3.5. Особливості розвитку організму дитини

Періоди розвитку організму дитини:

- ембріональний період;

- перший рік життя;

- вік 2-3 роки;

- вік 3-5 роки;

- вік 6-10 років.

Особливості ембріонального періоду:

- організм сприйнятливий до несприятливих факторів навколишнього середовища;

- можуть виникнути різні дефекти;

- від 30 до 60% ембріонів не здатні до подальшого розвитку, що призводить до мимовільних викиднів.

Перший рік життя дитини - основа її адаптації до зовнішнього оточення.

Особливості цього періоду розвитку:

- у процесі пологів - отримання немовлям відносної незалежності;

- нервова система відрізняється гнучкістю та пластичністю;

- розвиток сенсорних і моторних функцій;

- включення рефлексів (захисні, орієнтовні, смоктальні, хапальні, відштовхування), що забезпечують функціонування основних систем організму;

- постійна стимуляція органів почуттів (аналізаторів) - норма; ознака ураження певних структур головного або спинного мозку - недорозвинення або відсутність уроджених рефлексів, їхня поява раніше строку;

- прояв зорового зосередження на предметах (на 3-4-й тиждень першого місяця);

- розвиток слухових реакцій (у цей же період);

- збільшення зорового зосередження, поява самостійного повороту ока, локалізації звуку в просторі, зорове сприйняття - провідне в пізнанні навколишнього світу та у спілкуванні з дорослими (від 1 до 3 місяців);

- формування рухових систем;

- знаходження свободи пересування.

Вік 2-3 роки:

- формування основ психічної й мовної діяльності;

- самостійне ходіння та координація;

- збільшення тривалості контакту з навколишнім світом і сприйняття різних подразників.

Вік 3-5 роки:

- розширення спектра комунікативних функцій;

- оволодіння фразовою мовою;

- надбання «життєвого досвіду», проте дещо обмеженого;

- значне збільшення росту (при неузгодженості функцій нейроендокринної і судинної регуляції).

Віковий діапазон від 6 до 10 років:

- вторинне прискорення темпів росту, різкий стрибок у фізичному та психічному розвитку (психомоторний сензитивний період);

- до 7-8 років - інтенсивне нарощування м'язової маси, прискорення розвитку дрібних м'язів кінцівок;

- до 10 років - відповідність моторики та координації рухів дитини відповідним процесам дорослої людини; закінчується ріст черепа; удосконалюється нервова система, відбувається функціональний розвиток коркового відділу великих півкуль головного мозку.

3.6. Класифікації порушень розвитку

Найпоширенішими критеріями класифікації порушень розвитку є наступні:

- причини порушень;

- види порушень із подальшою конкретизацією їхнього характеру;

- наслідки порушень, які позначаються в подальшому житті.

Універсальної класифікації не існує.

Кожна галузь спеціальної педагогіки має свої особливі класифікації.

Класифікація за локалізацією порушення в певній системі організму:

- тілесні (соматичні) порушення (опорно-руховий апарат, хронічні захворювання);

- сенсорні порушення (слух, зір);

- порушення діяльності мозку (розумова відсталість, порушення рухів, психічні й мовні порушення).

Класифікація причин виникнення порушення:

- вроджене порушення розвитку;

- нещасний випадок, стихійне лихо;

- виробнича травма;

- професійне захворювання, що призвело до виникнення обмеження можливостей;

- дорожньо-транспортний випадок;

- участь у бойових діях;

- екологічний злочин;

- хвороба тощо.

У структурі причин інвалідності серед дітей на першому місці – хвороби природжених аномалій – 23,1 %; на другому – хвороби нервової системи – 21,5 %. Найчастіше причиною інвалідності є дитячий церебральний параліч – 38,8 %, розлади психіки та поведінки – 15,9, в тому числі розумова відсталість різних ступенів – 84,1, хвороби вуха та соскоподібного відростка – 7,3, хвороби ока та придаткового апарату – 6,7, порушення функцій травлення, порушення обміну речовин – 4,2 % від загального рівня, що зумовлено переважно захворюванням на цукровий діабет, на який припадає 61,8 %.

Класифікація за характером порушення дозволяє виділити наступні категорії осіб з обмеженими можливостями:

- глухі (нечуючі);

- слабочуючі;

- пізнооглухлі;

- сліпі;

- ті, що мають проблеми зору;

- з порушеннями функцій опорно-рухового апарата;

- з порушеннями емоційно-вольової сфери;

- з порушеннями інтелекту (розумово відсталі);

- з затримкою психічного розвитку (складно навчені, з освітніми ускладненнями);

- з порушеннями мови (у тому числі важкими);

- зі складними недоліками розвитку.