9.2. Типологія зпр

У науковій літературі представлено декілька класифікацій затримки психічного розвитку.

Класифікація Т. Власової і М. Певзнера (1967) - два варіанти затримки психічного розвитку:

- психофізичний і психічний інфантилізм (на перший план виступає відставання в розвитку емоційно-вольової сфери та особистісна незрілість);

- астенічні й цереброастенічні стани (порушення уваги, швидка стомлюваність, психомоторна млявість або збудливість).

Класифікація В.В. Ковальова (1979) - за суміжними формами інтелектуальної недостатності:

- дизонтогенетичні (недостатність, зумовлена механізмами затриманого або перекрученого розвитку дитини);

- ендефалопатичні (в основі - органічне ушкодження мозкових механізмів на ранніх етапах онтогенезу);

- інтелектуальна непосноцінність, пов'язана з дефектами аналізаторів і органів чуття і обумовлена діями механізму сенсорної депривації;

- інтелектуальна недостатність, пов'язана з дефектами виховання й дефіцитом інформації з раннього дитинства.

Класифікація КС. Лебединської (1986) - за генезою затримки психічного розвитку:

1). ЗПР конституціонального походження - спадково обумовлений психічний, психофізичний інфантилізм (гармонійний або дисгармонічний).

Незрілість емоційно-вольової сфери веде до несформованості навчальної мотивації. Швидко освоївшись в школі, такі діти не приймають нових вимог до поведінки: спізнюються на уроки, граються на уроці, залучають до гри сусідів по парті. Прописуючи елементи букв, починають домальовувати їх, перетворюючи на квіти, ялиночки тощо. Дитина не диференціює «хороші» і «погані» оцінки. Ії радує сам факт їх наявності в зошиті.

  Для конституціональної ЗПР характерний сприятливий прогноз за умови цілеспрямованої педагогічної дії в доступній дитині цікавій ігровій формі. Ранній початок корекційної роботи, індивідуальний підхід можуть зняти проблеми. Можливе дублювання першого року навчання.

2). ЗПР соматогенного походження - обумовлений хронічними соматичними захворюваннями внутрішніх органів дитини.

Затримка розвитку - наслідок перенесених в ранньому дитинстві захворювань, що впливають на розвиток мозкових функцій: хронічних інфекцій, алергії, дистрофії, стійкої астенії, дизентерії. 

У школі діти цієї категорії передусім зазнають великі труднощі в адаптації. Вони довго не можуть освоїтися в шкільному колективі, часто плачуть. Відрізняються пасивністю, бездіяльністю, безініціативністю. З дорослими ввічливі, адекватно враховують ситуацію. Без керівної дії неорганізовані, нецілеспрямовані, безпорадні. Проблема цих дітей в школі - труднощі в навчанні. Вони виникають у зв'язку з пониженою мотивацією досягнення, відсутністю інтересу до запропонованих завдань, невмінням і небажанням долати труднощі, які виникають при їх виконанні. У стані підвищеного стомлення відповіді дитини стають необдуманими, безглуздими, часто має місце афективне гальмування: через боязнь відповісти невірно діти взагалі відмовляються відповідати.

  Діти з соматогенною ЗПР потребують систематичної лікувально-педагогічної допомоги.

3) ЗПР психогенного походження пов’язується з несприятливими умовами виховання, що обмежують або спотворюють стимуляцію психічного розвитку (на ранніх етапах) дитини.

  Емоційна депривація (позбавлення материнського тепла, емоційного багатства стосунків), одноманітність соціального середовища і контактів, слабка індивідуальна інтелектуальна стимуляція часто ведуть до уповільнення темпів психічного розвитку дитини; як результат - зниження інтелектуальної мотивації, поверхневість емоцій, несамостійність поведінки, інфантильність установок і стосунків.

 Нерідко вогнищем формування цієї дитячої аномалії є неблагополучні сім'ї. У сім'ї асоціального потурання дитина росте в атмосфері повної бездоглядності, емоційного відторгнення у поєднанні зі вседозволеністю. У авторитарно-конфліктній сім'ї життєва атмосфера дитини просякнута сварками, конфліктами між дорослими. Основна форма батьківської дії - пригнічення і покарання систематично травмує психіку дитини.

 Діти цієї групи інтелектуально пасивні, продуктивною діяльністю не зацікавлені, їх увага нестійка. У їх поведінці проявляються індивідуалізм, необ'єктивність, підвищена агресивність або, навпаки, надмірна покірність і пристосування.

  За умови зацікавленості з боку вчителя, індивідуального підходу, достатній інтенсифікації навчання ці діти порівняно легко можуть надолати пропуски у своїх знаннях.

4). ЗПР церебрально-органічного походження - найпоширеніший тип ЗПР, викликає найбільш виражені порушення в емоційно-вольовій і пізнавальній діяльності.

 Порушення обумовлені локальним порушенням дозрівання мозкових структур. Причинами різноманітних відхилень в розвитку мозку є патологія вагітності, у тому числі важкий токсикоз, перенесений матір'ю вірусний грип, гепатит, алкоголізм і наркоманія матері або батька; родові патології, у тому числі недоношеність, родова травма, асфіксія, важкі захворювання на першому році життя, важкі інфекційні захворювання.

  В усіх дітей цієї групи відзначаються явища церебральної астенії, яка проявляється в підвищеній стомлюваності, зниженні працездатності, слабкій концентрації уваги, зниження пам'яті. Пізнавальна діяльність у дітей цього типу ЗПР значно знижена. Розумові операції показниками продуктивності наближаються до дітей-олігофренів. Знання засвоюються фрагментарно, швидко забуваються, внаслідок чого до кінця першого року навчання учні стають неуспішними.

  Стійке відставання в розвитку інтелектуальної діяльності поєднується у дітей цієї групи з незрілістю емоційно-вольової сфери, прояви якої глибші і грубіші, ніж у дітей з іншими генезами ЗПР. Діти довго засвоюють правила взаємовідносин, не уміють співвідносити свої емоційні реакції з конкретною ситуацією, нечутливі до власних промахів. Провідний мотив - гра, яка веде до постійного конфлікту між «хочу» і «потрібно».