Контрольні запитання і завдання

1. поясніть характер походження потреб. Які фактори впливають на їхній зміст?

2. Що таке первинні потреби, яке значення вони мають у житті людини?

3. Які ще види потреб вам відомі?

4. Сформулюйте сутність закону зростання потреб.

5. Що таке інтерес, як він виникає, на чому ґрунтується?

6. Яка відмінність між економічно. Потребою та інтересом? Охарактеризуйте суб’єктів і об’єкти економічних інтересів.

7. На чому ґрунтуються суперечності економічних інтересів?

8. Як узгоджуються економічні інтереси в суспільстві ?

9. Охарактеризуйте погляди видатних вчених-економістів на проблему мотивації господарської діяльності.

Тема 3: “Економічна система суспільства ” Найкраща економічна система – це та, яка максимально забезпечує людей тим, чого вони найбільше потребують.

Джон Гелбрейт

План

1. Економічна система та її структурні елементи.

2. Класифікація економічних систем.

3. Система вільного або чистого ринку (економіка вільного підприємництва).

4. Централізовано-планова економіка.

5. Традиційна та змішана економічні системи.

Основні терміни і поняття

Соціально – економічна формація. Цивілізація. Економічна система. Продуктивні сили. Економічні відносини. Господарський механізм.

1.Економічна система та її структурні елементи

Економічна система – це сфера функціонування продуктивних сил, економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності. Її елементами (складовими) виступають:

• Продуктивні сили;

• Техніко-економічні та організаційно-економічні відносини;

• Відносини власності;

• Господарський механізм.

Конкретна історична форма власності і сукупність економічних відносин, які відповідають даним продуктивним силам і взаємодіють з ними, розвиваються на основі дії об’єктивних економічних законів. Такі взаємозв’язки визначають ступінь економічної системи.

Структурні елементи, що формують різноманітні економічні системи, неоднорідні за своїм змістом. Вони поєднують в собі основні та похідні, нові, що народжуються, та що відмирають, старі господарські елементи. Наприклад, в Україні та інших постсоціалістичних республіках директивне планування замінюється так званим індикативним (рекомендуючим) плануванням.

В нових ринкових умовах структурні елементи економічної системи характеризується більшим динамізмом, рухомістю, гнучкістю, а інколи і суперечливістю розвитку.

Економічна система включає рінні сфери функціонування, різні рівні господарювання її суб’єктів. Сучасна економічна система не є сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною системою кількох рівнів, що взаємодіють. Рівні економічної системи та їхні основні суб’єкти визначають так:

І. Глобальний економічний рівень:

а) світова (планетарна)економіка;

б) економіка міждержавних об’єднань.

На цьому рівні до суб’єктів відносять :

а) міжнародні та міждержавні фінансово-економічні інституції (Світовий банк – СБ, Міжнародний валютний фонд – МВФ; Європейський банк реконструкції і розвитку – ЄБРР та ін.);

б) транснаціональні корпорації (ТНК); фінансово-промислові групи (ФПГ); світові підприємницькі структури (СПС).

ІІ. Макроекономічний рівень:

а) національні економіки;

б) економіка територіально-економічних комплексів;

в) галузева економіка.

До суб’єктів макроекономічного рівня відносять :

а) суспільно-державні економічні інституції;

б) територіально-регіональне галузеві об’єднання;

в) вільні економічні зони;

г) територіально-виробничі комплекси.

ІІІ. Мета економічний рівень:

а) економіка окремих ринків (товарного, ресурсного, робочої сили);

б) економіка ринкових інфраструктурних підсистем (банківської, фінансової, податкової, грошової тощо).

Суб’єктами цього рівня є :

а) інфраструктурні інституції окремих ринків;

б) банківські, біржові, податкові та інші установи і об’єднання.

ІV. Мікроекономічний рівень:

а) локальна економіка;

б) індивідуальна економіка.

Суб’єктами базового мікроекономічного рівня виступають підприємства. Фірми, організації, установи, сім’ї, домашні господарства.

Центральне місце в економічній системі належить людині, як основній продуктивній силі суспільства. Людині приходиться мати справу з організацією виробництва, характер якого залежить від технологічного способу виробництва. Технологічний спосіб виробництва відображає поєднання засобів праці з організацією виробництва.

Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого відбувається завдяки якісним змінам у характері засобів праці, прогресу науки і техніки. У відповідності з трьома етапами розвитку техніки розрізняють технологічні способи виробництва, які ґрунтуються на:

1. ручній праці – початок ХVІ – кінець ХVІІІ ст.;

2. на машинній праці – початок ХІХ ст., коли відбулася промислова революція, і до середини 50-х років ХХ ст.;

3. на автоматизованій праці – розпочався в кінці 50-х років ХХ ст. у зв’язку з розгортанням НТР вступила в новий етап свого розвитку, який зв’язаний з електронізацією матеріального виробництва та надання послуг і обігу.

З кінця ХХ ст. у найбільш розвинутих країнах світу все більшу роль відіграє інформація. Вона веде до появи нового типу суспільства – інформаційного.

Складову основу інформаційного суспільства становить інноваційно-інформаційна економіка, до якої мають перейти передові держави світу в трансформаційний період ХХІ століття.