44.Особливі вимоги до перед контрактних переговорів та відповідальність сторін, оформлення результатів

До особливих вимог на стадії перед контрактних переговорів слід віднести:

1. обмеження в діловій практиці;

2. необхідність інформування імпортера про всі відомі причини можливої невідповідності товару вимогам;

3. дотримання комерційних інтересів сторін;

4. забезпечення конфіденційності інформації.

При впровадженні будь-яких обмежуваних умов на етапі перед контрактних відносин необхідно враховувати всі обставини і їх впив на загальні цілі угоди. Недоцільно і недопустимо вводити обмежувальні умови, які мають надмірно тенденційний характер. До таких умов відносяться:

• вимога передачі вдосконалень продукції на винятковій основі без відповідної компенсації;

• необґрунтована вимога утримуватись від оскарження патентного захисту, охорони промислової власності та ін;

• обмеження на використання продукції без погодження з експортером, після закінчення терміну договору, при відсутності патентного захисту, права промислової власності;

• обмеження масштабів, обсягів, області діяльності по відношенню використання придбаної продукції;

• використання методів контролю за якістю, обсягами використання та ін., небажаних з т.з. імпортера, за винятком випадків, пов’язаних з торговими знаком та знаком обслуговування;

• застосування обмежень на адаптацію продукції до місцевих умов, якщо це не пов’язано з торговим знаком чи знаком обслуговування;

• вимоги, що змушують до співавторства;

• обмеження права укладати угоди на придбання конкуруючої продукції.

Сторона, яка здійснює поставку, повинна повідомити іншу сторону про всі фактично відомі їй причини можливої невідповідності товару пред’явленим вимогам. Такі невідповідності розглядаються з точки зору:

• охорони оточуючого середовища;

• техніки безпеки;

• порушення прав третіх осіб – коли такі права відомі, або наперед передбачені;

• обмеження передачі прав власності;

• відсутності повноважень на права господарського відання або оперативного управління;

• наявність продукції, що представляє предмет “рабського копіювання”;

• труднощі гарантійного обслуговування;

• досягнення техніко-економічних показників ефективності;

• застосування надмірно жорстких санкцій і систем скидок в ціні.

Основними принципами ведення перед контрактних переговорів з цієї точки зору є: наміри по збереженню певної свободи в частині укладання контракту і проведення переговорів з іншими контрагентами;

• обмеження терміну дії протоколу, якщо сторони не здійснять контрактних заходів.

Протокол про наміри містить наступну мінімальну інформацію:

• назву документу;

• місце здійснення і дату;

• певні юридичні назви сторін, прізвища та імена представників, їх посади і повноваження;

• предмет обговорення і наміри сторін по даному предмету;

• цілі сторін з предмету обговорення;

• попередні обговорення сторін;

• зобов’язання сторін по протоколу;

• зобов’язання нерозголошення конфіденційної інформації;

• зобов’язання не надсилати оферти третім особам в період дії протоколу чи зобов’язання по ньому;

• термін дії протоколу;

• зобов’язання сторін здійснювати всі дії і витрати за власний рахунок і не пред’являти фінансових чи ін. претензій до партнера.

Більш ґрунтовна і розширена форма протоколу про наміри – попередній контракт. В ньому формуються основні принципи і умови контракту і приймаються зобов’язання по додатковому оформленню документації, отриманню кредитів та ін. Подібний контракт може містити обмежені фінансові зобов’язання з застереженнями. Іноді попередній контракт розуміється в сенсі генеральної угоди або контракту, в якому детально описуються загальні принципи подальших взаємовідносин і умов взаємодії та посилення на які дійсні в часткових контрактах.

При оформлені і виконанні протоколу про наміри важливо визначити наявність прямо висловленої умови про збереження свободи, від будь-яких зобов’язань в відсутність контракту, чи мало місце часткове виконання майбутнього контракту; чи всі суттєві умови майбутнього контракту були погоджені. Це обумовлюється невизначеністю правового регулювання таких документів.

Практика міжнародної торгівлі передбачає застосування наступних основних способів укладання експортно-імпортних угод:

1. підписання контракту контрагентами, з вказанням юридичних адрес, при наявності відповідного права підпису (інакше контракт не розглядається, як юридичний документ).

2. Беззастережний акцепт, оферти продавця тобто згода прийняти без змін всі умови твердої оферти. Додаткові або відмінні умови акцепту, які не змінюють істотні умови оферти визначаються акцептом, якщо лише оферент без невиправданої затримки не заперечить проти цих розходжень.

3. Акцепт продавцем контроферти покупця, під якою розуміють пропозицію покупця, яка суттєво змінює умови оферти (ціна, кількість і якість, місце і строк поставки, обсяг відповідальності однієї сторони перед іншою, порядок розв’язання суперечок).

4. Акцепт продавцем письмової згоди покупця з умовами власної вільної оферти (або контро ферти покупця, якщо вона оформлена належним чином і послана у встановлений термін).

5. Підтвердження продавцем замовлення зробленого покупцем шляхом оформлення двох документів: замовлення покупця з вказанням всіх необхідних умов для виготовлення або підготовки товару та всіх умов зовнішньоторговельної угоди; підтвердження постачальника.

6. Обмін листами про підтвердження досягнутої раніше домовленості, в яких підтверджуються всі основні умови об орудки і даються посилання на відомі сторонам загальні умови та попередній договір.