2.4. Медична реабілітація та абілітація

Реабілітація - застосування цілого комплексу медичних, соціальних, освітніх і професійних заходів з метою підготовки або перепідготовки особистості до найвищого рівня її функціональних можливостей. Реабілітація передбачає якнайшвидше та найбільш повне відновлення повноцінного функціонування різних категорій населення; це один з основних напрямків соціально-педагогічної діяльності. Реабілітації притаманна соціальна підтримка та соціальних захист людей, які їх потребують.

Медична реабілітація:

- використання сучасних можливостей медицини для відновлення порушених функцій;

- формування та розвиток можливостей пристосування хворого до нових умов існування;

- надання медичної допомоги у відновленні або розвитку професійних навичок з урахуванням специфіки порушення.

У реабілітаційній роботі використовуються єдині організаційно-методичні підходи:

- для встановлення ступеня порушень функціонування організму;

- визначення працездатності та трудового прогнозу;

- розробки плану відновлюючих заходів.

Зміст реабілітації:

- медикаментозне лікування;

- фітотерапія;

- терапія фізичними засобами;

- працетерапія;

- арттерапія;

- санаторно-курортне лікування.

Етапи реабілітаційного процесу:

- перший етап - відновлювальне лікування в стаціонарі (1- 3 місяці);

- другий етап - реадаптація, пристосування до умов існування;

- третій етап - реабілітація, повернення до звичайної діяльності; у дітей - повне або часткове подолання дефекту, компенсація, корекційно-педагогічна допомога з профілактичною метою.

Принципи реабілітаційної програми:

- своєчасність, безперервність;

- комплексність, різнобічний характер;

- індивідуальний підхід;

- профорієнтація та працевлаштування (для дорослих), адаптація до діяльності (для дітей).

З метою зменьшення осіб з обмеженими можливостями життєдіяльності, необхідно:

- удосконалювати профілактичні, абілітаційні та реабілітаційні заходи;

- проводити ранню діагностику;

- якісно підвищити медичний супровід корекційно

Психологічна реабілітація орієнтована на відновлення психічних станів, які були порушені внаслідок травмуючої дії різних факторів.

Соціально-педагогічну реабілітацію спрямовують на відновлення соціального досвіду та встановлення соціальних зв’язків, норм поведінки, спілкування, емоційної стабільності, активного соціального життя, поновлення соціального статусу.

Педагогічна реабілітація передбачає насамперед відновлення втрачених навичок навчання, самовиховання, самообслуговування, самовдосконалення.

Професійна реабілітація орієнтована на відновлення професійних навичок і якостей, необхідних для повернення до трудової діяльності

Реабілітація здійснюється на різних рівнях: індивідуальному, груповому, суспільному.

Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), це визначення адекватно тому, яке прийняте і в англомовній педагогіці. У той же час в інших країнах (франкомовних, іспаномовних) частіше використовується термін реадаптація.

Абілітація (лат. habіlіs - бути здатним до будь-чого) –.комплекс заходів (послуг), спрямованих на формування нових і підсилення вже існуючих ресурсів соціального, психічного та фізичного розвитку дитини або сім’ї. . Абілітація відбувається тоді, коли функція у людини не була втрачена, а була відсутня від самого народження. Тобто, йдеться уже не про відновлення

втраченої функції у людини, а про формування у неї способів пристосування до життєдіяльності , оскільки відновлювати нічого.

Абілітація в соціально-педагогічній діяльності – це система заходів, спрямованих на опанування знань і навичок, необхідних для незалежного проживання особистості в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов’язків, уміння здійснювати самообслуговування.

Термін частіше всього використовують стосовно дитини з особливим потребами, а також сім’ї, яка знаходиться в кризовій ситуації. Йдеться про розвиток у дитини тих функцій і здібностей, які в нормі з являються без спеціальних зусиль оточуючих, а в дитини з проблемами можуть виникати тільки в результаті спрямованої роботи спеціалістів, яка поєднує педагогічні, психологічні, юридичні, медичні, технічні, соціальні засоби.

Цей процес передбачає навчання дитини з обмеженими можливостями основних соціальних навичок, пристосування побутових умов до потреб дитини, педагогічну корекцію з метою вироблення та підтримки навичок автономного проживання, стереотипів безпечної поведінки, опанування навичок захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточення.

Медична абілітація в ранньому віці - це система лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на створення умов для формування, розвитку та тренування рефлекторних, сенсорних, рухових, психоемоційних і мовних реакцій дитини відповідно до її віку.

Медична абілітація проводиться на основі комплексного підходу.

Відповідно до етапів онтогенезу (періодів розвитку дитини) проводиться профілактична робота з дитиною та її родиною.

Виявленням можливих факторів ризику займаються акушери-гінекологи в медико-генетичній або жіночій консультації при первинному обіку майбутніх батьків.

Прогнозування народження дитини з відхиленнями в розвитку - перші 12 тижнів вагітності; попередження народження хворої дитини - від 12 тижнів до пологів.

Фахівці здійснюють вибір оптимальної тактики пологів; у перші години життя дитини її обстежують для уточнення стану здоров'я. Домашні умови є найкращими для організації лікувально-профілактичних заходів і догляду за дитиною.