49.Базисні умови поставки (буп)

Базисними умовами поставки ( місця поставки) в контракті називають умови, які визначають розподіл зобов’язань між продавцем і покупцем по доставці товару та встановлюють момент переходу ризику випадкової втрати чи пошкодження товару з продавця-експортера на покупця-імпортера. ( Як правило, БУП у внутрішній торгівлі не застосовуються).

Такі умови називаються базисними, тому що вони визначають базис ціни товару. Витрати можуть включати: витрати на підготовку товару до відвантаження ( перевірка кількості та якості, відбір проб, упакування); оплату завантаження на засоби внутрішнього перевізника; оплату перевезення від пункту відправки до основних транспортних засобів; оплату завантаження на основні транспортні засоби; оплату перевезення міжнародним транспортом; оплату страхування вантажу в дорозі; витрати по зберіганню товару в дорозі і перевантаження; витрати по вивантаженню в пункті призначення№ витрати по доставці на склад покупця; оплату мита, митних зборів, податків при перетині митного кордону.

Якщо в сторони зобов`язання для даної умови (терміну) і пункту відсутні, то пишеться немає зобов`язань.

Згідно практики, що склалась умови /neoterms стосуються лише контрактів купівлі-продажу і не відносяться до договорів перевезення / neoterms носять рекомендуючий характер і при невідповідності їх з контрактними, пріорітет надається умовам контракту. Державні органи можуть прямо чи опосередновано рекомендувати переважне використання /neoterms з метою орієнтації товаропросування по внутрішньодержавним маршрутам; стимулювання розвитку внутрішнього страхового ринку, залучення валюти. Тому Указом Президента використання /neoterms було впроваджено в Україні.

При виборі базисної умови поставки слід враховувати, що цим визначається зміст інших умов контракту. При цьому сторони виходять з принципу мінімізації матеріальних витрат на поставку. Так, втирати продавця за умовою франко склад-покупця, включаються в вартість товару і є джерелом валютних надходжень, якщо це є одним з моментів інтернаціоналізації господарської діяльності. При нестачі валюти у покупця – для нього вигідні умови типу EXW. При цьому може бути використаний власний транспорт або національний перевізник. Зауважимо, що вартість перевезення може досягати половини контрактної вартості товару.

50.Базис і валюта ціни.

Ціна товару (англ. – “price of goods”) є найважливішою характеристикою та суттєвою умовою угоди. Вона повинна встановлюватись з необхідною і достатньою точністю і повнотою описання. Існує більше тридцяти термінологічних побудов, які визначають ціну та її складові. Найбільш часто вживаються серед них розглянуті нижче.

В загальному випадку цінові умови контракту передбачають встановлення:

1)одиниці виміру (англ. – “contract unit of measure”);

2)базису ціни (англ. – “prise basis”);

3)валюти ціни (англ. – “currency of price”);

4)способу визначення і фіксації ціни;

5)рівень ціни.

Вибір одиниці виміру товару, за який встановлюється ціна, залежить від характеру товару і торгової практики. Ціна може встановлюватись:

1)за певну кількісну одиницю (англ. – “unit”) чи певне число товарних одиниць (англ. – “number of units”) товару, яка звично застосовується при торгівлі даним товаром (вага, довжина, площа, об`єм, штуки, комплекти) чи облікових одиниць (сотень, тисяч, дюжин);

2)за вагову одиницю, виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (для руд, концентратів, хімічних товарів);

3)за вагову одиницю в залежності від коливань зовнішньої ваги, вмісту посторонніх домішок і вологи (англ. – “market weight”);

4)за одиницю угоди – мінімальну кількість товару, необхідну для здійснення угоди.

Для поставок продукції множинного асортименту ціна встановлюється за одиницю товару по кожному виду (сорту), як правило в специфікації (англ. – “price specification”). Аналогічно, ціна встановлюється по позиціях на кожну номенклатурну одиницю при поставках комплектного обладнання.

Якщо ціна співвідноситься до валової одиниці виміру вказується категорія брутто/нетто; формуються застереження про включення в ціну вартості тари і упаковки.

