Контрольні запитання і завдання

1. Дайте визначення поняття «ринкова інфраструктура» і розкрийте значення її для безперебійного функціонування ринку.

2. Для чого запроваджується біржова торгівля? Чи змінилося її значення на рубежі тисячоліть? Якщо так – розкрийте зміст змін. Якщо ні – поясніть чому.

3. Які функції виконують різноманітні угоди біржової торгівлі?

4. Які ви знаєте об’єкти біржової торгівлі (за видами бірж)?

5. Якими цінними паперами торгують на фондовій біржі? Що таке користування цінних паперів?

6. Яка роль держави у структурі послуг, що їх забезпечують галузі інфраструктури?

Тема 9: “Підприємство і підприємництво ” Підприємець – це людина особливого роду. Прибуток для нього лише символ успіху. Головне – ступити на незвіданий шлях, далекий від усталених рішень.

Йозеф Шумпетер

План

1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин.

2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Його суть та функції.

3. Види підприємств.

Основні терміни і поняття

Підприємництво. Бізнес. Підприємець. Індивідуальні підприємства. товариства. Повне товариство. Товариство з обмеженою відповідальністю. Змішані товариства. Великі, дрібні та середні підприємства.

1. Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин

Економічно блага рухаються не самі по собі. Вони виступають як засоби зв’язку між економічними агентами.

Економічні агенти – це суб’єкти економічних відносин, що беруть участь у виробництві, і споживанні економічних благ. Основними економічними агентами являються домогосподарства (індивіди), фірми, держава і її підрозділи.

Домогосподарства являються власниками економічних ресурсів, постачають ці ресурси на ринок ресурсів. Грошові доходи отримані домогосподарствами від продажу ресурсів, у процесі витрачання виявлено і формують попит на безліч товарів і послуг.

Домогосподарства передають попит на споживчі товари і послуги, і є одночасно поставщиками економічних ресурсів.

Попит домогосподарств виражається у витратах, що проводиться на ринок споживчих товарів і послуг. Домогосподарства поставляючи необхідні ресурси (працю, капітал, підприємницькі здібності), одержують грошові доходи (зарплату, ренту, процент, прибуток).

2. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки, його суть форми і види

Підприємці рухаються, тобто відтворюються як суб’єкти економічного життя через таку організаційно-економічну ланку як підприємство. Це заводи і фабрики, банки і універмаги, наукові та дослідні інститути магазини, шахти і ферми, інші заклади, що є самостійними господарськими суб’єктами, які мають право юридичної особи і здійснюють виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання прибутку.

Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім’я, під яким юридично повноправний господарюючий суб’єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи.

Підприємство – самостійний господарюючий суб’єкт, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку.

Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці терміни вживатимемо як ідентичні.

Двома сторонами підприємства є певна сукупність продуктивних сил (засобів праці, працівників, наукових лабораторій) та відносин власності, які виникають внаслідок привласнення засобів та результаті виробництва й управління власністю.

На підприємстві відбивається також одиничний поділ праці. Залежно від технологічного способу виробництва, розмірів підприємства існують основний та допоміжний цехи, дільниці, служби, відділи. Одиничний поділ між працівниками здійснюється за професіями, спеціальностями. Підприємство є важливою ланкою техніко-економічних відносин, оскільки вступає у відносини спеціалізації, кооперування з іншими підприємствами.

Вид характеру соціально-економічного поєднання працівників із засобами виробництва значною мірою залежить тип підприємства.

Як самостійна економічна одиниця підприємство виходячи із своїх інтересів (одержання прибутку) і виробничих можливостей, визначає, як і для кого виробляти. У зв’язку з тим підприємством виконує такі функції:

• організаційну;

• відтворювальну;

• соціальну;

Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.

Відтворювальна функція підприємства – це інвестування, спрямування капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Причини виникнення підприємства вчені пояснюють по-різному. К.Маркс, наприклад, пов’язував утворення фірм з розвитком кооперації та поділу праці, заснованих на системі машин. Наш сучасник, Лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Чиказького університету Р. Коуз вважає, що поява фірм зумовлена необхідністю ринкових витрат.

Підприємства визначають ділову активність національної економіки. Вони є головними товаровиробниками, суб’єктами, які здійснюють розвиток виробництва, визначають його структуру. Від ефективності функціонування підприємства залежать економічний, науковий, технічний рівень розвитку країни, добробут населення.

Поведінка фірми на ринку залежить від типу ринку, по якому вона функціонує.

Реальним суб’єктом ринкових відносин підприємство може бути за таких умов:

1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та споживачів, формувати ціни та розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків.

2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.

3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності.

Безперечно, що таких умов у період перехідної економіки підприємства України ще не мають. Вони лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період.

Функції зумовлені власністю: правова, соціальна, психологічна.

Виходячи з правового аспекту підприємства повинні через союзи підприємців впливати на удосконалення законодавства, економічну політику.

Щодо соціального аспекту, підприємство має створювати належні умови для підвищення соціально-освітнього рівня працівників, охорони їх здоров’я, надавати допомогу, організовувати відпочинок.

Психологічний аспект передбачає створення належного психологічного клімату, формування у працівників почуття господаря, ставлення до власності підприємства як до своєї. У цьому відношенні взірцем є Японія: японець, знайомлячись, називає не своє прізвище,а фірму, на якій він працює.