Спільні риси

Приватна власність та засоби виробництва.

Ринкова форма зв’язку між виробниками.

Конкуренція між товаровиробниками.

Відмінності

Просте товарне виробництво Капіталістичне товарне виробництво

1. Виробник продукту та 1. Виробник – найманий робітник;

власник – одна особа. Власник капіталіст.

2. Експлуатація відсутня. 2. Експлуатація існує.

3. Виробництво спрямоване 3. Виробництво здійснюється

на задоволення потреб задля прибутку.

власника. 4. Виробництво ведеться

4. Виробництво здійснюється на спільній праці найманих

на базі індивідуальної, робітників.

відособленої праці. 5. Загальний характер виробництва.

5. Обмежений характер

виробництва (одні продукти

та особисте споживання,

другі – на ринок.

Проте товарне виробництво існує і нині, зокрема в країнах Африки, Латинської Америки, Україні.

2. Товар та його властивості

Товар – це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку, для продажу.

Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:

а) бути продуктами праці;

б) задовольняти потреби інших людей (якщо вдома випікають пиріжки і споживають їх у сім’ї, то вони залишаються продуктами);

в) виготовлятися для обміну.

Двома протилежними властивостями товару є споживна вартість і вартість.

Споживна вартість – це корисність речі товару, завдяки якій, вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, причому тут йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а й інших осіб, тобто ця властивість виявляється як суспільна споживча вартість.

Щоб задовольнити людські потреби, конкретна річ або послуга повинна обмінятися на іншу річ та послугу.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях.

Кожен окремий товар можна обмінювати на безліч інших у різних кількісних пропорціях, отже, він має безліч мінових вартостей.

Так, виготовивши чоботи, швець хоче продати їх і купити для сім’ї центнер борошна або два центнери картоплі. Слід з’ясувати що лежить в основі тих мінових пропорцій, в яких обмінюються ці продукти праці? Чоботи і борошно задовольняють зовсім інші потреби.

Спільними у всіх товарів і послуг, які обмінюються на інші, є те, що в них втілена праця, а саме суспільна, та що створює суспільну споживчу вартість. Саме суспільна праця робить товари порівняльними, а, отже, формує їхню вартість.

Отже, вартість – це внутрішня властивість товару (праця, якість, корисний ефект), зовнішньою формою прояву якої є мінова вартість.

Вартість має два основних аспекти – якісний і кількісний.

Якісний аспект вартості – економічні відносини, які виникають між людьми у процесі суспільного поділу праці при виготовленні товарів та їх обміні.

Кількісний аспект вартості – вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару.

3. В основі кожної із сторін товару лежить відповідний вид праці. Споживчу вартість створює конкретна праця, вартість – абстрактна.

Конкретна праця – корисна праця, яка витрачається в особливій доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці й створює споживчу вартість.

Конкретна праця є передусім корисною працею, умовою існування людей, фізичною природною необхідністю.

Конкретних видів праці стільки, скільки існує професій, видів

(90-ті р. – 8 млн професій).

Абстрактна праця – праця товаровиробника, яка характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці в умовах товарного виробництва.

Абстрактна праця виступає як праця взагалі, яка містить те загальне, що притаманне багатьом видам корисної праці і створює вартість (затрати людської робочої сили, затрати енергії /м’язів, мозку, нервів/).

Єдність споживчої вартості і вартості є суперечлива, тому що конкретна праця виступає у вигляді безпосередньо приватної праці, тобто праці, затраченої приватним власником на приватному підприємстві, і є особистою справою товаровиробниками. У разі невдачі при реалізації свого продукту товаровиробник не зможе задовольнити свої потреби у споживанні та виробництві, і змушений продавати свою робочу силу. Інший товаровиробник, навпаки, реалізувавши вдало свої товари, стає капіталістом – підприємцем. Тому суперечність між приватною і суспільною працею – основна суперечність товарного виробництва, яка проявляється у стихійному коливанні цін, розоренні одних, збагаченні інших.

Величина вартість товару.

З кількісного боку вартість вимірюється співвідношенням індивідуальної та суспільної вартості. Тому на виготовлення одного і того самого товару на однакових підприємствах витрачається неоднаковий робочий час і встановлюється різна індивідуальна вартість. Це залежить від рівня техніки, кваліфікації робітників, організації виробництва, продуктивності праці.

Проте вартість товару визначається не індивідуальними, а суспільно-необхідними затратами праці, в основі яких – суспільно необхідний робочий час.

Суспільно необхідний робочий час – час, потрібний для створення будь-якої споживчої вартості за існуючих суспільно-нормальних умов виробництва, інтенсивності та продуктивності праці, середнього рівня техніки.

Затрати більші від суспільно необхідних не визнаються на ринку (купляють товари дешеві і якісні).

Вартість товару залежить від багатьох чинників, передусім – від продуктивності праці.

Продуктивність праці – кількість продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу.

Із зростанням продуктивності праці у кожній одиниці продукції втілюється менша кількість праці, вартість одиниці продукції зменшується, а вартість виробленої маси залишається незмінною.

Приклад: На підприємстві, яке виготовляє взуття, протягом 8 год. виробляли 1 тис. пар взуття. Якщо продуктивність праці зросла вдвічі, то за 8 год. стали виготовляти 2 тис. пар взуття. Суспільно необхідний робочий час на виготовлення однієї пари скоротився вдвічі – раніше становив 8:1000 = 0,008 і тепер 8:2000 = 0,004 , але час залишався незмінним (8 год.).

На вартість впливає також інтенсивність праці.

Інтенсивність праці – затрати часу за одиницю часу.

Зростання інтенсивності праці рівноцінне продовженню робочого дня. Тому що інтенсивніша праця створює за одиницю часу більшу вартість, ніж менш інтенсивна. Отже, вартість товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній – від інтенсивності праці.

На вартість також впливає складна праця.

Складна праця – праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що, у свою чергу, передбачає потребу в здобутті освіти.

Проста праця – праця, яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації. Наприклад, праця землекопа.

У складній праці втілена не лише праця кваліфікованого працівника, а й опосередкована праця, яка була витрачена на його підготовку (праця вчителів, майстрів, що готували спеціаліста). Тому складна праця – це помножена проста праця, і за одиницю часу нею створюється більша вартість.

Визначення вартості товару суспільно необхідними витратами праці – це його характеристика з боку виробника. В економічній теорії такий підхід розроблено К. Марксом і отримав назву теорії трудової вартості.