Базис ціни (англ. – “price basis”) – це ціна, яка приймається як базова при визначенні ціни реалізації товару на зовнішньому ринку. Базисні ціни використовуються також для визначення індексу цін в міжнародній торгівлі і по окремих видах товарів.

За основу розрахунків ціни приймається одна з нижченаведених вихідних цін продукції:

1)світова – інтернаціональна вартість товару, що реалізується на світовому ринку, виражена в грошах;

2)місцева – ціна на місцевому ринку товару даного виду;

3)монопольна;

4)договірна або призначена (обумовлена), яка встановлюється за домовленістю сторін контракту;

5)лімітна – верхня межа ціни, встановлена на етапі розробки продукції;

6)прейскурантна;

7)оптова;

8)розрахункова – один з видів оптових цін на однорідну продукцію, диференційована по галузям і зонам в залежності від природніх та ін. об`єктивних умов виробництва;

9)разова – встановлювана на окремі екземпляри продукції, не призначені до серійного виробництва, які не повторюються в виробництві на протязі двох років;

10)розпродажу;

11)сезонна;

12)ковзаюча – ціна, яка враховує зміни в витратах виробництва в контрактах на продаж товарів з тривалими термінами виготовлення;

13)роздрібна;

14)покупця;

15)поставки – ціна, яка встановлюється розрахунковими палатами на поставки по страхових контрактах;

16)продавця;

17)порогова – найменша ціна в пропозиції або найбільша в замовленні;

18)експортна;

19)закупівельна;

20)фактична/дійсна – ціна, за якою фактично здійснюється угода;

21)позиційна – ціна одиниці номенклатури в контракті комплектної поставки обладнання;

22)групова – узагальнена ціна групи одиниць номенклатури в контракті комплектної поставки;

23)ціна франко – ціна з врахуванням відшкодування транспортних витрат.

Витрати на транспортування в зовнішньоторгівельних контрактах, як правило, визначаються на базі /ncoterms.

В загальному випадку калькуляція ціни полягає в сумуванні всіх витрат, які здійснюються в процесі доставки товару до покупця.

Собівартість продукції

+ плановий прибуток

= ціна “з заводу” – EXW

+ завантаженні і перевезення на залізничну станцію

+ послуги експетитора

+ страхування

+ завантаження в вагон

= ціна “франко вагон /вантажна плптформа” – FOR/FOT

+ фрахт до кордону

= ціна “франко-кордон” – DAF

+ фрахт до місця /порту призначення

= ціна “фрахт/перевезення сплачені” – FCP

+ витрати в порту (перевалка, складування, портові збори,

комісія експедитора, додаткові витрати)

+ експортне мито

= ціна “франко впоздовж борту судна” – FAS

+ витрати на документи, витрати на завантаження,

закріплення вантажу

= ціна “франко-борт судна” – FOB

+ витрати на коносамент

+ морський фрахт

= ціна “вартість і фрахт” CEF

+ страхування

= ціна “вартість, страхування і фрахт” – CIF або EXS

або “з судна” (DES)

+ вартість перевалки в порту призначення, імпортне

мито і оформлення документів

= ціна “франко-пристань” – EXQ (DEQ)

+ вартість перевезення до місця призначення

= ціна “поставлено, мито сплачено” – DDP

В рахунку на поставлений товар вказується фактурна ціна (англ. – “invoice price”), в склад якої в залажності від базису поставки включають витрати по перевезенню, страхування, завантажувально-розвантажувальні роботи, експортні та імпортні мита та ін. збори і платежі.

Контрактна ціна може бути виражена в валюті експортера, імпортера чи третьої країни. Для випадку конвертованих валют необхідно правильно вибрати валюту однієї з країн. Для неконвертованої валюти вибирають валюту іншої або третьої сторони. В цьому випадку для врахування валютного ризику в контракт вводяться валютні застереження.

При виборі валюти ціни орєнтуються на найбільш стабільні і застосовувані валюти з врахуванням торгових звичаїв для окремих товарів (наприклад в контрактах на кольорові метали – фунти стерлінгів; на нафтопродукти, хутро – ам. дол.).