12.8. Логопедична допомога дітям в системі освіти

У логопедичному дошкільному освітньому закладі (ДОЗ) здійснюється диференційоване навчання й виховання дітей з різними формами мовного порушення, що мають збережений слух і інтелект з урахуванням їхнього віку.

Основні завдання логопедичних дитячих садків для дітей з порушеннями мови:

- корекція мовного порушення;

- підготовка до навчання в загальноосвітній школі;

(для дітей з важкими порушеннями мови - у спеціальній школі).

Типовим положенням визначені профілі спеціальних груп:

- групи для дітей з фонетико-фонематичним недорозвиненням (ФФН);

- з загальним недорозвиненням мови (ЗНМ);

- із заїкуватістю.

Діти із ФФН приймаються на один рік з 5 років (до цього віку закінчується формування звукової системи мови й фонематичного слуху). Діти з ЗНМ приймаються на 2-3 роки (залежно від віку й рівня мовного розвитку) у віці 3-5 років.

Діти з заїкуватістю зараховуються в групи строком на 1 рік з 2 років. Зміст навчання й виховання дітей з порушеннями мови висвітлено в спеціальних програмах для дітей із заїкуватістю і для дітей із ФФН і ЗНМ, які включають наступні розділи:

- гра;

- праця;

- фізичне й музичне виховання;

- розвиток елементарних математичних уявлень;

- знайомство з навколишнім світом;

- образотворча діяльність і конструювання;

- розвиток мови (спеціальний розділ, присвячений змісту корекційно-попереджувальної роботи).

Програми спрямовані:

- на формування мовних компонентів;

- розвиток пізнавальних здібностей, уваги, пам'яті, мовної поведінки.

Досвід багаторічної роботи спеціальних ДОУ довів їхню високу ефективність: близько 80% дітей можуть навчатися в школах загального призначення (інші 20% - у спеціальних навчальних закладах).

Логопедичні пункти - найбільш масова форма результативної допомоги дітям з порушеннями мови.

Логопед – педагог, який здійснює діагностику, корекцію та попередження порушень мовлення у дітей та дорослих.

Логопед виявляє осіб з порушеннями мовлення, здійснює діагностику, профілактику та корекцію порушень мовленнєвого розвитку, консультування батьків (родичів) осіб з порушеннями мовлення, поширення серед населення логопедичних знань. Основною формою роботи логопеда є логопедичні заняття, на яких здійснюється обстеження осіб з порушеннями мовлення, корекція усного та писемного мовлення, подолання труднощів у засвоєнні програмного матеріалу, передусім з рідної мови, попередження можливих труднощів у навчання.

Логопедичний пункт - спеціальний освітній заклад, який створюється при загальноосвітніх школах та дошкільних установах для надання логопедичної допомоги дітям з порушеннями мовлення.

Педагоги загальноосвітньої школи повинні проявляти особливу увагу до таких дітей.

12.9. Рекомендації вчителям загальноосвітніх шкіл

• Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся з учителями, які навчали дитину в попередні роки.

• Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте всі настанови та рекомендації фахівців.

• Від складу команди, яку ви організуєте, залежатиме правильність визначення діагнозу, стратегії корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі.

• Запитуйте в учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосування інформації (нового матеріалу). З’ясуйте, яку інформацію учень не сприймає.

• Запропонуйте інший спосіб сприйняття інформації (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух – подайте у письмовому

вигляді).

• Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня.

• Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп’ютерних програм (наприклад, перетворення друкованого тексту в аудіовідтворення),

інших технічних засобів, залежно від особливостей навчання конкретного учня.

Поради учителеві щодо дітей з заїкуватістю

Щоб запобігти рецидиву заїкуватості, батькам необхідно особливим чином готувати дитину до школи: ще до 1-го вересня дитина має відвідати школу і клас, у якому навчатиметься; походити у класі, посидіти за партою, дізнатися, де знаходиться туалет.

Необхідно заздалегідь познайомити дитину з учителем. Педагог повинен знати про те, що дитина в минулому заїкалася, тому вимагає до себе особливого ставлення. Таку дитину не можна запитувати першою, наполягати на відповіді, якщо вона мовчить, вимагати від неї розгорнутих усних відповідей. При цьому необхідно максимально заохочувати активність дитини. Рекомендується на початку спонукати її до відповідей перед класом тільки з читанням віршів.

Якщо в учня виникатимуть судомні спотикання, не варто квапити його з відповіддю. У випадках виникнення рецидиву заїкуватості не слід відсторонювати заїкуватого від усних відповідей перед класом.

Необхідно, щоб логопед дав поради батькам і вчителеві, як організувати взаємини з цією дитиною та як організувати її взаємини з однокласниками. Але дитина не повинна відчувати жалість із боку вчителя, а також мати привілеї порівняно з однокласниками. Заїкуватий має почуватися рівноправним, таким, як усі.

Можна рекомендувати батькам, щоб дитина готувала домашні завдання вголос. При ослабленні дитини після соматичних або інфекційних захворювань необхідне дотримання загального і мовленнєвого режиму. Бажано, щоб заїкувата дитина перебувала під наглядом логопеда і психоневролога протягом 1-1,5 років.

Нерідко дитина переймається своїм соціальним статусом серед однолітків. У цей період можливі рецидиви заїкуватості. Заїки найчастіше мають судомні спотикання при відповідях перед класом, водночас на перерві вони можуть вільно говорити з однокласниками. Іноді складається враження, що заїкуватий не знає відповіді і зловживає своїм статусом заїки, щоб уникнути поганої оцінки. Одним учителям часом не вдається приховати свого роздратування, і вони ставлять погані оцінки, інші – навпаки, аби не спровокувати заїкуватість, не запитують усно. Усе це створює психологічне навантаження і не дає підлітку повноцінно навчатися, що й позначається на формуванні особистості. Необхідно одразу ж звернутися по лікувально-педагогічну допомогу.

Запобігання порушенням соціальної адаптації заїкуватих починається у дошкільному віці. Невпевнені, тривожні за характером діти (з невротичною формою заїкання) потребують психологічної підтримки батьків, вихователів і вчителів.

Спеціальні виховні заходи спрямовані на вироблення таких рис характеру, як упевненість у собі, активність, самостійність у виборі рішень і в діях. Заїкуватість не має впливати на вибір професії, проте при хронічному перебігу заїкуватості не рекомендуються професії з великими мовленнєвими і психічними навантаженнями.

.