Контрольні запитання і завдання
Охарактеризуйте короткі, середні і довгі цикли та розкрийте наслідки їх взаємодії.
Розкрийте особливості сучасних економічних циклів. Чим вони зумовлені?
Поясніть суперечливість впливу циклічного розвитку на економіку.
Дайте визначення економічного зростання та розкрийте його вплив на суспільний розвиток. Які типи та теоретичні концепції економічного зростання ви знаєте ? розкрийте їх зміст.
Розкрийте зміст і дайте графічну інтерпретацію моделі економічного зростання на основі кривої виробничих можливостей.
Обґрунтуйте зміст і побудуйте графічно модель економічного зростання на основі виробничої функції.
Тема 13: “Державне регулювання національної економіки ” в політиці є своя невидима рука, яка діє в напрямі, протилежному дії невидимої руки ринку.
Мільтон Фрідмен
План
Держава як суб’єкт ринкових відносин.
Економічні функції держави.
Фінансово-бюджетне економічне регулювання.
Регулююча діяльність держави у соціальній сфері.
Основні терміни і поняття
Економічна політика : фіскальна, монетарна, зовнішньоекономічна, соціальна, антиінфляційна, анти циклічна, антимонопольна, інвестиційна, економічного зростання, амортизаційна. Інструменти урядового впливу на економіку. Максимальна межа урядового втручання. Методи урядового впливу на економіку : прямі (економічні) та непрямі (адміністративні). Мінімальна межа урядового втручання. Моделі урядового впливу: адаптивна та проактивна. Політика цін. Приватні блага. Стимулювальні та обмежувальні заходи уряду. Суспільні блага. Цілі урядового впливу на економіку. Чисті та змішані суспільні блага.
1.Держава як суб’єкт ринкових відносин
Держава ніколи не була пасивним спостерігачем розвитку економіки, вона завжди втручалася в господарське життя. Проте масштаби і форми такого втручання були різними. Державне регулювання економіки в ринковій системі пройшло в два етапи. Спершу було епізодичне втручання, викликане здебільшого надзвичайними обставинами, необхідністю виправлення окремих диспропорцій в економіці. Цей етап тривав до початку ХХ ст. Йому відповідає концепція «Леси фер», яка проголошує державне регулювання економіки шкідливим за суттю, зокрема Сміт, вважав, що ринковій системі притаманний ефективний механізм саморегулювання, своєрідна «невидима рука», яка скеровує господарських суб’єктів у потрібному напрямку.
Другий етап припадає на ХХ ст., яке піддало ринкову систему важливим випробуванням. Йдеться про світові війни, «велику кризу» 1929-1933рр. Вони показали, що умови функціонування ринкової системи надзвичайно ускладнилися, що механізм знаходить саморегулювання не всесильний. Це знаходить свій вираз у такому:
1.Пропорційность постійно порушується через відставання платоспроможного попиту від пропозицій, що призводить до криз надвиробництва. Відновлення пропорційності відбувається із значними втратами для суспільства.
2.Під впливом конкуренції на сучасному етапі відбувається концентрація капіталу, що зрештою породжує монополію, яка заперечує конкуренцію як основу саморегулювання.
3. Конкуренція, кризи надвиробництва, інші причини ведуть до значної економічної диференції населення. Її існування – нормальне явище для ринкової економіки. Однак, коли диференціація переходить певну «міру», загострення соціальних суперечностей може призвести до вибуху, спроможного зруйнувати ринкову економіку взагалі.
4. Усуспільнення виробництва призводить до прояву сфер, які вимагають суспільного регулювання в масштабі однієї національної економіки (транспорт, енергетика, зв’язок, освіта, охорона здоров’я).
Отже, ринок, з одного боку, пошкоджується монополістичними утвореннями, що виникли наприкінці ХІХст., а з другого взагалі неспроможний справитися з такими лихами, як економічні кризи, безробіття, інфляція, значне майнове розшарування суспільства. Стало зрозумілим, що ринкова система без державного регулювання економіки обійтися не може. Найбільш переконливо це довів англійський економіст Дж. М. Кейнс у книзі «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Він фактично створив теорію державного регулювання економіки, розробив його головні інструменти.
