6.Функції економічної теорії

Головна мета, а отже і функція економічної теорії полягає в тому, щоб дати відповідь на кардинальні економічні питання, які цікавлять усіх членів суспільства (що таке ринок, як функціонує, спади виробництва, інфляція, безробіття, курси, валют, законодавче забезпечення, міжнародні проблеми, рівень життя). Переконливо відповісти на ці питання не можливо без “економічної теорії”.

Важливим завданням економічної теорії є формування наукового екологічного мислення. Це завдання науки ще називають пізнавальною функцією. Суть її полягає в тому, щоб глибоко і всебічно вивчати виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг протягом усієї історії людського суспільства, виявляти закони й тенденції економічного прогресу.

На відміну від буденного наукове економічне мислення намагається виявити об’єктивну істину, тобто відобразити економічне життя таким, яким воно є насправді, незалежно від будь-яких поглядів і побажань.

Економічна теорія виконує й практичну функцію, яка полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави.

Широка економічна освіта – важливий компонент загально-людських цінностей, без яких не можливо досягти подальшого прогресу цивілізації. Вивчення цього курсу допомагає майбутнім спеціалістам краще реалізувати спеціальність, оволодіти економічною теорією, студенти краще орієнтуватимуться в економічному житті; у виборі місця майбутньої роботи, зможуть повніше реалізувати здібності і знання та використати їх в своїх інтересах.

Методологічна функція розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися при проведенні ґрунтовного конкретно-економічного аналізу (принципи маркетингової діяльності можуть бути використані при організації маркетингу туризму).

7.Економічна політика

В умовах сформованого цивілізованого суспільства, що ґрунтується на ринкових засадах, визначаються такі традиційні цілі економічної політики:

1. Економічне зростання “Прагнення забезпечити виробництво щораз більшої кількості високоякісних товарів і послуг і на цьому грунті досягти вищого рівня життя”.

2. Повна зайнятість. Відповідну роботу треба знайти всім хто бажає і здатний працювати.

3. Економічна ефективність. Необхідно отримати за мінімальних витрат максимальну віддачу від обмежених виробничих ресурсів, що є у розпорядженні суспільства.

4. Стабільний рівень цін. Слід уникати значного підвищення цін або зниження загального рівня цін, тобто інфляція і дефляція.

5. Економічна свобода. Керівники підприємств, робітники і споживачі повинні мати у своїй економічній діяльності високий ступінь свободи.

6. Справедливий розподіл доходів. Жодна група громадян не повинна злидарювати, коли інші громадяни живуть у розкоші.

7. Економічна забезпеченість. Слід забезпечити існування гранічно хворих, непрацездатних, недієздатних, людей кожного віку.

8. Торговельний баланс необхідно підтримувати розумний баланс міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових угод.

Указані цілі зумовлюють цілу низку проблем:

По-перше, у різних країнах і в різні періоди зазначені цілі мають свої суттєві особливості. Так, наприклад, для України, яка тільки розбудовує свою державність і формує свою економічну систему, перша мета зводиться до необхідності зупинити різкий економічний спад, перебудувати структуру виробництва й підпорядкувати його задоволенню потреб народу.

Проблема тлумачення вказаних економічних цілей і специфічних політичних програм необхідних для досягнення цих цілей, пов’язане з тим, що коли перша - четверта і восьма цілі піддаються досить точному вимірюванню, і сьому цілі, безперечно, сприяє виникненню суперечок щодо їхнього точного значення.

По-друге, деякі із перелічених цілей доповнюють одна одну в тому розумінні, що з досягненням однієї цілі з них інші цілі також можуть бути здійсненими. Наприклад, досягнення повної зайнятості означає ліквідацію основної причини низьких доходів (шоста) й економічної забезпеченості (сьома). Крім того, аналіз першої і шостої цілей підводить до висновку, що соціальне напруження, яке може викликатися значною нерівністю у розподілі доходів, послаблюється із зростанням абсолютних розмірів більшості доходів у результаті економічного зростання.

По-третє, деякі цілі можуть суперечити одна одній або взаємо виключати одна одну. Так, намагання збалансувати доходи може послабити стимули до праці, інвестування, технічного прогресу і до підприємницького ризику, тобто послабити дію саме тих чинників, які сприяють швидкому економічному зростанню.

По-четверте, коли основні цілі суперечать одна одній, суспільство змушене розробляти систему пріоритетів у здійсненні завдань, які воно ставлять перед собою. Ці пріоритети відображаються у конкретних програмах, в яких дається визначення цілей і можливих наслідків їхньої реалізації. Це вимагає чіткого уявлення про економічні результати, про вигоди, витрати й політично здійсненність кожної з цих альтернативних програм. На побутовому рівні доводиться часто зустрічатися з тлумаченням економічних проблем з позиції буденної свідомості.