Рикетсіози

Група гострих трансмісивних інфекційних хвороб, що викликаються рикет­сіями, отримала загальну назву рикетсіози. Ці захворювання характеризуються гарячкою, генералізованим васкулітом, висипанням на шкірі, ураженням централь­ної нервової системи. Розрізняють антропонозні й зоонозні рикетсіози.

Патогенні рикетсії належать до родини Rickettsiaceae і поділені на три роди: Rickettsia, Coxiella, Rochalima. Залежно від біологічних властивостей збудників, клінічної картини хвороб та їх епідеміологічних особливостей виділяють 5 груп рикетсіозів: група висипного тифу, гарячка цуцугамуші, група кліщових плямис­тих гарячок, пневморикетсіоз (Ку-гарячка) і пароксизмальний рикетсіоз (волинська п' ятиденна гарячка). Всі види рикетсій адаптовані до існування в організмі во­шей, бліх і кліщів, які є переносниками захворювань.

Епідемічний висипний тиф

Збудником висипного тифу є Rickettsia prowazekii. Захворювання характери­зується раптовим початком, високою температурою, сильною інтоксикацією, ура­женням прекапілярних розгалужень артерій і розеольозно-петехіальним висипом.

Будь-які маніпуляції з рикетсіями Провачека дуже небезпечні. Тому виділен­ня збудника з крові хворих або іншого досліджуваного матеріалу, а також зара­ження тварин, курячих ембріонів і культур клітин проводять лише при наукових дослідженнях у спеціальних режимних лабораторіях.

Широкі можливості для виявлення рикетсій в досліджуваному матеріалі відкриває полімеразна ланцюгова реакція. Вже виготовлені праймери для родо- специфічної і видоспецифічної діагностики рикетсій з чутливістю 1-10 клітин на пробу. Метод ПЛР дає змогу рано і швидко поставити діагноз висипного тифу. При цьому можна використати не тільки свіжий нативний чи заморожений матері­ал, а й фіксований формаліном або метанолом.

Для виявлення рикетсій у досліджуваному матеріалі, в організмі заражених тварин, курячому ембріоні або в тілі вошей, бліх і кліщів використовують мікроско­пію. Метод забарвлення мазків повинен чітко й контрастно виявити як позаклі­тинні, так і внутрішньоклітинні (в тому числі й внутрішньоядерні) форми рикетсій. Для цієї мети найчастіше вживають методи Романовського-Гімзи і Здродовського.

При фарбуванні азур-еозином протягом 18-20 год рикетсії набувають різних відтінків голубого кольору. Мазки при цьому необхідно фіксувати метанолом або сумішшю Никифорова.

Швидше виявляють рикетсії при забарвленні за способом Здродовського. Матеріал наносять тонким шаром на предметне скло, фіксують на полум'ї, нали­вають на 5 хв розведений карболовий фуксин (10-15 крапель барвника на 10 мл дистильованої води). Препарат знебарвлюють 0,15 % розчином оцтової або соля­ної кислоти, промивають водою і протягом 10 с дофарбовують 0,5 % водним роз­чином метиленового синього. Рикетсії забарвлюються в рубіново-червоний, ци­топлазма клітин - в голубий, а ядра - в синій колір (див. вкл., рис. 25).

Надійніші результати виявлення рикетсій у досліджуваному матеріалі дають прямий і особливо непрямий методи флуоресценції. Прямий метод полягає в тому, що виготовлений і висушений мазок крові, препарат-відбиток або тонкий зріз органів тварин, вошей тощо обробляють специфічною флуоресцентною сироват­кою і досліджують під люмінесцентним мікроскопом. При наявності рикетсій видно специфічне золотаво-зелене світіння.

Більш прогресивний непрямий метод пов'язаний із попередньою обробкою мазків чи препаратів звичайною імунною (нелюмінесцентною) сироваткою, а потім міченою антиглобуліновою сироваткою проти глобулінів того виду тварин, на яких отримували звичайну імунну діагностичну сироватку. Можливе також викорис­тання антикомплементарної флуоресцентної сироватки. В обох випадках при по­зитивному результаті видно характерне люмінесцентне світіння.

А поки що для діагностики епідемічного висипного тифу використовують, в основному, серологічні реакції, особливо такі, як аглютинації, зв'язування комп­лементу, непрямої гемаглютинації, непрямого гемолізу та імуноферментний аналіз.

Серологічна діагностика. Для макроскопічної реакції аглютинації Вейгля використовують корпускулярний рикетсіозний антиген (500 млн клітин/мл). Си­роватку хворого розводять від 1:40 до 1:1280 в об'ємі 0,25 мл і в кожну пробірку добавляють по 0,25 мл антигену (табл. 65). При цьому необхідно враховувати, що після внесення антигену розведення сироватки подвоюється.

