12.3. Поняття порушення мови

Порушення мови - збірний термін для позначення відхилень від мовної норми, прийнятої в певному мовному середовищі, які повністю або частково перешкоджають мовному спілкуванню й обмежують можливості соціальної адаптації людини.

Несприятливі фактори, що сприяють виникненню мовних порушень у дітей:

- зовнішні - екзогенні;

- внутрішні - ендогенні;

- умови навколишнього середовища.

Розрізняють наступні критичні періоди розвитку мови:

- 1-2 рік;

- 3 роки;

- 6-7 років.

Основні причини патології дитячої мови:

- різні внутрішньоутробні патології;

- родова травма й асфіксія під час пологів;

- різні захворювання в перші роки життя дитини;

- травма черепа, що супроводжується струсом мозку;

- несприятливі соціально-побутові умови, що призводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, вегетативної дисфункції, порушення емоційно-вольової сфери та дефіциту в розвитку мови.

12.4. Порушення розвитку мови

Загальне недорозвинення мови (ЗНМ) характеризується порушенням формування всіх компонентів мовної системи, що відносяться до її звукової та семантичної сторони (звуковимова, словник, граматична будова, зв'язна мова) при нормальному слухові та первинно збереженому інтелекті. Виділяють три рівні мовного розвитку при ЗНМ:

- перший рівень - повна відсутність загальновживаної мови;

- другий рівень - часткова сформованість мови - незначний словниковий запас, аграматичні фрази;

- третій рівень - розгорнута мова з елементами недорозвинення, які виявляються у всій мовній системі - словнику, граматичній будові, зв'язній мові, звуковимові. За умови нерізко вираженого недорозвинення відзначається лексико-граматична та фонетико-фонематична несформованість мови.

Особливості третього рівня ЗНМ:

- недиференційована вимова звуків, заміна звуків більш простими за артикуляцією;

- нестійкість замін, поєднання неправильної з правильною вимовою;

- спрощення, скорочення, пропуски складів - у багатоскладових словах;

- неточність уживання слів і словосполучень;

- порушення лексичної систематики;

- ускладнення в словотворенні й словозміні;

- перевага іменників і дієслів в активному словнику;

- утруднення при використанні абстрактної й узагальнюючої лексики, у розумінні та вживанні слів з переносним значенням.

При загальному недорозвиненні мови спостерігається патологічний хід мовного розвитку (у деяких випадках на фоні порушення діяльності центральної нервової системи).

Основний контингент спеціальних корекційних груп - діти з ІІІ рівнем ЗНМ. Корекція їхньої мови - тривалий процес, спрямований на формування мовних засобів, достатніх для самостійного розвитку мови в процесі спілкування й навчання.

Під фонетико-фонематичним недорозвиненням (ФФН) розуміють порушення процесів формування вимовної системи рідної мови в дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття й вимови фонем.

Характерні риси ФФН:

- неправильна вимова окремих звуків, однієї або декількох груп звуків;

- недостатнє фонематичне сприйняття порушених звуків;

- ускладненість сприйняття акустичної та артикуляційної різниці між фонемами;

- в усному мовленні - відсутність звуку;

- заміна одного звуку іншим;

- змішення звуків;

- порушення формування фонематичного аналізу й синтезу;

- у дітей значні труднощі при навчанні письма та читанні. ФФН - розповсюджене порушення розвитку мови. Необхідна цілеспрямована логопедична робота.