15. Наслідки членства в сот для зовнішньоторговельних відносин України

Членство держави у СОТ стало потужним стимулом реформування торговельного режиму, формування прозорої та передбачуваної регуляторної політики, що сприятиме розвитку вітчизняного підприємництва, у тому числі через вихід на зовнішні ринки За період травень - серпень 2008 у порівнянні з відповідним періодом 2007 року відбулося зростання обсягів експорту майже по всіх товарних групах. Одним з факторів, що позитивно вплинув на експорт промислової продукції після вступу України до СОТ є припинення квотування експорту української металопродукції на ринок ЄС. 1. Членство України в СОТ мало наслідком збільшення обсягів експорту до країн дальнього зарубіжжя. 2. Різке падіння темпів розвитку експортоорієнтованих галузей пояснюється наслідками світової фінансово-економічної кризи та не пов‘язане з вступом до СОТ. 3. Здійснення аналізу виробництва та відокремлення впливу членства України в СОТ на динаміку ВВП у промислових і агропромислових секторах економіки неможливе у зв’язку з наслідками фінансової кризи. 4. Збільшення обсягів імпорту у 2008 році пояснюється, в основному, зростанням цін на енергоресурси. Найсуттєвішою перевагою членства України в СОТ є створення умов для збільшення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій за І півріччя 2008 року становив 6,9 млрд. дол. США, що у 2,7 рази перевищував показник січня-червня 2007 року. Загальний аналіз зовнішньоторговельних відносин України свідчить, що вступ держави до СОТ позитивно вплинув на гармонізацію торговельно-орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяв активізації торговельних відносин з країнами-членами Організації.

16.Загальні поняття міжнародної торговельної угоди, операції та контракту.

Угодою (оборудкою) (англ. transaction) визнають всі дії фізичних і юридичних осіб, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав чи обов’язків.

Характерними ознаками об орудки (угоди) є:

• направленість на досягнення певного результату (встановлення, зміна чи припинення цивільних прав і обов’язків);

• вольова дія сторін за умови їх дієздатності;

• юридична правочинність (угода, що не відповідає закону, є недійсною);

Отже, інститут міжнародної комерційної оборудки ( business transaction) – це сукупність цивільно-правових норм, які визначають порядок і форми здійснення оборудок, їх правовий зміст, умови дійсності і юридичні наслідки недійсності.

Оборудки поділяються на односторонні (англ. unilateral), двосторонні (bilateral), багатосторонні (multilateral). Односторонні оборудки здійснюються в інтересах однієї особи, наприклад договір безвідплатного зберігання, доручення, публічна об’ява премії іншій особі за здійснення певної дії. Такі угоди можуть здійснюватись в інтересах іншої особи і вимагають відповідного оформлення доручення адміністративним чи законодавчим актом. Двосторонні і багатосторонні міжнародні оборудки звично називаються контрактами (договорами).

Контракт (угода) (англ. contract, agreement) є основою для виникнення зобов’язання (англ. obligation) під яким розуміють зобов’язання по відношенню до іншої особи здійснити певну дію або утриматись від дії. Внаслідок виконання зобов’язань встановлюються права володіння, користування розпорядження майном, виконуються роботи, надаються послуги.

Зобов’язання, що виникають з угоди, визначаються за місцем її здійснення, якщо інше не передбачено законодавством чи домовленістю сторін.

Недійсною вважається угода, яка:

• не відповідає вимогам законодавства, нормам моралі, “доброго порядку”.

• не відповідає справжній дійсній волі обох чи одної з сторін (здійснення під погрозою, обманом, шантажем, зловживанням впливом, насиллям).

• укладена особами перед моментом оголошення їх неплатоспроможними.

• укладення недієздатними або частково недієздатними особами.

• здійснена з порушенням форми, встановленої законодавством, у випадку, коли наслідок недійсності прямо вказаний в законодавстві.

Серед недійсних угод вирізняють оскаржувані і “нікчемні”.

Оскаржувані угоди визнаються недійсними тільки за вимогою контрагента в суді з дати його рішення. В противагу цьому, “нікчемні” угоди, це такі, які можуть бути визнані недійсними не тільки за вимогою контрагента, а і будь-якої зацікавленої особи чи суду. “Нікчемні” угоди визнаються недійсними з дати їх укладання. При визнанні угоди недійсною, кожна з сторін зобов’язана повернути іншій все отримане за угодою, а при неможливості – відшкодувати в грошах, якщо інші наслідки не передбачені законом. Загальні вимоги, що відносяться до учасників угоди, способу вираження їх волі, змісту угоди, визначаються застосовуваним правом і законодавством.

Найпоширеніші контракти (договори) за печаткою. Такий контракт повинен бути оформлений письмово (від руки або надрукований), підписаний всіма сторонами. До контракту повинна прикладатись печатка особи (осіб, що його уклали). Контракт повинен бути переданий іншій стороні. Невідповідність цим вимогам є підставою для визнання контракту недійсним.

Отже, якщо розуміти під оборудкою (угодою), дії які спрямовані на встановлення (зміну, припинення) цивільних прав (обов’язків), а під контрактом (договором) цивільне право відношення, внаслідок цього ці обов’язки (права) виникають, то можна стверджувати, що контракт є юридичним оформленням оборудки.

Зовнішньоекономічна операція це дії або комплекс дій з підготовки укладання і виконання міжнародної оборудки (торговельної, інвестиційної, науково-виробничої). Певною мірою можна говорити про більш вузький характер поняття “операція”, ніж “оборудка” - всяка операція завершується оборудкою, оформленою відповідним договором (контрактом). З іншого боку, окрема операція теж може носити характер оборудки і оформлятись договірно-правовим чином.

Зовнішньоекономічні операції поділяються на основні, які здійснюються на платних засадах між контрагентами і складають зміст оборудки та забезпечуючи, пов’язані з виконанням оборудки. До перших відносяться торгівля (обмін) продукцією в матеріально уречевленій формі, нематеріальній формі (послуги, результати інтелектуальної праці, право користування тощо). Неважко побачити, що визначальною характеристикою основних операцій є перехід права власності на об’єкт операції – матеріально-уречевлену чи нематеріальну продукцію (роботи, послуги).

До забезпечуючи операцій звично відносять міжнародні транспортно-експедиторські, страху вальні, розрахунково-фінінсові, складські, митні, агентські (маркетинг, реклама) операції.