Облік реакції проводять неозброєним оком або за допомогою аглютиноскопа через 2 год після того, як пробірки вийняли з термостата. Аглютинат рикетсій виглядає як ніжний, дрібнозернистий осад на дні пробірки, інтенсивність якого позначають за чотириплюсовою системою. Реакцію Вейгля вважають високоспе- цифічною. Вона випадає в діагностичному титрі 1:40-1:80 і більше майже у 100 % хворих на висипний тиф вже на 4-5-й день хвороби. Ще більш достовірні резуль­тати отримують при постановці реакції методом парних сироваток.

Таблиця 65

Схема постановки реакції аглютинації Вейгля Компоненти, мл	Номер пробірки
	1	2	3	4	5	6	7 (контр.)
Ізотонічний розчин хлориду натрію	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25
Сироватка хворого 1:10	0,25^	^	^	^	^		-
Антиген рикетсій Провачека	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25	0,25
Остаточне розведення сироватки	1:40	1:80	1:160	1:320	1:640	1:1280	-
Експозиція в термостаті 18 год при 37 °С

Широко вживану в минулому неспецифічну реакцію аглютинації Вейля-Фе- лікса з діагностикумом Proteus vulgaris ОХ₁₉ тепер не використовують.

Досить чутливим і високоспецифічним методом серологічної діагностики висипного тифу є постановка реакції зв'язування комплементу. Комплементзв'я- зуючі антитіла появляються в сироватці крові на 5-6-й день хвороби і досягають максимальних титрів на 15-16-й день. Через 1 -2 місяці титр їх починає падати, але ці антитіла зберігаються в організмі протягом багатьох років. РЗК особливо часто використовують для диференціальної діагностики між епідемічним і ендемічним висипним тифом, а також з рецидивною хворобою Брілля-Цінссера.

Сироватку крові хворого розводять від 1:10 до 1:250. Антигенами для РЗК можуть бути як корпускулярні, так і розчинні. Пробірки ретельно струшують після додавання кожного компоненту. Першу фазу реакції проводять або при низькій температурі в холодильнику протягом 18-20 год, або при 37 °С впродовж 60 хв. Другу фазу реакції після додавання гемолітичної системи проводять у термостаті протягом 30-45 хв.

Облік РЗК роблять через 1-2 год після того, як пробірки вийняли з термостату, за класичною чотириплюсовою системою. Реакцію вважають позитивною при титрі сироватки 1:60 під час захворювання і 1:10 - при ретроспективній діагностиці.

Ще більш чутливою є реакція непрямої гемаглютинації, яка стає позитивною з 3-4-го дня захворювання. Вже в початковий період хвороби діагностичний титр РНГА може досягати 1:1000, а через 2-3 тижні - 1:4000-1:64000. У зв'язку з цим інактивовану сироватку хворого розводять у пробірках чи лунках полістиролових планшет від 1:250 до 1:64000 в об'ємі 0,4 мл. У кожну пробірку (лунку) добавля­ють по 0,1 мл антигена, тобто 1 % зависі еритроцитів із адсорбованим на них рикетсіозним антигеном. Пробірки (пластини) ретельно струшують і вміщують у термостат на 45 хв при температурі 37 °С. Результат реакції враховують за наяв­ністю або відсутністю гемаглютинації. Обов'язково ставлять контроль сенсибілі­зованих еритроцитів на відсутність спонтанної аглютинації.

Високу чутливість і специфічність має також реакція непрямого гемолізу, яку використовують як експрес-метод діагностики в ранній період хвороби. Для її постановки рикетсіозний антиген адсорбують на еритроцитах барана, а методика така сама, як і для РНГА, за винятком того, що після додавання антигена до різних розведень сироватки в кожну пробірку вносять по 0,1 мл комплементу в розве­денні 1:10. Пробірки вміщують у термостат на 60 хв. При позитивному результаті настає гемоліз еритроцитів. У контрольних пробірках гемоліз відсутній. Попе­редній облік цієї реакції можна проводити вже через 30 хв, а остаточний - через годину.

Для серологічної діагностики висипного тифу запропоновано імунофермен- тний метод у модифікації "захвату" антитіл ^М, які нагромаджуються при пер­винному захворюванні, що дозволяє диференціювати його від рецидивної форми Брілля-Цінссера.

Є спроба діагностувати епідемічний вошивий висипний тиф за допомого внут- рішньошкірної алергічної проби, яка виявляє гіперчутливість сповільненого типу.