• Офіційний (фіксований) – встановлені урядом;

• Ринковий (гнучкий) – що формується під впливом попиту і пропозиції;

• Змішаний (контрольований) – що застосовується до експорту і імпорту при погашенні зовнішнього боргу.

В основі курсів лежить співвідношення купівельних спроможностей.

Купівельна спроможність валюти – це сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю.

Паритет купівельної спроможності (РРР) – це співвідношення купівельної сили валют.

, де

P_j – рівень за відповідний період

А, В – країни що порівнюються

Функції валютного курсу:

• Порівняння цінових структур;

• Виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин;

• Порівняння вартостей національного та світового ринків;

• Перерозподіл НП між країнами.

Конвертована валюта – це національна грошова одиниця, яка може вільно обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, тобто вільно використовуватися в міжнародному платіжному обороті для здійснення міжнародних розрахунків.

Розрізняють дві основні форми конвертованої валюти:

1. Вільно конвертована валюта – форма конвертованості за якої кожна особа (фізична і юридична, іноземець і громадянин країни) має право обмінювати будь-яку кількість своєї національної валюти на іноземну валюту такого самого статусу;

2. Частково конвертована валюта – це форма конвертованості за якої допускається лише зовнішня конвертованість, тобто вільне використання валюти іноземними громадянами і тільки в поточних, а інколи лише в зовнішньоторговельних розрахунках.

Неконвертована валюта – це національна валюта, щодо якої держава повністю забороняє будь-які операції з її обміном на іноземну.