Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
проба.doc
Скачиваний:
116
Добавлен:
03.09.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

4. Діагностика відхилень у психофізичному розвитку

4.1. Діагностика психофізичного розвитку дітей

Діагностика психофізичного розвитку дітей - (грец. diagnostikos – здатний розпізнавати) – розділ спеціальної психолого-педагогічної науки, що вивчає методи дослідження дитини з обмеженими можливостями здоров’я з метою розпізнавання порушення, не сформованості або відхилення в її психофізичному розвитку.

Термін «діагностика психофізичного розвитку дітей» означає також весь процес вивчення дитини і роздумів педагога/психолога для визначення вади. Діагностика психофізичного розвитку дітей як розділ спеціальної психолого-педагогічної науки складається з трьох етапів:

  1. психолого-педагогічної діагностичної техніки, що вивчає методи дослідження дитини;

  2. семіології, що визначає діагностичне значення і механізм симптомів порушення;

  3. методів діагнозу, що вивчають особливості розвитку вищих психічних функцій для правильного розпізнавання порушення.

Н. Стадненко обґрунтовано новий підхід до диференційованої діагностики психофізичного розвитку дітей, який полягає в тому, що вивченню має підлягати не актуальний розвиток дитини, а її здатність навчатися – научуваність. Визначено складові научуваності: узагальненість мислення, його гнучкість, осмисленість, критичність; доведено, що в підлітковому івіці важливим показником є також знання, набуті самостійно, а не лише під час шкільного навчання. Встановлено, що якісно-кількісній оцінці підлягають не так результати виконання завдань методики, як особливості перебігу цього процесу.

4.2. Організація діагностичної роботи в діяльности психолого-медико-педагогічних консультацій (пмпк)

Важливого значення набуває рання диференційна діагностика психофізичного розвитку всіх категорій дітей, включення їх у корекційне навчання у ранньому віці. Відбір дітей до спеціальних навчально-виховних закладів у системі МОН України здійснюють психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК), що проводять свою роботу відповідно до Положення, затвердженого 1993 р. МОН та МОЗ України.

У Положенні передбачено створення зональних ПМПК (з розрахунку – одна консультація на 120 тис. дітей віком до 18 років) для виявлення, обліку та діагностики дітей і підлітків з відхиленням у розвитку, для відбору їх до спеціальних навчально-виховних, лікувальних закладів відповідного типу, консультування батьків, педагогів із питань надання медико-психологічної допомоги дітям, а також центральних ПМПК для координації діяльності зональних та розгляду діагностично-складних і конфліктних випадків.

Психолого-медико-педагогічні консультації (ПМПК) державні діагностико-корекційні установи, що функціонують у системі освіти України і створені замість колишніх медико-педагогічних комісій, що діяли на громадських засадах.

Провідними завданнями ПМПК є: виявлення, облік, діагностичне вивчення дітей і підлітків із відхиленнями психофізичного розвитку, надання їм індивідуальної педагогічної допомоги, направлення до спеціальних навчально-виховних, лікувальних закладів відповідного типу, консультування батьків, педагогів, просвітницька діяльність серед населення тощо.

В окремих країнах для діагностики застосовують стандартизовані тести, за допомогою яких розвиток аномальних дітей визначається за єдиним сумарним показником IQ. Проведені в Інституті спеціальної педагогіки АПНУ дослідження показали, що за допомогою таких тестів можна отримати лише кількісні показники інтелектуального розвитку дитини, тобто встановити факт наявності відхилень у показниках дитини від середньо статичних результатів.

У роботі зональних ПМПК використовують укр.. методики, які містять 14 завдань, згрупованих у блоки, виконання кожного з них передбачає навантаження відповідних «аспектів» інтелектуальної діяльності. Ця методика враховує результати глибокого психолого-педагогічного обстеження, забезпечує якісно-кількісну характеристику інтелектуального розвитку, дає змогу виявити специфіку відхилень, чим і відмінна від тестової діагностики. Навчання й виховання аномальних дітей здійснюється диференційовано, з урахуванням особливостей їхнього розумового і фізичного розвитку у спеціальних навчальних закладах для кожної категорії дітей.