34.Принципи техніко-економічного обґрунтування зовнішньоекономічних операцій

Діяльність господарських суб’єктів на світових ринках здійснюється на умовах конкурентного ринкового середовища, тому методи і сама техніко-економічна оцінка повинні враховувати такі особливості функціонування світових ринків, як динамічність параметрів, що характеризують міжнародні торговельні операції:

При розробці ТЕО необхідно враховувати 2 важливих моменти:

- невизначеність досягнення результатів;

- неспівпадіння інтересів різних учасників кожної операції

Як наслідок цих особливостей критерії техніко-економічної оцінки носять багатоваріантний характер.

В минулому оцінка техніко-економічних показників базувалась на припущеннях стабільного розвитку економічних процесів. Оскільки ринок є динамічною рівноважною системою, слід враховувати таку його характеристику, як динамічність параметрів, а саме:

При розробці техніко-економічного обґрунтування зовнішньо-торговельних операцій потрібно брати до уваги такі особливості світових ринків:

-перспективні зміни попиту на товар на світовому ринку і відповідну зміну розмірів виробництва;

-можливі коливання світових цін на ресурси та готову продукцію;

-вірогідне майбутнє зниження витрат виробництва в процесі нарощування обсягів випуску;

-майбутні зміни технічного рівня продукту чи виробництва в процесі НТП;

-ступінь доступності фінансових (в т.ч. валютних) ресурсів для непередбачуваних інвестицій.

Названі характеристики динамічності в меншій мірі стосуються разових торговельних операцій, але для середньо- і крупномасштабних проектів повинні бути обов’язково враховані.

Невизначеність досягнення результатів зовнішньоторговельних операцій полягає в ризику недосягнення його цілей. Важливим стратегічним елементом ТЕО у рівень ризику ЗТО. В загальному випадку розрізняють наступні види зовнішньоекономічних ризиків:

ринкові (збутові) - пов’язані зі зниженням попиту на потенційних ринках або зі зниженням світових цін;

політичні (запровадження ембарго, обмежень);

комерційні - пов’язані з несумлінністю чи неплатоспроможністю партнера;

виробничі - (труднощі в організації виробництва, відладки обладнання, підготовці кадрів);

науково-технічні (невизначеність результатів НД і ДКР, освоєння нових технологій);

інформаційні (ріст цін на матеріали, енергосировинні ресурси, оплату праці);

валютні (можлива зміна валютних курсів, ревальвація і девальвація).

Врахування ризику в техніко-економічних розрахунках здійснюється шляхом використання в розрахунках показників імовірності майбутніх результатів і витрат або статистичних розподілів очікуваних доходів.

Інфляційний ризик може бути врахований введенням поправки (інфляційної премії) до рівня норми прибутку (ставки проценту), що характеризує дохідність по безризиковим вкладенням капіталу.

Неспівпадіння інтересів учасників ЗТ (зовнішньоторговельної) операції (проекту) полягає в відмінностях інтересів підприємця (максимізація потенційного прибутку; темпів росту активів підприємства; підтримка престижу фірми та самого підприємця; високого рівня оплати його працi) і власників капіталу (максимізація поточного прибутку, дивідендів). Існують певні відмінності інтересів підприємця і народного господарства в цілому. Очевидні і відмінності між інтересами різних сторін проекту.

Як результат, названі фактори обумовлюють множинність критеріїв оцінки ефекту, суперечливість отриманих показників (наприклад, інтегрального ефекту і рентабельності). Слід зважати на те, що результати ТЕО ще не гарантують ефективність проекту. Вони є лише основою для прийняття рішень на передконтрактних переговорів, укладення і виконання контракту.

Практична торговельна та інвестиційна діяльність дозволили сформувати найбільш доцільну послідовність техніко-економічних розрахунків ефективності проекту (операції). Найбільш систематизовано послідовність техніко-економічних розрахунків викладено у методиці UNIDO, якою рекомендуються наступні розділи ТЕО:

Загальні вихідні дані та умови: ідея проекту, основні завдання, покраїнна та галузева спрямованість;

Ринок і потужність підприємства:

а) визначаються існуючі розміри виробництва продукту і провідні виробники; перспективи розвитку попиту;

б) досліджуються ринки збуту; конкуренція; дається оцінка приблизної виробничої програми, включаючи випуск супутньої продукції та утилізацію відходів;

Матеріальні фактори виробництва: оцінюються потреби в сировині; комплектуючих, енерго-паливних ресурсах, визначаються можливі джерела поставки та приблизні річні витрати на матеріальні фактори виробництва, в т.ч. імпортовані;

Місце розміщення підприємства і МТБ - проводиться попередній вибір площадки розміщення, оцінка вартості земельної ділянки;

Проектно-конструкторська документація: визначаються витрати на придбання технології, обладнання, в тому числі придбання ліцензій; розробляється план будівельно-монтажних робіт з визначенням відповідних капіталовкладень;

Організація підприємства і накладні витрати: формується організаційна структура підприємства (виробнича, збутова, управлінська) і розраховується обсяги відповідних витрат;

Трудові ресурси: оцінюється потреба в ресурсах в розрізі категорій (робітники, ІТП, службовці) та основних спеціальностей, включаючи іноземних громадян і розраховуються витрати на оплату праці;

Планування строків реалізації проекту: розробляється графік здійснення проектів; кошторис витрат на реалізацію проекту в відповідності з графіком;

Фінансово-економічна оцінка проекту: розраховуються узагальнюючі ефекту та ефективності, які приймаються за основу рішення про проект, в цілому, умов контрактів зі споживачами, постачальниками, партнерами, фінансовими установами; розділ включає в себе наступні підрозділи:

-загальні інвестиції;

-фінансування проекту

-виробничі витрати;

-таблиця грошових потоків;

-фінансово-економічні показники проекту;

-національна економічна оцінка проекту.

Узагальнюючими показниками фінансово-економічної оцінки, які використовуються в міжнародній практиці є:

Чиста поточна вартість (“інтегральний економічний ефект”), який обчислюється як різниця сукупного доходу від реалізації проекту і всіх видів витрат з врахуванням дисконтування різночасових витрат і доходів та з урахуванням фактору часу;

Рентабельність і прибутковість (відношення прибутку до капіталовкладень; до залучення (акціонерного) капіталу);

Внутрішній коефіцієнт ефективності (внутрішня норма рентабельності, при якому інтегральний ефект дорівнює нулю; проект вважається ефективним, якщо значення коефіцієнта не нижче, ніж базове значення;

Термін повернення капіталовкладень (строк окупності): кількість років на протязі яких дохід від продаж за вирахуванням функціонально адміністративних витрат перевищує початкові капіталовкладення;

Динаміка грошових потоків: найбільше від’ємне значення чистої поточної вартості, розрахованої наростаючим підсумком, значення якого відображає фінансових ресурсів для реалізації проекту;

“Точка беззбитковості”: мінімальний розмір випуску продукції, при якому забезпечується “нульовий” прибуток (при даній ціні і структурі виробництва дохід від продаж дорівнює витратам виробництва).

Показник валютної збалансованості витрат і доходів.