З цього часу державне регулювання економіки «узаконюється», стає органічною складовою соціально-орієнтованого господарського механізму.
Виявлені на початку ХХ ст. Обмеженості й суперечності саморегулювання ринку посилили спокусу взагалі відмовитись від нього, змінивши свідомим регулюванням з боку суспільства в особі держави. Ця ідея знайшла послідовну реалізацію у нашій країні у вигляді адміністративно-командної (тоталітарної) системи управління. Схематично державне регулювання в тоталітарній системі можна визначити таким чином.
Визначення потреб – розрахунок можливостей їх задоволення – виявлення нестачі ресурсів й джерел їх покриття – видача завдань – виконання – контроль»
Для здійснення такого регулювання економічна система повинна мати такі ознаки:
жорстка централізована система розподілу ресурсів і результатів праці;
абсолютне одержавлення економіки;
примусова праця, що обмежує ініціативу;
примусова ідеологія;
загальна «дідівщина», тобто практично повна особиста залежність від керівництва при формально рівному становищі.
Історичний досвід довів неефективність абсолютизації державного регулювання економіки. Це зумовлено такими обставинами:
1. Тоталітарна система включає реальне використання такої переваги сучасного етапу розвитку людської цивілізації, як поєднання в одній особі власника і трудящого, повністю відокремивши юридичного власника від справжнього права розпоряджатися власністю.
2. Адміністрування практично повністю придушує ініціативу, сприяє волюнтаризму, суб’єктивізму та корупції у розв’язанні економічних проблем. Людину підлаштовують до цієї моделі, а не навпаки.
3. Форми господарювання, що утвердилися, стримують підвищення ефективності виробництва, заохочуючи витрати, а не економію.
4. Орієнтація виробництва на виконання плану (часто необґрунтованого) за будь яку ціну), а не на задоволення потреб суспільства призводила лише до декларування турботи про людину, стримувала соціальний прогрес, що вкрай негативно позначилися й на економічному розвитку.
Паралельно з тоталітарною системою у більшості країн формувалась демократичні моделі регулювання, головним принципом побудови якого слід вважати такий: «Ринок – де можливо держава – де необхідно. Теоретичною базою для цієї системи стало кейксіанство.
Дж.М.Кейкс як вихідний пункт своєї концепції вибрав теорію ефективного попиту. Розглядаючи економіку в межах невеликого відрізку часу, в якому відповідає досить визначений рівень розвитку засобів виробництва, можна стверджувати, що об’єм продукції прямо пропорційний кількості зайнятих у народному господарстві. За Кейксом, ціна пропозиції –це очікувана виручка від реалізації продукції, якої достатньо, щоб заохотити підприємців запропонувати цей продукт, ціна попиту – це реально очікувана виручка. Ефективний попит визначається точкою їх рівноваги.
в
иручка ціна
пропозиції
ціна
попиту
зайнятість
Рис. Формування ефективного попиту
Таким чином,рівень виробництва і зайнятості визначається сукупним попитом, що створюється на ринку економічними агентами.
Для пояснення механізму досягнення рівноваги між збереженнями та інвестиціями Кейкс формулює основний психологічний закон, суть якого може бути викладена так якщо дохід змінюється, то й споживання змінюється у тому ж напрямі, але зміна споживання менша ніж зміна доходу (лоди схильні нарощувати своє споживання, разом із зростанням доходу, але доход при цьому зростає випущеними темпами.
За умов зрілої ринкової економіки діє ряд факторів, які гальмують інвестиційний процес, а значить, і обсяг споживчих витрат, і призводить зрештою до хронічного відставання купівельноспроможного попиту. Економічна система,сама по собі не володіє необхідним динамізмом.
Тому необхідно залучити державу з її кредитнофінансовими ресурсами.
З позиції кейксіанства гроші служать інструментом для підтримки економіки в рівноважкому стані. Помірна інфляція спричиняє додатковий попит, що служить інструментом/стимулом для зростання виробництва , яке забезпечує зайнятість.
Тому держава, регулюючи банківський процент, зайнятість і грошовий обіг, спроможна забезпечити ефективне економічне зростання.