Позитивні наслідки:

1. Більші можливості гігантських об’єднань розвивати сучасне виробництво, фінансувати крупні науко-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати нову техніку, здійснювати перекваліфікацію;

2. розширення масштабів планомірного й організованого розвитку економіки, свідомого регулювання економічної системи;

3. наявністю змоги у гігантських підприємств економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевими якісними товарами.

Негативні наслідки:

1. встановлення монопольних цін створює штучний дефіцит. Споживачі змушені купляти за вищими цінами;

2. гальмується НТП (високі прибутки без нововведень);

3. вкладання коштів у проекти (гонитва за прибутком), які дають найшвидшу віддачу, із зменшенням інвестицій у важливі виробництва;

4. витрачання монополіями та олігополіями значних ресурсів для збереження і зміцнення монополістичних позицій, влади (реклама, підкуп чиновників);

5. придушення конкуренції.

Монополістична конкуренція.

Сучасна економіка характеризується співвідношенням, переплетенням кокуренції та монополії. Монополія може триматися завдяки тому, що вона постійно вступає в конкурентну боротьбу. За таких умов конкуренція перестає бути єдиним регулятором виробництва. Сучасний господарський механізм являє собою поєднання стихійного ринкового регулювання із свідомим управлінням з боку монополій та держави, одну з його основ становить недосконала конкуренція.

Особливості недосконалої конкуренції:

• по-перше – це конкуренція, що виникає за умов існування монополістичних утворень;

• по-друге – конкурентна боротьба ведеться за монополізаціюринків збуту, джерел сировини, результатів НТП, кредитних ресурсів, кваліфікованої робочої сили;

• по-третє – конкуренція все більше переміщається із сфери обігу, де відбувається реалізація товарів, у сферу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий, загальногосподарський рівень;

• по-четверте – поруч з ціновою конкуренцією, яка використовувалась раніше, застосовують інші засоби.

Розрізняють три основні форми конкурентної боротьби: цінова, нецінова, неекономічна (нечесна).

Методи цінової конкуренції

Цінова конкуренція означає, що основним методом боротьби проти конкурентів є ціна. Її використання грунтується на різноманітних методах і способах. У такій боротьбі перемагає той, хто досягає індивідуальної вартості нижчої, ніж ринкова ціна. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково – технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення продуктивності живої праці.

Методи нецінової конкуренції

Вона застосовує такі способи:

1. Підвищення якості продукції

2. Використання реклами

3. Умови пов’язані з продажем товарів

Нечесна конкуренція здійснюється різними способами:

1. Дезінформація з боку виробника до споживачів і господарських суб’єктів про товари і послуги.

2. Використання товарного знака, фірменного найменування або маркування товару без дозволу господарського суб’єкта, на ім’я якого вони зареєстровані.

3. Поширення компроментуючої інформації про товари своїх конкурентів.

4. Деякі фірми вдаються до будь-яких заходів тиску на постачальників, щоб вони відмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів та у наданні кредитів.

5. Деякі фірми шляхом підкупу встановлюють більш високі оклади, різні пільги і переманюють провідний персонал фірм- конкурентів.

Олігополія (від грец. oligos – небагато, і poleo – продаю) – панування декількох міцних фірм у виробництві продукції в більшості галузей промисловості та їх диктат на ринку. За характером олігополія є колективною монополією, в якій своєрідно поєднюються монополія і конкуренція.

Якщо монополія здійснюється лише з боку продавця, то цю ситуацію характеризують як монопcопія (моно – один, пеопія – закупівля продовольства).

Олігопcопія – наявність невеликої групи покупців певного товару чи послуги.