Економічне зростання класифікують за темпами і за типами.

За темпами – високі і низькі. На перший погляд може здаватись, що високі темпи кращі, тому що в такому разі суспільство одержує більше продукції. Однак, за умов високих темпів економічного зростання не слід залишати поза увагою якість продукції та структуру виробництва. Якщо у виробництві значно переважають засоби виробництва, а частка товарів споживання незначна, то високі темпи зростання не можна вважати задовільними.

Окрім цього, вимогами до економічного зростання є його пропорційність і безперервність. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5%.

Класифікація за типами розрізняє екстенсивне та інтенсивне економічне зростання.

Сутність екстенсивного типу економічне зростання полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тому середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується тим, що приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, кращої технології.

У дійсності важко розмежувати один тип економічного зростання від іншого. В реальному процесі розширеного відтворення вони співіснують, поєднуються. Тому можна говорити про переважно інтенсивний чи екстенсивний тип.

Темпи економічного зростання, його якість повністю визначається факторами зростання, які можуть бути поділені на три групи:

1. Фактори пропозиції включають:

• ­­ кількість і якість природних ресурсів;

• кількість і якість трудових ресурсів;

• обсяг основного капіталу;

• нові технології – НТП.

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання.

2. Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

3. Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального обсягу випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Збільшення реального продукту можна одержати або шляхом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів, або продуктивнішим їх використанням. У кінцевому підсумку величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих і середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення в працездатному віці. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в країні законами про працю. Продуктивність праці визначається технічним процесом, якістю робочої сили.

2.Економічне зростання на основі кривої виробничих можливостей

Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає крива виробничих можливостей. Побудова цієї кривої визначається тим фактором, що обмеженість ресурсів суспільства обмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшення виробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництво іншого виду.

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси, тобто економіка досягла своїх потенційних значень. Якщо в економіці відбуваються кількісні та якісні зміни в її ресурсах, тобто діють фактори економічного зростання, то це ілюструється зміщенням кривої виробничих можливостей вправо з положення А₁Б₁ до А₂Б₂.

А₂

А₁

 С

Д

Б₁ Б₂ Споживчі товари

Положення А₂Б₂ визначається співвідношенням попиту і пропозиції товару і послуг, а також абсолютною величиною виробничих потужностей економіки. Зображене економічне зростання відбиває можливості досягнення економікою потенційних обсягів виробництва, однак не гарантує того, що економіка здатна реалізувати свої можливості.

Отже, крива виробничих можливостей може зміститися вправо, а виробництво може не здійснюватися в більшому обсязі.

За допомогою кривої виробничих можливостей можна простежити залежність між обраними в поточному періоді альтернативами і майбутніми можливостями економіки. Якщо суспільство обирає в поточному періоді таку ситуацію і структуру виробництва, яка сприяє технологічному прогресу, воно забезпечує більші виробничі потужності в майбутньому і надає пріоритет інвестиційним товарам (т. С). Але якщо в суспільстві поточні пріоритети надаються споживчим товарам, то майбутнє економічне зростання хоча і можливе, однак відбувається значно нижчими темпами (т. Д).

Отже, крива виробничих можливостей дозволяє проаналізувати поточний стан економіки і визначити стратегічні аспекти економічної політики.

Найбільш потужним фактором економічного зростання є технічний процес, який тісно пов’язаний з інвестиційною політикою.

Поряд з факторами, що зумовлюють економічне зростання, існують і такі, що його стримують. До них належить: законодавча діяльність держави в галузі охорони праці, навколишнього середовища.

Існує також ряд факторів, які мають значний вплив на темпи економічного зростання, але вони з великими труднощами піддаються кількісній оцінці. До них можна віднести забезпеченість країни різноманітними природними ресурсами, кількість та якість земельних угідь, кліматичні умови, соціальну, культурну, політичну атмосферу і навіть національні традиції. Сприяє економічному зростанню: міжнародна спеціалізація, зовнішня торгівля.

Теорія економічного зростання розрізняє два підходи до пояснення впливу на цей процес різних факторів:

• Маржиналістським називають підхід неокласичної школи, який ґрунтується на ідеї граничної продуктивності різних факторів виробництва. Це дає змогу визначити граничний внесок капіталу, праці, землі у ВВП. Якщо в умовах незмінності інших факторів один з факторів економічного зростання збільшується на 1%, то зміна ВВП на певний відсоток буде визначати внесок цього фактора в економічне зростання.

• Структуралістський підхід вказує, що економічне зростання є нестабільним, що пояснюється структурою економіки. Зростання може бути спричинене зміною структури споживання, галузевої структури.

Економіка зростання є однією з цілей макроекономічної політики. Тому його темпи залежать від ефективності заходів цієї політики.