3.Макроекономічна нестабільність

а) Цикли ділової активності: фази циклу і причини коливань.

Кожне суспільство прагне до економічного зростання. Проте довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах економічного зростання. Періоди швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, ростом і зростанням цін.

Це явище було помічене вченими – економістами, особливо коли почастішали економічні кризи, які охопили найрозвинутіші країни, а згодом набули характеру світових криз. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібне коливання в економіці відбувається не хаотично, а в формі економічних циклів.

Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється.

Кожен цикл складається з 4-ох основних фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

1. Криза – різке погіршення економічного становища в країні, спостерігається спад виробництва, масові банкрутства підприємств, значне зростання безробіття, фінансово-кредитна криза, падіння цін, зростання процентної ставки. Криза змінюється депресією.

2. Депресія – застій у розвитку народного господарства. Основними формами її прояву є припинення спаду виробництва, поступове зменшення товарних запасів, призупинення різкого падіння цін, зменшення відсоткової ставки.

3. Пожвавлення – зростання виробництва в обсягах, які були досягнуті перед кризою.

4. Піднесення – швидке зростання виробництва, яке супроводжується зменшенням рівня безробіття, підвищенням цін на товари і послуги, розширенням розмірів кредиту. Вершиною піднесення є бум – це короткотермінове піднесення виробництва, торгівлі, банківської діяльності.

Усі економічні цикли мають спільні риси, наприклад, періодичність чергування фаз циклу, постійне скорочення їх тривалості. За тривалістю економічні цикли поділяють:

1. Малі економічні цикли тривають 3-4 роки, їх причина – це масове оновлення товарів широкого вжитку (наприклад автомобілів на кращі моделі).

2. Середні економічні цикли тривають 10-12 років, їх причина – масова заміна засобів виробництва (верстатів, станків, устаткування).

3. Довгі економічні цикли тривають 50-60 років. Їх обґрунтував російський економіст М. Кондратьєв. В основі довгих циклів – період функціонування доріг, мостів, будівель, та інших об’єктів інфраструктури.

В різний час економісти передбачали різні теорії, які пояснюють коливання ділової активності. Деякі дослідники вважають, що причинами економічних циклів є фактори, які перебувають за межами економічної системи: виникнення сонячних плям, війни, революції, політичні перевороти, високі темпи зростання населення, відкриття нових земель та родовищ корисних копалин, поява наукових і технічних нововведень.

В кінці ХІХ ст. набула розвитку кредитно-грошова концепція циклу, відповідно до якої кризи – це наслідок порушення рівноваги грошового попиту і пропозиції (І. Фішер).

Велике значення для розвитку теорій економічних циклів мали дослідження Дж. Кейнса, в яких цикл розглядається як підсумок руху національного доходу, споживання і нагромадження основного капіталу. Відповідно до кейнсіанської теорії циклічний процес зумовлений динамікою ефективного попиту, що визначається функціями споживання й інвестицій.

У 70 – 80 роки в умовах значної інфляції, коли економічний спад не супроводжувався зниженням цін, поширеною стала монетарна теорія циклу (М. Фрідмен). Ця теорія виходить з того, що в основі циклу лежить нестабільність грошової пропозиції, надлишок якої ”закладає” економічна політика держави.

Принцип акселерації пояснює, що в економіці відбувається прискорюваний вплив змін у споживанні на рівень інвестицій. Він означає, що невеликий приріст продажу споживчих товарів зумовлює великий приріст інвестиційних витрат. І навпаки, за відсутності інвестування почнеться скорочення виробництва, що призведе до депресійних явищ, до зменшення доходів і витрат працівників на споживання.

Незважаючи на всі розбіжності відносно причин економічних циклів, в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними проявами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення.