4.Основні макроекономічні показники
Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Національний обсяг виробництва – це показник, призначений для того, щоб встановити обсяг продукції та послуг, вироблених у суспільстві за певний період часу. За методикою, яка використовується в більшості країн, виготовлену національну продукцію чисельно виражають показником ВНП. ВНП визначають як сумарну ринкову вартість всіх кінцевих товарів та послуг, вироблених національною економікою за рік.
Центральне місце серед макроекономічних показників займає ВВП.
ВВП – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені всередині країни за рік.
Кінцева продукція – це та частина валового випуску, яка виходить із сфери виробництва, спрямовується на невиробниче споживання. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто сировина, матеріали, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції спричинило б виникнення повторного рахунку.
2.1. Для обчислення ВВП використовують 2 методи, які є абсолютно рівноцінні:
Розрахунок ВВП за витратами:
ВВП=С + Іg + G + NE, де
С – споживчі витрати;
Іg – валові приватні інвестиції;
G – державні витрати;
NE – чистий експорт.
Споживчі витрати (С) – включають витрати домашніх господарств на різні види товарів і послуг: предмети споживання довгострокового використання, предмети поточного споживання, витрати на послуги.
Валові приватні інвестиції (Іg) – складаються з інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва (амортизація) протягом року та чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу). За натуральною формою це: будівництво, машини й устаткування, зміни в запасах, житлове будівництво та ін.
Державні витрати (G) – це усі витрати держави, які йдуть безпосередньо на виробництво товарів та послуг, та на закупки товарів державою. До складу державних витрат не включають трансферних платежів – це державні виплати індивідам, які не обумовлюються безпосередньою їхньою участю в суспільному виробництві. До них включають: допомогу по безробіттю, пенсії, допомога хворим і пристарілим.
Чистий експорт – це різниця між обсягами експорту й імпорту. Чистий експорт може бути величиною від’ємною.
Обчислення ВВП за доходами – це сума первинних доходів, створених в країні за рік.
ВВП= W + R + i + p + A + Tn,
Заробітна плата (W) – це грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати приватних пенсійних фондів.
Рента (R) – визначає рентні доходи, які отримують домашні господарства за здачу в оренду землі, приміщення, житла.
Процент (i) – виступає у вигляді доходів від грошового капіталу, заощаджуваного домашніми господарствами.
Прибуток (p) – отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний прибуток від власності) та корпорації (дивіденди, нерозприділений прибуток).
Амортизація (А) – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.
Непрямі податки Tn встановлюються в цінах товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (універсальні акцизи, мито, податок на додану вартість).
2.2. Інші показники СНР.
Крім показника ВВП в СНР є ряд похідних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП. До них відносять:
Чистий Національний Продукт (ЧНП) представляє собою валовий національний продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування):
ЧНП = ВНП – А.
Національний доход (НД) – це доход, який визначається шляхом вилучення з вартості чистого національного продукту непрямих податків:
НД = ЧНП – непрямі податки.
Національний доход – це сума факторних доходів від праці, землі, капіталу за рік.
НД = зарплата + рента +процент + прибуток.
Особистий доход – це доход, отриманий приватними особами. Він розподіляється на споживання і виплату податків.
ОД = НД – виплати на соцстрах – податок на прибуток корпорацій – нерозприділений прибуток + трансферні платежі.
Доход кінцевого використання – це частина особистого доходу, яка залишається після сплати індивідуальних податків.
ДКВ = ОД – індивідуальні податки.
Макроекономічні показники – це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Оскільки ціни з року в рік змінюються, то потрібно вирізняти 2 види ВВП:
Номінальний ВВП це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах даного року;
Реальний ВВП – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах або в цінах року, який приймається за базу.
Для обчислення темпів приросту ВВП за рахунок цін використовують дефлятор ВВП, тобто індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг.
Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфлювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефілювати (зменшити грошовий вираз ВВП). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП для кожного року в базових цінах
