11. Особливості розвитку, навчання і виховання особистості при глибоких порушеннях зору 127

11.1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ТИФЛОПЕДАГОГІКИ. 127

11.2. КОРОТКІ ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ ТИФЛОПЕДАГОГІКИ 128

11.3. ПОРУШЕННЯ ЗОРУ. КОМПЕНСАЦІЯ ПОРУШЕНЬ ЗОРУ 129

11.4. ВИДИ ЗОРОВОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ 133

11.5. НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ВАДАМИ ЗОРУ 136

11.6. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ СЛІПИХ І СЛАБОЗОРИХ 139

11.7. ШРИФТ БРАЙЛЯ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА) 140

11.8. ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ТИФЛОПЕДАГОГА ВЧИТЕЛЮ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ, У ЯКОГО В КЛАСІ ЗА ПАРТОЮ СИДИТЬ УЧЕНЬ З ТЯЖКИМИ ВАДАМИ ЗОРУ 142

11.9. ПОРАДИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ВЧИТЕЛЮ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ, У ЯКОГО В КЛАСІ ЗА ПАРТОЮ СИДИТЬ УЧЕНЬ З ТЯЖКИМИ ВАДАМИ ЗОРУ 143

11.10. ПОРАДИ УЧИТЕЛЯМ У РОБОТІ З ДІТЬМИ З НЕЗНАЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ 144

12.Особливості розвитку, навчання та виховання особистості при порушеннях мовлення 150

12.1. ЛОГОПЕДІЯ ЯК НАУКА 150

12.2. АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ МОВИ ТА ЇЇ РОЗВИТОК 151

12.3. ПОНЯТТЯ ПОРУШЕННЯ МОВИ 152

12.4. ПОРУШЕННЯ РОЗВИТКУ МОВИ 153

12.5. ВИДИ ПОРУШЕНЬ УСНОЇ МОВИ 155

12.6. ПОРУШЕННЯ ПИСЬМА ТА ЧИТАННЯ 158

12.7. СИСТЕМА ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ МОВИ 160

12.8. ЛОГОПЕДИЧНА ДОПОМОГА ДІТЯМ В СИСТЕМІ ОСВІТИ 161

12.9. РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ 163

13. Особливості розвитку, навчання та виховання особистості при порушеннях рухової сфери (питання ортопедагогіки) 165

13.1. ВИДИ ПОРУШЕНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ 165

13.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЦП 166

13.3. РУХОВИЙ ДЕФЕКТ ПРИ ДЦП 168

13.4. ПОРУШЕННЯ ПСИХІКИ ПРИ ДЦП 169

13.5. МОВНІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ДЦП 172

13.6. СИСТЕМА СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ З ДЦП 172

13.7. ПОРАДИ УЧИТЕЛЕВІ 174

13.8. АДАПТАЦІЯ ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ДИТИНИ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРТНО-РУХОВОГО АПАРАТУ 176

14. Особливості розвитку, навчання та виховання особистості з синдромом дефіциту уваги та гіперактивності 178

14.1. ПОНЯТТЯ СИНДРОМУ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНОСТІ 178

14.2. ОЗНАКИ ПРОЯВУ ГІПЕРАКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ. 180

14.3. РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧИТЕЛЯМ ДЛЯ РОБОТИ З ДІТЬМИ З СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНІСТЮ 184

14.4. ДОМАШНЯ ПРОГРАМА КОРЕКЦІЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ З СИНДРОМОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНОСТІ 189

15. Особливості розвитку, навчання та виховання особистості з дитячим аутизмом 191

15.1. СИНДРОМ РАННЬОГО ДИТЯЧОГО АУТИЗМУ. АУТИСТИЧНІ РИСИ ОСОБИСТОСТІ. 191

15.2. ПРИЧИНИ АУТИЗМА 192

15.3. КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕИСТИКА АУТИСТИЧНИХ РОЗЛАДІВ ОСОБИСТОСТІ 193

15.4. КОРЕКЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНА ДОПОМОГА ПРИ АУТИЗМІ 195

15.5. ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАКТИВНИХ НАВИЧОК У ШКОЛЯРІВ З АУТИЗМОМ 197

КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ 199

І БЛОК 199

ІІ БЛОК 200

ІІІ БЛОК 200

Питання до заліку 201

ЛІТЕРАТУРА 202

1. Корекційна педагогіка в системі педагогічних наук.

1.1 Поняття дефектології

Дефектологія (синонім спеціальна педагогіка) (лат. defektus – недолік, грец. logos – слово, вчення) – наука про психофізіологічні особливості розвитку дітей із фізичними і розумовими вадами (глухих, недочуваючих, сліпих, слабкозорих, сліпо-глухих, розумово відсталих, з важкими порушеннями мовлення, із затримкою психічного розвитку, з порушенням рухових функцій та ін.), закономірності їх виховання, освіти та навчання.

У міжнародній педагогічній теорії та практиці загальноприйнятими є поняття «спеціальна педагогіка» і «фахова освіта»: в англійській мові - Sресіаl еducatіon, у французькій - еducatіon, в іспанській -pedagogіa, еducaсіon especіal, у німецькій - Sonderpadagogіk.

Термін «спеціальна педагогіка» використовується як загальноприйнятий міжнародний педагогічний термін; він узгоджується із сучасними гуманістичними орієнтирами світової системи освіти: коректність, відсутність ярлика, що принижує людину. Англійський корінь терміну «sресіаl» (особливий, індивідуальний) підкреслює особистісну зорієнтованість з цієї галузі педагогіки, можливість розв’язувати складні індивідуальні освітні проблеми конкретної людини.

На відміну від європейських країн, у США поняття «sресіаl еducatіon» охоплює проблеми освіти всіх дітей, розвиток яких відрізняється від загальноприйнятої норми, у тому числі й обдарованих дітей. Проте більшість фахівців (у тому числі фахівці Західної Європи) розуміють під спеціальною педагогікою, фаховою освітою тільки сферу освіти осіб, обтяжених тим або іншим порушенням, недоліком психофізичного розвитку.

Дефектологія традиційно займалася дітьми, які мають явні фізичні та психічні порушення. Дефектологія розглядає особливості навчання та виховання дітей з відхиленнями у розвитку в умовах спеціальних корекційних закладів (навчально-реабілітаційних центрів, спеціальних шкіл, спеціалізованих інтернатів тощо).