Основні терміни і поняття

Інфраструктура. Біржі: товарні, фондові, фрахтові, валютні, праці, універсальні й спеціалізовані. Функції інфраструктури. Цінні папери: акції, облігації, векселі, варанти, ваучери, сертифікати, коносаменти. Первинний і вторинний ринки цінних паперів. Посередники біржової торгівлі : маклери, брокери, дилери, джобери, «бики», «ведмеді». Біржові угоди : форвард, ф’ючерс, хеджування, онкольн, опціон, аукціон. Торговельно – промислові палати. Торговий дім. Магазин. Ярмарок.

1. Структура ринку. Принципи класифікацій ринків

Сьогодні ринок – складне полісистемне утворення, у якому ринкові закономірності тісно взаємодіють з регульованими зусиллями держави. Багатогранність концепції ринку зумовлює розмаїття підходів до класифікації видів ринків.

За адміністративно-просторовою ознакою виділяють такі види ринку:

1. місцевий;

2. регіональний;

3. національний;

4. міжнародний.

За ступенем обмеження конкуренції вирізняють:

1. ринок досконалої конкуренції;

2. ринок монополістичної конкуренції;

3. олігополістичний ринок;

4. чисто монополістичний ринок.

Ринкова інфраструктура	Кількість і розмір фірм	Характер продукції	Умови виходу на ринок
Досконала конкуренція	Багато дрібних фірм	Однорідний	Абсолютно вільний
Монополія	Одна фірма	Унікальний	Вхід блокований
Монополістична конкуренція	Багато дрібних фірм	Диференційований	Деякі обмеження
Олігополія	Декілька крупних фірм	Однорідний або диференційований	Істотні перешкоди

Досконала (чиста) конкуренція – ситуація, коли існує безліч виробників і продавців одного і того самого товару. Характерні риси: свобода входу на ринок і виходу з ринку; низькі витрати входу на ринок, вільний доступ до інформації. Приклад: фермерське господарство.

Обсяг продажів однієї фірми складає невеличку частку від загальної ринкової пропозиції, тому скорочення або збільшення обсягу виробництва фірми не впливатиме на ринкову ціну продукції. Ціна, що склалася на ринку, є для фірми визначальною і непідвладною контролю. Попит на продукцію окремої фірми в цих умовах абсолютно еластичний.

В умовах досконалої конкуренції ціна (Р) дорівнює граничному доходу (МR), тому правило максимізації прибутку буде представлено так: МR=Р=МС.

Монополія – на ринку існує один продавець унікального товару. Бар’єри на шляху входу в галузь є нездоланними для інших учасників. Монополіст вільно призначає ціну, але змушений зважати на обмеження попиту. Задача монополіста полягає у виборі такої ціни, яка забезпечить йому максимальний дохід. Приклад: «Укрзалізниця».

Оскільки фірма-монополіст – єдиний виробник даної продукції, крива попиту на її продукцію збігатиметься з кривою ринкового попиту. У цьому випадку ціна не є заданою величиною; чим більше продукції вироблятиме фірма-монополіст, тим меншою буде можлива ціна реалізації.

Випуск	Ціна	Загальний дохід	Граничний дохід
1	20	20	-
2	18	36	16
3	16	48	12
4	14	56	8
5	12	60	4
6	10	60	0
7	8	56	-4
8	6	48	-6

З таблиці видно, що фірма-монополіст може продати по 20 грн тільки 1 одиницю продукції; щоб продати 2 одиниці, вона повинна знизити ціну до 18 грн, щоб продати 3 одиниці, треба знизити ціну до 16 грн і т.д. Фірма-монополіст знижуватиме ціну товару до тих пір, поки загальний дохід (ТR) збільшується. Як тільки загальний дохід починає падати, фірма-монополіст припинить зниження ціни. Монополіст прагне до максимального загального прибутку, а не до прибутку на одиницю продукції.

Таким чином, особливістю поведінки фірми-монополіста, на відміну від досконалої конкуренції, є одночасний вибір ціни й обсягу продукції; вибір такої ціни, за якої буде вироблено й реалізовано оптимальну кількість продукції.

Унаслідок того, що фірма-монополіст знижує ціну, щоб більше продати, збільшити свої доходи за рахунок розширення обсягу реалізації, граничний дохід стає меншим від ціни (МR<P). Коли граничний дохід дорівнює нулю (МR=0), загальний дохід (ТR) має максимальне значення.

Фірма-монополіст не завжди перебуває в сприятливій економічній ситуації і має гарантований прибуток. У разі, якщо фірма не одержує прибуток, її завданням є мінімізація збитків і продовження випуску продукції. Це можливо, якщо ціна більша, ніж середні загальні витрати (Р>ATC). Якщо ціна падає нижче середніх загальних витрат, фірма припиняє свою діяльність (Р<ATC).

