2.Класифікація економічних систем

Прогрес людського суспільства пов’язаний із становленням та удосконаленням певного типу економічної системи. Вона обумовлюється формою власності та відповідними соціально-економічними виробничими відносинами. Економічна система відображає особливу структуру суспільства, що виникає в процесі господарювання в конкретних умовах, рівень розвитку продуктивних сил, господарські традиції, духовний стан народу, пануючі цінності та притаманний йому світогляд. В економічних системах зберігаються соціальні протиріччя, які продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем.

В залежності від форм економічної діяльності і техніко-економічного укладу можна виділити такі економічні системи: замкнуте господарство, ремісниче господарство; капіталістична економіка; колективістська економіка. В залежності від зв’язку між виробництвом і споживанням виділяють замкнуте, або натуральне, господарство; міське господарство (з розвинутим ремісничим господарством); національне господарство. Якщо ознакою класифікації є рівень техніко-технологічного виробництва, то виділяють такі типи систем: до індустріальне суспільство, індустріальна економіка; постіндустріальна (на основі досягнень НТР) економіка; неоіндустріальне, основу якого складає комп’ютеризація усіх процесів.

Основною ознакою, що об’єднує усі соціально-економічні системи є те, що жодна із систем не може існувати і розвиватися, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб’єктів.

Прийнято виділяти три основні типи економічних систем: система вільного або чистого ринку; система централізовано-планової економіки; система змішаної економіки.

3.Системи вільного або чистого ринку (вільного підприємництва)

Визначення ідеальної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М.Фрідменом, який стверджував, що ідеальна ринкова економіка – це система, в якій незалежні економічні суб’єкти керуються власними інтересами і для досягнення своїх приватних цілей вступають у відносини добровільно та взаємовигідного обміну одного з другим.

Отже, система вільного ринку – це така економічна система в якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.

Історичні межі цієї системи визначаються приблизно з другої половини ХVІІІ ст., до кінця ХІХ – початку ХХ ст.

До особливостей системи вільного ринку можна віднести:

а) приватну власність на капітал, землю, засоби виробництва, природні багатства;

б) ринковий механізм регулювання макроекономічних процесів, заснований на системі вільної конкуренції (існує велика кількість незалежних продавців і покупців товарів й послуг, ціни на які формуються стихійно під впливом попиту і пропозиції);

в) вільне підприємництво :особиста свобода усіх учасників економічної діяльності.

У системі вільного ринку усі взаємопов’язані суб’єкти діють у відповідності зі своїми особистими економічними інтересами.

Державне втручання в системі вільного ринку обмежується двома складовими:

а) захистом приватної власності;

б) формуванням правового середовища шляхом прийняття державою відповідних урядових указів і постанов.