6.3.Причини виникнення відхилень у поведінці школярів

В. Оржеховська всі чинники, що зумовлюють поведінкові відхилення, поділяє на три основні групи: соціально-економічні, психолого-педагогічні, медико-біологічні .

Серед соціально-економічних чинників, які впливають на кримінальні відхилення в поведінці неповнолітніх, В. Оржеховська виділяє наступні:

а) загально соціальні (порушення принципів демократії, соціальної справедливості, крах соціальних ідеалів, поява тенденції до дегуманізації);

б) економічні (порушення в народному господарстві, плануванні і розподільчих відносинах, незадоволення потреб молоді в модних речах, засобах дозвілля);

в) соціально-демографічні (масове залучення жінок до виробництва, відчуження дитини від сім’ї, роз’єднаність поколінь);

г) соціотехнічні (втрати від науково-технічного прогресу, а саме: міграційні процеси, що виходять з-під контролю, урбанізація, вплив засобів масової інформації тощо);

д) організаційно-управлінські (несвоєчасність прийняття і відсутність послідовності у здійсненні заходів з актуальних молодіжних проблем).

У цілому соціально-економічні чинники зумовлені занепадом економіки та низьким соціальним розвиток суспільства.

До інших чинників впливу на вихованців з девіантною поведінкою належать психолого-педагогічні недоліки виховного процесу, а саме: незнання педагогами індивідуально-психологічних особливостей вихованців, неврахування цих особливостей в організації навчально-виховної роботи; недостатнє знання причин виникнення девіантної поведінки, а тому й недоцільний вибір методів і засобів виховного впливу; відсутність системного підходу в роботі освітнього закладу з вихованцями, що мають поведінкові відхилення, та їхніми батьками; формалізм, заангажованість у роботі освітніх закладів, бездіяльність органів самоврядування; недоліки в організації діяльності колективу вихованців; вади в організації навчально-виховної роботи школи в навчальний та позанавчальний час; відсутність спеціальної підготовки педагогів до профілактичної та корекційної роботи та ін.

Причини виникнення відхилень у поведінці дітей можуть бути різноманітними. Г. Кумаріна класифікує їх на дві групи – первинні і вторинні. Відхилення первинного характеру визначаються особливостями індивідуальних, у тому числі нейродинамічних властивостей дитини: нестабільністю психічних процесів, психомоторним збудженням або, навпаки, гальмуванням. Найчастіше подібні відхилення виявляються у надмірному збудженні на фоні емоційної нестабільності, легкого переходу від підвищеної активності до пасивності і навпаки.

При переважанні вторинних причин відхилення поведінки виникають унаслідок неадекватного (захисного) реагування дитини на утруднення шкільного життя, на деформацію взаємовідносин з однолітками, що не задовольняють дитину. У цьому випадку маємо справу з нерішучою, пасивною або навпаки – упертою, агресивною дитиною. Складається помилкове враження, що вона навмисне порушує норми поведінки. Проте дитина дійсно не в змозі впоратися зі своїми переживаннями, що неодмінно призводить до нових конфліктів з іншими. Причини порушень поведінки можуть критися також у незнанні загальноприйнятих норм і правил, кризових періодах розвитку, стані здоров’я, педагогічній занедбаності.