Особливістю поведінки фірми-монополіста є створення бар’єрів для інших фірм, які намагаються проникнути в галузь. Найефективнішим способом вважається підтримка ціни нижчої, ніж та, яка забезпечує максимальний прибуток.

Одним із способів розширення ринку збуту є цінова дискримінація – реалізація фірмою-монополістом своєї продукції споживачам за різними цінами, враховуючи потреби покупця й еластичність попиту. Раціонально організована цінова дискримінація дозволяє монополісту збільшити дохід, розширити й контролювати коло покупців.

Щоб нейтралізувати негативні тенденції, властиві монополії (відсутність конкурентного тиску позбавляє монополіста важливих стимулів для зниження витрат, безперервного оновлення виробництва й підвищення його гнучкості; фінансові, технологічні й організаційні бар’єри часто закривають доступ у галузь для невеликих, але вельми ефективних фірм-новаторів тощо), держава повинна практикувати адміністративні, юридичні та економічні заходи, спрямовані на обмеження і контроль надмірної концентрації економіної влади в руках монополістів. Найчастіше для цього використовується антимонопольне законодавство, заходи щодо державного стимулювання малого й середнього бізнесу.

Монополістина конкуренція – ситуація, коли існує багато виробників й продавців, які пропонують товари, що відрізняються один від одного. У даному випадку виникає формальна можливість призначення або вибору ціни. Приклад: ринок розчинної кави.

Модель поведінки фірми в умовах монополістичної онкуренції поєднує в собі абсолютно конкурентні й монополістичні складові:

• монополістично конкуруюча фірма ділить ринок збуту з іншими фірмами, і в цьому її поведінка аналогічна досконалій конкуренції;

• як монополіст фірма обирає ціну, за якої випускатиме необхідну кількість товарів (оскільки кожна фірма має своїх споживачів, що віддають перевагу її продукції, вона може трохи підняти ціни без ризику втратити покупців).

Особливістю поведінки фірми в умовах монополістичної конкуренції є вплив на попит не через ціни, а методами нецінової конкуренції ( конкуренції на основі технічної переваги, ефективних методів реалізації продукту, поліпшення споживчих властивостей і надійності, розширення кола послуг, що надаються, і гарантій покупцям). У цілому нецінова конкуренція стимулює прискорення технологічних нововведень і поліпшення споживчих якостей товарів, від чого виграють покупець та економіка.

Олігополія – ситуація, коли існує декілька крупних продавців однакових або різних товарів. Існують обмеження на вхід і вихід із ринку. Приклад: виробництво побутової техніки.

Ціноутворення відбувається залежно від цінової поведінки конкурентів. Можливі варіанти олігопольного ціноутворення:

1). вирівнювання цін у відповідності з будь-якою їх зміною фірмою А. Зміна обсягу продажів фірмою А (зростання або зниження) зводитиметься нанівець такою самою зміною продажів фірмами В і С. Конкуренти в галузі можуть збільшувати або зменшувати продажі не за рахунок один одного, а тільки за рахунок продажів в інших галузях, через дію чинника міжгалузевої конкуренції;

2). відсутність реакції фірм В і С на підвищення цін фірмою А й наслідування фірмами В і С зниження цін фірмою А. Якщо фірма А знизить ціну, то вона одержить спочатку значний приріст обсягу продажів саме за рахунок своїх конкурентів. Якщо ж фірма А підвищить свою ціну порівняно з поточною ринковою ціною, то тим самим вона віддаватиме свою частку ринку на користь фірм В і С, які не підвищили ціну.

Олігопольна ситуація на ринку може схиляти учасників до змови з метою забезпечення вигіднішого співвідношення попиту й пропозиції.

Таємна змова. Фірми вважають за краще домовитися з конкурентами про розподіл за допомогою квот такого обсягу виробництва, який забезпечує рівність граничних витрат і граничного доходу. У результаті олігополія, заснована на таємній змові, виступає з погляду ціноутворення як аналог монополії, що вибирає оптимальне співвідношення ринкової ціни й ринкового попиту.

Лідерство в цінах. Усі учасники мовчазно визнають фірму-лідера й слідують за нею в її ціновій політиці. Форми обнародування цінового орієнтира лідером, як правило, цілком офіційні й публічні. При цьому ціновий лідер не обов’язково прагне до ціни, що гарантує максимальний дохід.

За характером продаж ринок поділяють на гуртовий і роздрібний; за ступенем регулювання – на регульований і нерегульований; за ступенем насиченості – на рівноважний, насичений і дефіцитний; за відповідністю законодавчим нормам – на легальний і «тіньовий» («чорний»).