7.5. Перевиховання

Це об’єктивне переосмислення своїх достоїнств і недоліків, переорієнтація самосвідомості, переконання, переучування, регламентація способу життя, переключення.

Сутність процесу перевиховання складається із основних функцій: відновлюючої, компенсуючої, стимулюючої і виправної.

У процесі організації роботи з перевиховання учнів ми виходимо з того, що перевиховання не може бути правильно організоване у відриві від загальної системи виховання; не можна зводити до окремих педагогічних заходів; перевиховання – це не лише нівелювання недоліків, а й надання допомоги правопорушнику у зміні самосвідомості, поведінки, у пошуках видів діяльності; і, зрештою, перевиховання результативне, якщо не є стихійною імпровізацією суб’єктів цієї діяльності, а здійснюється в системі.

      Аналіз педагогічної літератури дозволив визначити такі етапи процесу перевиховання:

      • перший етап - налагодження контакту з вихованцем, пробудження у нього бажання змінитися;

      • другий етап - спостерігається процес зміни на краще і закріплення позитивних якостей. Під впливом різноманітних прийомів педагогічного впливу, які застосовуються у взаємодії з усією навчально-виховною роботою, підліток поступово включається в життя і діяльність колективу. Цей стан є мовби своєрідним тренінгом на спроможність налагодити здорові взаємостосунки з педагогами, учнями, батьками;

      • третій етап - поступове набуття позитивними якостями міцності і стабільності завдяки вольовим зусиллям вихованця, оволодіння досвідом правильної поведінки.

7.6. Типи акцентуації характеру. Рекомендації вчителям по роботі з такими дітьми

Гіпертимний тип. Діти з таким типом акцентуації завжди перебувають у гарному настрої. Спалахи гніву і роздратування; що виникають, швидко проходять. Піднятий настрій супроводжується бажанням діяльності і підвищеною товариськістю, завдяки чому вони легко сходяться з людьми, стають лідерами. Прагнуть до всього нового, виявляють енергійність, ініціативу; творче мислення. Однак, з іншого боку, надмірна діяльність може спричинити розкиданість інтересів, відсутність цілеспрямованості. Підвищена товариськість може призвести до нерозбірливості в контактах. Виражено прагнення до самостійності. Цінують волю, тому можуть протестувати проти спроб дорослих втручатися в їхнє життя. Протест найчастіше виражається в навмисних порушеннях правил, у залишенні будинку. Як правило, погано переносять будь-який режим і дисципліну.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: захоплювати новими оригінальними ідеями; пропоновані завдання не повинні бути монотонними і вимагати занадто тривалих зусиль з боку дитини; звести видимий контроль до необхідного мінімуму.

Нестійкий тип. Основна риса таких дітей нездатність до найменших зусиль: вони не можуть організувати себе, уникають труднощів, доручень, відповідальності. Легко піддаються впливові і думці більшості, схильні до наслідування. Прагнуть до одержання нових вражень, розваг, Найстрашніше для них — самотність. Для одержання нових відчуттів роблять хуліганські вчинки, уживають наркотики, алкоголь. Як правило, такі діти легко йдуть на дрібні крадіжки, прагнуть проводити увесь час у вуличних компаніях.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: здійснювати за ними жорсткий контроль; підтримувати постійний контакт із батьками.

Циклоїдний тип. Основна риса—два стани, що змінюють один одного. Перший стан характеризується піднесеним настроєм, прагненням до діяльності, активним спілкуванням з навколишніми. У другому стані переважає пригнічений настрій, млявість, сонливість, відчуженість від людей зниження працездатності. У цьому стані в підлітка виникають реальні проблеми: погані оцінки, суперечки з однолітками, конфлікти з учителями, батьками, то здаються нерозв'язними. У такі моменти деякі

підлітки здатні до суїциду. Як правило, тривалість фаз складає 2-3 тижні, однак може коливатися і від декількох годин до І декількох місяців.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: з розумінням ставиться до другого стану дітей: не варто звинувачувати їх у лінощах і вимагати фізичної активності; під час депресивного стану дитини повідомляти про це батьків (для забезпечення духовного контакту з дитиною).

Лабільний тип. Для таких підлітків також характерна зміна настрою, але, на відміну від попереднього типу, тут немає регулярної зміни фаз. Настрій міняється дуже різко і стосовно найнезначнішого приводу. Для виходу зі стану пригніченості достатньо маленького заохочення, зміни виду діяльності. Такі діти, як правило, володіють гарною інтуїцією. Вони здатні щиро любити, співпереживати чужому горю, відчувати почуття прихильності до близьких друзів, але тільки в тому випадку, якщо користуються взаємністю. Люблять компанії для одержання нових вражень. Не є лідерами, їм більше до душі роль «улюбленця».

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: ставити за приклад тих, до кого дитина відчуває приязнь; постійно пропонувати і брати участь у різних видах діяльності.

Сенситивний тип. Діти з таким типом відрізняються вразливістю, щиросердністю. Боязкі і соромливі серед незнайомих людей, у новій обстановці. У звичних умовах зі знайомими людьми вони досить товариські, люблять проводити час з молодшими. Прив'язані до близьких людей. Відрізняються слухняністю, їх вважають «домашніми дітьми». У них добре розвинене почуття обов'язку, відповідальності, ставлять високі вимоги до себе й оточуючих. Характерний комплекс власної неповноцінності. Вони надмірно чуттєві до думки оточуючих, складною виявляється ситуація, коли вони стають об'єктом глузувань або підозри в непорядних учинках.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: не давати доручення, пов'язані з особистою відповідальністю за інших, тому що вони не є лідерами.

Демонстративний тип. Діти з таким типом акцентуації виділяються насамперед постійним прагненням звернути на себе увагу оточуючих. Вони прагнуть захоплення, подиву, співчуття. Вони згодні бути об'єктом образ і обурення, аби тільки бути поміченими. Такі діти часто брешуть, причому дуже мистецьки, тому що наділені прекрасними акторськими здібностями. Ніколи не бувають безкорисливими у стосунках з іншими людьми.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: використовувати їхні акторські здібності за призначенням; не акцентувати увагу на поведінці дітей такого типу; при оцінюванні відповіді і вчинків мотивувати своє ставлення.

Шизоїдний тип. Характерна ознака— недолік інтуїції: у розмові з оточуючими не відчувають моменту, коли треба вислухати і поспівчувати, а коли, навпаки, краще помовчати. Постійно перебувають у власному світі, побудованому ними, сповненому фантазій і захоплень. У свій внутрішній світ нікого не допускають. Мають оригінальні захоплення, начитані. Діти такого типу, як правило, усвідомлюють свою несхожість з іншими і часто самі страждають від усамітнення, невміння налагодити контакти з оточуючими, знайти собі друга.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: не слід вимагати емоційної участі в інтересах класу; використовувати їхню ерудицію, оригінальність суджень.

Конформний тип. Діти з таким типом відрізняються постійним підпорядкуванням думці більшості. Вони прагнуть вчиняти, «як усі», одягатися, «як усі», думати, «як усі». Якщо оточення гарне, то такі діти особливих проблем не мають. Але, потрапивши у погане середовище, вони згодом засвоюють усі манери, звички і правила поведінки членів групи і тоді вимагають особливої уваги з боку дорослих.

Рекомендації вчителеві при роботі з такими дітьми: керувати, не здійснюючи на них прямого тиску; запобігти знайомству і спілкуванню конформних дітей з сумнівними особами.

Слід зазначити, що «чисті» типи зустрічаються рідко, частіше за все типи акцентуації поєднуються.