9.5.Педагогіка р. Штайнера

У 1919 р. у німецькому місті Штутгарті відкрилася школа для дітей працівників фабрики "Вальдорф-Асторія", що стала відомою як Вальдорфська школа.

Теоретичне обґрунтування її навчально-виховного процесу розробив Рудольф Штайнер (1861-1925).

Основа педагогічної концепції Р. Штайнера - релігійно-філософське навчання (антропософія): розвиток людини як результат взаємодії тілесних, духовних і щиросердечних факторів.

Р. Штайнер сформулював свій закон творчості, що знаходить вираження в духовному досвіді дитини. Відповідно до цього закону хронологічно не співпадають цикли фізичного, розумового та морального розвитку людини; вони діляться на семиріччя.

У завдання вихователів входить простежити ці цикли у кожного учня та створити сприятливі умови для їхнього розвитку.

Мета «вальдорфської педагогики» - виховання духовно вільної особистості, здатної в індивідуальній творчості перебороти тенденцію суспільства до консервативного відтворення існуючих соціальних структур та стереотипів поведінки і, таким чином, діяти на користь прогресу.

Прихильники «вальдорфської педагогики» вбачають у ній не систематичну та нормативну наукову дисципліну, а «мистецтво будити» заховані в людині природні задатки.

Головна діюча особа - класний учитель, який:

- організовує майже всю навчально-виховну роботу зі своїми учнями;

- розробляє та викладає основні загальноосвітні предмети;

- створює та підтримує в інтересах виховання тісну взаємодію між учнями та учителями, між школою та батьками;

- працює не за твердим планом: необхідний план повинний бути «прочитаний» безпосередньо в кожному учні.

Розвиток людини розглядається як ланцюг східчастих перетворень, які протікають в значній мірі під впливом біогенетичного закону.

Тому у вальдорфських закладах велика увага приділяється художньому вихованню, що орієнтується на розвиток саме живого мислення та міцної волі.

Мистецтво - найкращий засіб формування рис особистості, здатної знаходити адекватне відношення до мінливих умов навколишнього світу.

Як правило, навчання ділиться на три щаблі:

- до 9 років;

- до 12 років;

- до випуску.

Початкове навчання ведеться повільно, з переважним використанням різних образних форм, які застосовуються і на старших щаблях.

Предмети учні проходять так званими епохами: протягом 3-4 тижнів щодня на перших уроках дається один предмет, під час паузи в його викладанні таким чином вивчається інший.

Підручники в загальноприйнятому змісті не застосовуються. Необхідні записи учні роблять у зошитах «за епохами». Значна увага приділяється трудовому вихованню (оволодінню практичними навичками - від в'язання до індустріальної праці або повного циклу сільськогосподарських робіт).

Оцінки не виставляються. По закінченні навчального року класний учитель складає докладну психолого-педагогічну характеристику кожного учня.

Загальним для педагогів є критичне ставлення до будь-яких форм селекції учнів, тестування та відбору обдарованих.

Питання організації виховного процесу вирішуються колегіально на щотижневих конференціях учителів.

Вальдорфські заклади автономні ьа не мають над собою керівних інстанцій, управляються педагогічною радою.

В 25 країнах світу успішно функціонують дитячі садочки та школи, які реалізують ідеї «вальдорфської педагогики».

Рух за відкриття вальдорфських шкіл відновлено після Другої світової війни, особливо з 60-х рр. До 1990 р. у світі налічувалося близько 500 вальдорфських шкіл, близько 1000 дитячих садків. Це приватні заклади, іноді з частковим державним фінансуванням (у різних країнах - від 30 до 80%).

Вальдорфські школи дають повну середню освіту.

У багатьох країнах одержало поширення Кемпхиллський рух, також заснований на ідеях вальдорфської педагогіки.