15.4. Корекційно-педагогічна допомога при аутизмі

Система допомоги аутичним дітям:

- перша в Європі та світі школа для аутичних дітей - Данія, 1920 р.;

- поява приватних спеціальних освітніх закладів для навчання та виховання дітей з аутизмом - на принципах різних варіантів психоаналізу (ранній дитячий аутизм - наслідок конфлікту між дитиною та матір'ю, який гальмує розвиток власної активності дитини);

- створення громадських організацій (Англія, 1962 р.; США, 1965 р.), які об’єднували в основному батьків, діти яких страждали на аутизм. Мета - надати аутичним громадянам гарантоване конституцією право на освіту, що відповідає їхнім особливим потребам;

- організація спеціального навчання та виховання дітей і підлітків з аутизмом визнана економічно більш вигідною, ніж їхнє довічне утримання за рахунок держави;

- початок формування в США та Західній Європі системи допомоги особам з аутизмом - середина 60-х рр. XX ст.

У західних країнах сьогодні реалізуються різні програми навчання дітей, що страждають на аутизм. Найбільш відомі:

- методика оперантного навчання (поведінкова терапія);

- ТЕАССН -програма (розроблена Е. Шоплером, Р. Райхлером і Г. Месібовим на початку 70-х рр., США);

- холдінг-терапія (М. Уелсі);

- терапія «щоденним житиям» (М. Катахара);

- терапія «оптимальними уловами» ( С. Кауфмані).

Оперантне навчання - створення зовнішніх умов, які формують бажану поведінку в різних умовах:

- соціально-побутовий розвиток (мова);

- оволодіння навчальними предметами;

- формування виробничих навичок.

Навчання індивідуальне. Результати:

- до 50-60% вихованців опановують навчальну програму масової школи;

- отримують роботу;

- дехто продовжує навчання в коледжах і університетах;

- проте бажаний рівень гнучкої адаптації до життя та суспільства, як правило, не досягається.

ТЕАССН -програма: є державною в деяких американських штатах:

- створення відповідних до особливостей аутичної дитини умов існування;

- розвиток невербальних (немовних) форм комунікації;

- формування простих побутових навичок;

- чітке структурування простору та часу (через різні форми розкладів);

- опора на візуалізацію;

- навчання мові, формування навчальних і професійних навичок - не є обов'язковими.

Мета програми - досягти можливості жити «незалежно та самостійно».

Результати:

- програма дозволяє досить швидко досягти позитивних стійких змін у роботі зі складними випадками аутизма;

- програма не забезпечує досить високого рівня адаптації до реального життя.

Розвиток аутичної дитини в домашніх умовах - одна з ефективних умов.

За сучасною правильно організованою корекційною роботою:

- 60% аутичних дітей можуть навчатися за програмою масової школи;

- 30% - за програмою спеціальної школи.

За відсутністю корекційної роботи:

- 75% - не адаптуються соціально;

- 22-33% - адаптуються відносно (мають потребу в постійній опіці);

- 2-3% - досягають задовільного рівня соціальної адаптації.

В Україні більшість дітей і підлітків з аутизмом навчаються в спеціальних школах для розумово відсталих дітей, у масових школах, утримуються в установах системи охорони здоров'я та соціального захисту населення.

З дітьми й підлітками, які страждають на аутизм, працюють деякі недержавні освітні організації.

Державна система комплексної допомоги дітям, що страждають на аутизм, у нашій країні не створена.