11.3. Порушення зору. Компенсація порушень зору

Сліпота - найбільш виражений ступінь втрати зору, коли неможливе або сильно обмежене зорове сприйняття навколишнього світу внаслідок глибокої втрати гостроти центрального зору, або звуження поля зору, або порушення інших зорових функцій.

Раннє настання сліпоти особливо несприятливо впливає на психофізичний розвиток дітей.

За ступенем збереження залишкового зору розрізняють:

- абсолютну (тотальну) сліпоту - повністю виключені зорові відчуття;

- практичну сліпоту - спостерігається залишковий зір, при якому зберігається світловідчуття або бачення форм.

Залишковий зір характеризується:

- нерівнозначністю взаємодії різних зорових функцій і невідповідністю їхніх параметрів;

- нестійкістю зорових можливостей і зниженням швидкості та якості обробки інформації;

- настанням швидкого стомлення через зниження функціональних можливостей зору.

Сліпота в дітей буває вродженою та набутою.

Причини вродженої сліпоти:

- ушкодження плода в період внутрішньоутробного розвитку;

- захворювання плода.

Причини набутої сліпоти:

- захворювання органів зору;

- захворювання центральної нервової системи (менінгіт, пухлина мозку, менінгоенцефаліт);

- ускладнення після загальних захворювань організму (кір, грип, скарлатина);

- травматичні ушкодження мозку або ока.

Порушення зорового аналізатора поділяють:

- на прогресуючі (поступове погіршення зорових функцій під впливом патологічного процесу);

- непрогресуючі (вроджені вади зорового аналізатора: астигматизм - вада заломлюючої можливості ока; катаракта - помутніння кришталика).

Категорії дітей з порушеннями зору:

- сліпонароджені;

- рано осліплі;

- особи, що втратили зір після 3 років життя.

Наслідки сліпоти:

- обмеженість рухової сфери;

- обмежений соціальний досвід;

- своєрідність розвитку емоційно-вольової сфери, характеру, почуттєвого досвіду;

- виникнення труднощів в ігровій, навчальній і професійній діяльності;

- невпевненість, пасивність, схильність до самоізоляції; підвищена збудливість, дратівливість, агресивність тощо.

Осліплі діти мають частково збережену зорову пам'ять, яку необхідно розвивати.

Слабозорість - це значне зниження гостроти зору.

Причини: очні хвороби на фоні загального захворювання організму, найчастіше міопія (короткозорість), гіперметропія (далекозорість), астигматизм тощо.

Дефекти зору при слабозорості поділяють:

- на прогресуючі;

- стаціонарні (непрогресуючі).

Зорове сприйняття при слабозорості характеризується:

- неточністю;

- фрагментарністю;

- уповільненістю.

Слабозорість, на відміну від залишкового зору, дає більше можливостей для використання зорового аналізатора як провідного в пізнанні світу.

Косоокість проявляється в порушенні бінокулярного зору. Буває однобічною і двосторонньою.

Амбліопія - форми ураження зору, що не мають видимої анатомічної або рефракційної основи; найбільш часта причина - косоокість.

Компенсація сліпоти - це цілісне психічне утворення (система сенсорних, моторних, інтелектуальних компонентів), що забезпечує адекватне та активне відображення зовнішнього світу й створює можливість оволодіння різними видами діяльності на кожному віковому етапі.

Корекційно-компенсуюча, фахова освіта дітей з порушеннями зору сприяє їхньому повноцінному розвитку та соціальній адаптації. У дитини формуються компенсаторні навички просторової орієнтації, що забезпечують її адекватні дії. Почуттєвий рівень уявлень про звуки світу у дітей з дефектами зору близький до рівня дітей, які бачать.

Особливе значення для сліпих і слабозорих мають дотик, слухове сприйняття, мова:

- провідний фактор компенсаторного розвитку тих, хто не бачить - дотик, тому що за допомогою дотику відбувається пізнання сліпою дитиною навколишнього середовища, отримання інформації про форму, структуру, поверхню, температурні ознаки предметів і їхнє просторове положення;

- за допомогою слухового сприйняття дитина з порушенням зору отримує різноманітні відомості про предмети, їхні властивості, їхній рух в просторі;

- мова, слово дорослого фіксує надбаний дитиною сенсорний досвід, узагальнює його. Словесні позначення ознак і властивостей предметів сприяють їхньому осмисленому сприйняттю й розрізненню.

За Л. Виготським, сліпі володіють так званим шостим почуттям (тепловим), що дозволяє незрячим на відстані помічати предмети, за допомогою дотику розрізняти колір.

Сенсорне виховання створює умови для відображення навколишнього світу спочатку в наочно-діючій формі, потім, на наступних етапах, у міру накопичення соціального й побутового досвіду, - у словесно-логічній формі.

Засвоєння сенсорних еталонів - тривалий і складний процес, що здійснюється в умовах фахової освіти. Сенсорні еталони - це узагальнені сенсорні знания та сенсорний досвід. У дітей з порушеним зором формування сенсорних еталонів має свою специфіку.

Компенсаторна перебудова багато в чому залежить від збереження зору: навіть незначний залишковий зір важливий для орієнтації в просторі та в пізнавальній діяльності сліпих дітей.