2. Суб’єкти і об’єкти власності

Специфіку тієї чи іншої форми власності визначають такі чинники:

1. хто привласнює одну річ, тобто хто в кожному конкретному випадку, говорячи мовою юристів, є суб’єктом права власності. Суб’єктом права власності можуть бути фізичні особи, групи (об’єднання) людей, держави, а інколи й кілька держав;

2. що привласнюється, тобто що є об’єктом права власності. Об’єктами права власності можуть бути різноманітні речі, і навіть, як це було в рабовласницькому суспільстві, людина-раб. Економістів насамперед цікавить, до якої з двох груп можна віднести той чи інший об’єкт права власності - до споживчих благ чи до економічних ресурсів. До об’єктів права власності належать не лише матеріальні речі, але й різноманітні права, цінні папери;

3. які права власності, тобто якими формальними правами володіє той чи інший суб’єкт стосовно об’єкта права власності і якою мірою вони реально ним реалізуються. Як правило, серед багатьох прав власності виділяються три основні – володіння, розпорядження та використання. Отже, можна сказати, що власність – це сукупність прав володіння, розпорядження та використання об’єктів права власності, які за суб’єктами права власності закріплені законом.

Володіння – право виключно фізичного контролю над об’єктом права власності.

Користування – право особистого використання об’єкта права власності.

Розпорядження (управління) – право прийняття власником рішення про те, хто і яким чином даний об’єкт права власності може використовувати.

3.Структура власності та її історичні типи, види і форми

Основу економічної системи капіталізму становить приватно – капіталістична власність. Ця форма власності відрізняється як від рабовласницької, так і від феодальної, а також від приватної власності дрібних товаровиробників (відкрита експлуатація).

У рабовласницькому суспільстві засоби виробництва і сам виробник – власність господарства.

За феодалізму встановлюється інша форма приватної власності – повна власність на землю і неповна на працівника виробництва, тобто кріпака. Кріпак володів дрібними знаряддями виробництва. Основна форма власності- відкрита експлуатація.

У дрібному товарному виробництві приватна власність на засоби виробництва базується на особистій праці їхнього власника. У цьому її відмінність від інших форм приватної власності.

За капіталізму на ранніх етапах розвитку існувала повна індивідуальна приватна власність на засоби виробництва, яка концентрувалась в руках небагатьох капіталістів. Трудящі були позбавлені засобів виробництва, а отже, і існування. Капіталістична експлуатація базується не на прямому насильстві, а на економічному примусі до праці.

За умов командно – адміністративної системи між бюрократичним апаратом і трудящими існували відносини експлуатації.

Матеріальна основа виникнення відносин експлуатації криється в самому виробництві, а саме: у здатності робітника створювати додатковий продукт – тобто більш ніж необхідно для її існування. Робітник своєю працею спроможний утримувати не лише себе.

Індивідуальна приватно – капіталістична власність була панівною на ранніх етапах розвитку капіталізму. Це був період вільної конкуренції, який існував до першої чверті ХІХ ст..

В міру економічного процесу поступово зростає значення інших форм власності.

Основними видами власності є: державна, колективна, індивідуальна і змішана.

І. Державна власність – привласнення державою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємств засобів і результатів виробництва та управління ними об’єктами державної власності. Державна власність виникає з моменту появи держави. Так, уже в країнах Стародавнього світу держава була власником споруд, доріг, монетних заводів, майстерень по виготовленню зброї. Широкого розвитку державна власність набуває при капіталістичному способі виробництва, оскільки з ХVІІ ст. виникають державні та змішані (з участю держави) компанії для управління та торгівлі з колоніями, встановлюється власність держави на землю, підприємства по добуванню міді, залізної руди, виготовлення пороху. Державна власність використовувалась в основному як засіб оздоровлення збиткових капіталомістких галузей промисловості, створення нормальних умов для відтворення ССП (капіталу). Об’єктами привласнення на вищій стадії капіталізму стає частка інтелектуальної власності у формі патентів, ліцензій. Найбільших масштабів розвиток державної власності набув в колишньому СРСР, де було одержавлено 92% засобів виробництва і більше 70% створюваного національного доходу. Проте розвиток державної власності в колишньому СРСР здійснювався в інтересах номенклатурної верхівки. Тотально одержавлена економіка була затратною, в управління нею переважали адміністративні методи. В оплаті робочої сили переважала зрівнялівка.

Формами державної власності є:

• загальнодержавна власність. Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава. До об’єктів цієї власності належать: майно збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти; енергетична система; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти республіканського бюджету і НБУ; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств;

• комунальна власність (адміністративно – територіальних одиниць). Суб’єктами права власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі рад народних депутатів різних (регіонів) рівнів. Обєктами комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і кошти місцевих бюджетів; державний житловий фонд; об’єкти житлово – комунального господарства; майно закладів освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі; транспорт і зв'язок.

ІІ. Колективна власність – привласнення певним колективом (групою) засобів виробництва, результатів виробництва, яке поєднюється з колективним управлінням і власністю.

Формами колективної власності є:

• кооперативна – це колективна власність кооперативів, що виникають на грунті добровільного усуспільнення їхніми членами всіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків (паїв);

• акціонерна (майно створене за рахунок продажу акцій). Акціонерний капітал – засоби акціонерного товариства, утворені шляхом об’єднання багатьох індивідуальних капіталів, розширення масштабів акціонерної компанії завдяки капіталізації частини прибутку, а також залучення частини коштів вкладників через механізм продажу акцій;

• корпоративна власність має у своїй основі централізацію капіталів і заощаджень найманих працівників і здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від величини отриманих на внесені кошти акцій (об’єднується капітал акціонерних підприємств: залізниця, порти, гігантські заводи);

• власність громадських організацій;

• власність релігійних організацій;

• власність орендного підприємства – вироблена продукція, одержані доходи;

• власність господарських об’єднань.

ІІІ. Приватна власність (індивідуальна) – форма власності, суб’єктом якої є окрема людина або сім’я. Приватна власність існує у таких формах:

• особиста власність – формується за рахунок трудових доходів від ведення власного господарства, від коштів, вкладених у кредитні заклади, акції та інші цінні папери;

• власність трудового господарства – це власність членів сім’ї та інших осіб, які спільно ведуть трудове господарство: майстерні, інші малі підприємства в сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, житлові будинки і господарські будівлі; машини, обладнання, транспортні засоби, сировина, матеріали та інше майно, необхідне для самостійного ведення господарства;

• власність селянського та особистого підсобного господарства. Вироблена продукція й одержані доходи є власністю селянського господарства і використовується ним на свій розсуд.

Приватна власність існує у двох основних формах: одна – базується на власній праці, друга на використанні найманої праці. Переважно працюють господар і члени сім’ї, а також використовується праця небагатьох найманих працівників.