4. Регулююча діяльність держави у соціальній сфері

Соціальна політика уряду ставить перед собою два основні завдання:

1. забезпечення нагромадження людського та соціального капіталу;

2. соціальний захист вразливих верств населення.

Досягнення першого завдання відбувається завдяки використанню урядом таких засобів: визначення й запровадження мінімальної заробітної плати; нормування умов праці та тривалості робочого часу; фінансування перекваліфікації та підвищення кваліфікації; фінансування забезпечення базового рівня послуг щодо охорони здоров’я; фінансування (часткове чи повне) освітянських послуг в освітніх закладах різного рівня; індексація грошових доходів за умов інфляції; встановлення неоподаткованого мінімуму доходів; диференціація податкових ставок залежно від рівня доходу; надання податкових пільг і т. ін..

Реалізація другого завдання здійснюється за допомогою таких засобів: соціальне обов’язкове страхування, тобто гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадяну старості (пенсійне страхування), у випадку захворювання, втрати працездатності (медичне страхування); щодо підтримання материнства та дитинства (соціальна допомога сім’ям з дітьми), а також соціальна допомога малозабезпеченим, інвалідам, ветеранам, самотнім.

Потрібно зазначити, що система соціального страхування теж складається з двох напрямів:

• перший пов’язаний з відновленням і збереженням працездатності;

• другий гарантує матеріальне забезпечення громадян, що втратили працездатність або не мали її.

Ми розглянули тільки кілька напрямів економічної політики. Насправді їх значно більше. У зв’язку з цим постає проблема кількісного зіставлення цілей та інструментів. Звісно, чим більше інструментів можна використати для реалізації мети, тим вірогідніше її досягти.

Окрім того, потрібно враховувати, що один і той самий інструмент можна використовувати для досягнення різних цілей. Оскільки цілі можуть суперечити одна одній, то ефект від політики, яка не враховує описаних вище чинників, може бути зведено нанівець. Тому, розробляючи економічну політику, важливо одночасно не включати до урядових програм цілі, що суперечать одна одній. Спочатку потрібно визначити ту ціль, досягнення якої важливіше або є підґрунтям для автоматичного або цілеспрямованого вирішення інших завдань.

Окрім того, потрібно враховувати суперечності між цілями поточними та довгостроковими. Отже, процес визначення цілей і засобів їх реалізації сповнений суперечностей, обмежень, невизначеності наслідків урядових дій у довгостроковій перспективі, що, з одного боку, є підставою для критики будь-яких дій уряду, а з іншого – ускладнює процедуру визначення ефективності урядового втручання у зв’язку з тим, що, по-перше, дії уряду запрограмовані не стільки на економічний, скільки на соціальний результат, по-друге, ціни, в яких вимірюється результат урядової діяльності, часто значно відмінні від ринкових, по-третє, результат урядового впливу визначається не тільки діями уряду, а й природними чинниками та ринком.