8.6. Практика навчання, виховання й допомоги особам з вираженою інтелектуальною недостатністю

Особи з вираженою інтелектуальною недостатністю мають право на освіту, закріплену в міжнародних правових документах.

До 70-х рр. дітей з порушеннями розумового розвитку вважали ненавченими. У країнах Західної Європи та США таких дітей підрозділяють на дві категорії:

- ті, яких навчають, - спроможні до навчання в умовах школи загального призначення на основі адаптованої індивідуальної освітньої програми;

- ті, яких тренують, - потребують спеціально організованого освітнього процесу.

Тих, кого навчають, повинні адекватно поводитися серед інших дітей і мати найпростіші навчальні навички.

Сучасні фахівці розробляють програми раннього втручання, що призначені для навчання глибоко розумово відсталих дітей. Ці програми мають тренінговий характер і спрямовані на відпрацьовування окремих елементів пізнавальної діяльності (читання, письмо, малювання). При їхньому застосуванні коефіцієнт інтелектуального розвитку зростає, діти опановують глобальним читанням (цілими словами), але обмежені можливості моторики не дозволяють їм перейти до письма.

У вальдорфських дитячих садках намагаються розвивати (незалежно від ступеня виразності порушення інтелекту) емоційно-позитивне ставлення до оточення.

У деяких європейських країнах аномальні діти обов'язково навчаються в лікувально-педагогічних закладах.

«Тих, кого не можна навчити» розвивають в умовах практичної діяльності.

Особливості дошкільного навчання:

- комплектація груп здійснюється за рівнем загального та інтелектуального розвитку;

- вибирається певний варіант навчальної програми, яка містить мінімально необхідні, доступні знання й навички;

- головна увага приділяється формуванню соціально-побутових навичок.

Діти з вираженою інтелектуальною недостатністю мають право на подальше початкове навчання, що включає оволодіння елементарними знаннями й уміннями з читання, письма й рахунку. Професійне навчання організовується в спеціальних групах при професійних училищах. Служби соціального піклування й захисту здійснюють патронажну підтримку осіб з порушенням інтелекту.

9. Особливості розвитку, навчання та виховання особистості при зпр

9.1. Характеристика дітей з затримкою психічного розвитку

За даними дослідників, одна з найбільш численних груп невстигаючих школярів - діти із затримкою психічного розвитку.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) - уповільнення темпу дозрівання різних психічних функцій, відставання в розвитку психічної діяльності. ЗПР - складне поліморфне порушення, при якому в різних дітей страждають різні компоненти їхньої психічної, психологічної та фізичної діяльності.

Термін запропонований Г. Сухарєвою у середині 60-х рр. XX ст.

У США, Англії, Німеччині ця категорія дітей позначається як «діти з труднощами в навчанні», як «діти, що мають недостатні здатності до навчання», «непристосовані», «педагогічно занедбані», «діти з порушенням поведінки», а також «діти з мінімальними ушкодженнями мозку».

Причини вираженої затримки психічного розвитку:

- мінімальні (ледь виражені) органічні ушкодження або функціональна недостатність центральної нервової системи (ЦНС), що виникли в результаті впливу патогенних факторів у внутрішньоутробному, натальному або в ранньому періоді життя дитини;

- тривалі хронічні соматичні захворювання, перенесені в ранньому дитинстві;

- тривала соціально-культурна депривація (лат. deprіvatіon - мислення, психічний стан, що характеризується вираженими відключеннями в емоційному та інтелектуальному розвитку, порушенням соціальних контактів); вплив стресових психотравмуючих факторів.

Загальним для дітей з ЗПР є відставання в психічному розвитку у всіх сферах психічної діяльності до початку шкільного віку. Це виявляється в уповільненій, у порівнянні з нормою, швидкості сприйняття та обробки сенсорної інформації, недостатній сформованості розумових операцій і дій, низькій пізнавальній активності та слабкості пізнавальних інтересів, обмеженості знань і уявлень про навколишній світ.

Діти відстають у мовному розвитку (спостерігають недоліки вимови, аграматизми, обмеженість словника). Недоліки в розвитку емоційно-вольової сфери проявляються в емоційній нестійкості та збудженості, несформованості довільної регуляції поведінки; слабкості навчальної мотивації; перевазі ігрової діяльності; характерні недоліки моторики, особливо дрібної; утруднення в координації рухів, прояв гіперактивності.

За даними фахівців, кількість дошкільників з ЗПР становить 25% від дитячої популяції. Цей факт визначив необхідність вивчення цієї категорії дітей і організації психолого-педагогічної допомоги до їхнього навчання у школі.

Важливою відмінністю дітей з ЗПР від розумово відсталих є те, що стимуляція їх діяльності, надання їм своєчасної педагогічної допомоги дозволяє виділити в них зону найближчого розвитку, що у декілька разів перевищує потенційні можливості розумово відсталих дітей цього ж віку.