Валовий дохід і прибуток підприємства. Норма прибутку
В західній економічній літературі термін «прибуток», як правило, вживається у широкому та вузькому розуміннях, а саме:
як такий, що включає до свого складу процент (широкий підхід);
як підприємницький дохід, тобто без включення до його складу процента (звужений підхід).
У ХХ ст. загальновживаним стало використання цього терміна у вузькому розумінні, яке витіснило ідентичне поняття підприємницького доходу. При цьому в економічній літературі утвердились такі підходи до трактування економічної природи прибутку:
1. Прибуток як винагорода за вмілу оцінку ризиків і невизначеності. Цей підхід був започаткований відомим американським економістом Ф.Найтом, який вважав, що прибуток породжується особливим підприємницьким талантом, умінням адаптуватися до потреб динамічного розвитку та адекватно відповідати на передбачувані ризики. «За підприємницької системи економічну діяльність спрямовує спеціальний соціальний клас – бізнасмени, - писав дослідник. – Вони у строгому розумінні є виробниками, в той час як населення просто забезпечує їх виробничими послугами».
2. Прибуток як винагорода за новаторство, впровадження технічних, комерційних, огранізаційних та фінансових нововведень. Зазначений підхід був обгрунтований відомим австро-американським дослідником Й. Шумпетером у книзі “Теорія економічного розвитку» (1912) на основі дослідження прибутку як потужної сили розвитку ринкової економіки.
3. Прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції. Цей підхід був започаткований американським економістом Е. Чемберліном, автором праці «Теорія монополістичної конкуренції» (1933) та англійською дослідницею Дж. Робінсон, автором книги «Економіка недосконалої конкуренції» (1933). На думку цих дослідників, за умов монополізації існують можливості завищення цін і формування доходу, джерелом якого є реалізована в ціні монопольна влада. Водночас необхідно зазначити, що питання про монопольну складову прибутку до цього часу залишається дискусійним.
У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірм, які діють за умов різних типів ринкових структур. При цьому прибуток трактується як виражений у грошовій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми.
PR=TR – TC,
де PR – прибуток фірми; TR – виручка від реалізації; TC – сукупні витрати.
Існування двох підходів до визначення витрат фірми (бухгалтерського та економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.
Е Валовий дохід (виручка від реалізації) Зовнішні витрати (явні) Внутрішні витрати (неявні, альтернативні, в тому числі нормальний прибуток кономічний прибуток
- -
Бухгалтерський прибуток
Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.
Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, з урахуванням нормального прибутку) витратами виробництва.
Нормальний прибуток - звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу. Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат фірми.
Кінцевий фінансовий результат, який найбільше цікавить підприємця називається чистим прибутком. Чистий прибуток – прибуток, який залишається у розпорядженні підприємця після розрахунків з бюджетом за податковими та обов’язковими платіжними зобов’язаннями.
Економічний прибуток – це надлишок від нормального прибутку, що є результатом ініціативи підприємця, його вміння знайти найкраще застосування і комбінацію економічних ресурсів, здійснити нововведення, ризикнути.
При його розрахунку можливі такі ситуації:
економічний прибуток є від’ємною величиною, що свідчить про необхідність пошуку вигідніших шляхів застосування наявних ресурсів;
економічний прибуток є нульовим – це означає, що підприємець отримує нормальний прибуток і альтернативне застосування вкладених засобів не збільшить його дохід;
економічний прибуток є додатною величиною, що засвідчує ефективне використання ресурсів.
Виникнення економічного прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали в певну сферу суспільного виробництва, що сприяє розширенню кола виробників і зниженню ринкових цін. Результатом останнього є зменшення економічного прибутку, його зникнення, а відтак відплив капіталів в інші сфери бізнесової діяльності. Однак зменшення кількості виробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку і т. ін. Таким чином, коливання економічного прибутку в близькій перспективі є надійним механізмом виявлення суспільних потреб та ефективного задоволення їх на основі підвищення продуктивності праці, запровадження нововведень у сферу техніки, технології та організації виробництва.
Існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку. Монопольний прибуток – прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.
Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник).
Маса прибутку – це абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.
Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.
,
де П1 – норма прибутку; П – маса прибутку; К – величина авансованого капіталу.
Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, в тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва тощо.
Соціально-економічна сутність прибутку найповніше виявляється в його функціях. До функцій прибутку належать:
облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найважливіший показник, критерій ефективності господарської діяльності фірми;
розподільча, що характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому;
стимулююча, що визначає прибуток як потужний мотивуючий чинник, генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій та нововведень.
Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:
прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності;
прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадженню досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей;
прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.
Рентабельність показує прибутковість, дохідність підприємства.
Рентабельність продукції визначається:
,
де Р1 – норма рентабельності продукції;
П – прибуток;
Сб – собівартість.
Ця формула дає можливість визначити, яка продукція більш прибуткова, тобто вигідніша для підприємства.
Рентабельність підприємства визначається:
,
де Фо, Фо.з – основні виробничі активи і оборотні засоби.
У підприємства, яке виробляє один вид продукції, обидва показники рентабельності пов’язані між собою через показник швидкого обороту авансованих вкладень.
Перший варіант показує відношення прибутку до собівартості, тобто використаних фондів (Фв).
Другий варіант характеризує відношення прибутку до авансованих засобів (Фа).
При одному обороті авансованих фондів протягом року норми рентабельності, обчислені обома способами збігаються. Якщо час обороту перевищує рік, то норма рентабельності, обчислена за авансованими фондами менша ніж норма рентабельності (Р1) за поточними витратами.
При кількох оборотах на рік Р1 за фондами перевищують рентабельність за поточними витратами.
Якщо взяти прибуток на одиницю продукції як різницю між ціною на неї Ц і собівартістю Сб, позначити обсяг продукції як V, вартість основних засобів Фо, матеріально-оборотних фондів – Фоб, то розглянута формула матиме вигляд:
Рівень рентабельності прямо пропорційний обсягу виробленої продукції та обернено пропорційний вартості використаних фондів та оборотних засобів.
Відношення прибутку до виробничих засобів підприємства або до всього авансованого капіталу характеризує не тільки рентабельність, а й норму прибутку:
